Рішення № 89998323, 23.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року м. Київ № 826/2026/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДКСУ у м. Києві) та просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання наказів Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішень: від 11 січня 2016 року у справі №910/7926/15-г, від 22 лютого 2016 року у справі №910/21884/15; від 21 березня 2016 року у справі №910/21894/15, від 06 червня 2017 року у справі №910/599/16, а також зобов`язати відповідача здійснити дії щодо виконання зазначених наказів та виплатити компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум.

Позивач зазначає, що не виконуючи судові накази, відповідач проявляє протиправну бездіяльність, яку пояснює відсутністю бюджетних призначень, спрямованих на виконання судових рішень, у зв`язку з чим і звертається з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Власенкової О.О. від 15 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, запропоновано відповідачу надати письмові заперечення щодо позовних вимог.

У подальшому відповідно до розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2018 року № 959 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» справу № 826/2026/18 передано на повторний автоматизований розподіл та згідно протоколу розподілу від 04 червня 2018 року передано у провадження судді Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року справу прийнято мною у своє провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем 06 квітня, 02 травня та 31 липня 2018 року подано відзиви на позовну заяву та доповнення до них, з яких вбачаються заперечення щодо позовних вимог та твердження щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання судових рішень та направлення вимог до безпосереднього боржника - Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про спонукання до виконання, інші заходи у розпорядженні ГУ ДКСУ у м. Києві відсутні.

У свою чергу позивачем 31 липня 2018 року подано відповідь на відзив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 провадження у справі № 820/2026/18 в частині позовних вимог про зобов`язання ГУ ДКСУ в м. Києві вчинити дії щодо виконання судових наказів Господарського суду міста Києва від 11 січня 2016 року у справі № 910/7926/15-г; від 22 лютого 2016 року у справі № 910/21884/15; від 21 березня 2016 року у справі № 910/21894/15, від 06 червня 2017 року у справі № 910/599/16 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, предмет розгляду даної справи складають позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання наказів Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішень та зобов`язання виплатити компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум.

В зазначеній частині позовних вимог суд завершує розгляд ухваленням рішення відповідно до положень частини третьої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

На виконанні ГУ ДКСУ у м. Києві знаходилися виконавчі документи про стягнення з боржника - Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ПАТ «Укртелеком» заборгованості, а саме:

- наказ Господарського суду міста Києва № 910/7926/15-г від 11 січня 2016 року на суму 6 246 262, 56 грн., отриманий згідно заяви від 27 січня 2016 року №311/24 про стягнення боргу за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення;

- наказ Господарського суду міста Києва № 910/21884/15 від 22 лютого 2016 року на суму 9 642 341, 75 грн., отриманий згідно заяви від 02 березня 2016 року № 11/88 про стягнення боргу за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення та судового збору;

- наказ Господарського суду міста Києва № 910/21894/15 від 21 березня 2016 року на суму 15 511 899, 02 грн., отриманий згідно заяви від 19 квітня 2016 року №11/177 про стягнення інфляційних нарахувань щодо боргу за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, 3% річних та судового збору;

- наказ Господарського суду міста Києва № 910/599/17 від 06 червня 2017 року на суму 5 644 468, 60 грн., отриманий згідно заяви 22 червня 2017 року №11/192 про стягнення боргу за телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення та судового збору.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (тут та далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направлення повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 (далі - Положення №215) одним з основних завдань Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845).

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.

Пунктом 26 Порядку №845 передбачено,що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється у межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Згідно пункту 31 Порядку №845 у разі відсутності відкритих асигнувань (коштів на рахунках) орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Як зазначає відповідач, на виконання цієї норми ГУ ДКСУ у м. Києві упродовж 2016-2018 років спрямовано боржнику - Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлення про надходження виконавчих документів, поновлення їх виконання, запити на встановлення даних щодо здійснення безспірного списання, а окрім того 15 вимог щодо необхідності вжиття заходів для виконання судових рішень (копії містяться в матеріалах справи). Окрім того, відповідач звертався до Господарського суду міста Києва із заявами про роз`яснення рішень суду та про зміну способу та порядку виконання рішень, що слугувало підставою для відкладення виконання безспірного списання згідно з пунктом 11 Порядку №845. Після розгляду таких заяв відповідач поновлював виконання судових рішень, про що інформував позивача.

Також з метою виконання судових рішень відповідачем здійснювався моніторинг залишків коштів на рахунках боржника.

Отже, ГУ ДКСУ у м. Києві вживалися дії та здійснювалися можливі та передбачені законодавством заходи на виконання судових рішень.

