Рішення № 89998319, 23.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2020 року