У серпні 2019 року позивач надав суду копії платіжних документів (засвідчені копії меморіальних ордерів) щодо здійснення безспірного списання коштів з Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ПАТ «Укртелеком» від 28 листопада, 26 грудня 2017 року, 01 серпня 2018 року у розмірі 402 363,37 грн. із залишків коштів по незахищених видатках за КПКВК 1510190 «Керівництво і управління у відповідній сфері у м. Києві», КПКВК 1518600 «Інші видатки» та остаточного безспірного списання 11 липня 2019 року на загальну суму 35 916 070, 07 за КПКВК 0813032 «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку», КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» за наступними виконавчими документами:

1. За наказом Господарського суду міста Києва № 910/7926/15-г від 11 січня 2016 року здійснено списання на загальну суму 5 519 724,07 грн.:

- 27.11.2017 проведено часткове списання заборгованості в сумі 102 787,71 грн.;

- 01.08.2018 проведено часткове списання заборгованості в сумі 69 999,87 грн.;

- 11.07.2019 проведено остаточне списання заборгованості в сумі 5 346 936,49 грн.

2. За наказом Господарського суду міста Києва № 910/21884/15 від 22 лютого 2016 року здійснено списання на загальну суму 9 642 341,75 грн.:

- 22.12.2017 проведено часткове списання судового збору в сумі 73 080,00 грн.;

- 11.07.2019 проведено остаточне списання заборгованості в сумі 9 569 261,75 грн.

3. За наказом Господарського суду міста Києва № 910/21894/15 від 21 березня 2016 року здійснено списання на загальну суму 15 511 899,02 грн.:

- 22.12.2017 проведено часткове списання судового збору в сумі 73 080,00 грн.;

- 11.07.2019 проведено остаточне списання заборгованості в сумі 15 438 819,02 грн.

4. За наказом Господарського суду міста Києва №910/599/17 від 06.06.2017 здійснено списання на загальну суму 5 644 468,60 грн.:

- 22.12.2017 проведено часткове списання судового збору в сумі 83 415,79 грн.;

- 11.07.2019 проведено остаточне списання заборгованості в сумі 5 561 052,81 грн.

Таким чином, відповідачем надано суду докази остаточного та повного виконання зазначених вище наказів Господарського суду міста Києва, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заборгованість перед позивачем погашена та закрив провадження у даній справі у відповідній частині позовних вимог.

Оцінюючи твердження позивача щодо наявності обставин протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання наказів Господарського суду міста Києва, суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь зацікавлених осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення дії, яку носій публічної влади зобов`язаний був вчинити.

Суд наголошує й на тому, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк.

Матеріали даної адміністративної справи підтверджують, що ГУ ДКСУ у м. Києві відповідно до вимог Порядку №845 здійснювало передбачені законодавством заходи щодо виконання наказів Господарського суду міста Києва, на які посилається позивач у справі, тобто вчиняв певні дії, у зв`язку з чим бездіяльності з боку відповідача суд не встановив.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначені виконавчі документи виконано у повному обсязі до завершення розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ПАТ «Укртелеком» про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання наказів Господарського суду міста Києва від 11 січня 2016 року у справі №910/7926/15-г, від 22 лютого 2016 року у справі №910/21884/15; від 21 березня 2016 року у справі №910/21894/15, від 06 червня 2017 року у справі №910/599/16.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДКСУ у м. Києві відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» нарахувати та виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому, згідно частини 2 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Однак суд звертає увагу на те, що частина 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» містить вичерпний перелік боржників, за якими Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо їхнього майна. Так, такими боржниками можуть бути лише: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У даному випадку за наказами Господарського суду міста Києва від 11 січня 2016 року у справі №910/7926/15-г, від 22 лютого 2016 року у справі №910/21884/15; від 21 березня 2016 року у справі №910/21894/15, від 06 червня 2017 року у справі №910/599/16 боржником є Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто, орган місцевого самоврядування.

З огляду на встановленні обставини, суд вважає, що положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», в тому числі щодо порядку нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів, не можуть бути застосовані до відносин, що виникли в процесі виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11 січня 2016 року у справі №910/7926/15-г, від 22 лютого 2016 року у справі №910/21884/15; від 21 березня 2016 року у справі №910/21894/15, від 06 червня 2017 року у справі №910/599/16, оскільки боржником за даним виконавчим документом є орган місцевого самоврядування, а не державний орган, державне підприємство, установа, організація, чи юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Окрім цього, порядок нарахування та виплати компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів передбачений також пунктом 50 Порядку №845, а саме: компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Тобто, наведені положення Порядку №845 також встановлюють аналогічну вимогу для компенсацї за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, як обов`язковість боржника бути державним органом, державним підприємством, установою, організацією, чи юридичною особою, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Окрім цього, згідно пункту 50 Порядку №845 компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, яких в даному випадку Державною казначейською службою України прийнято не було.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з встановлених під час розгляду справи обставин та наявних у матеріалах справи доказів, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії ПАТ «Укртелеком», адреса1: 01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, адреса 2: 01033, м. Київ, вул.. Антоновича, 40, код ЄДРПОУ 01189910.

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, адреса: 01601, м. Київ, вул.. Терещенківська, 11-а, код ЄДРПОУ 37993783.

Суддя Н.М. Клименчук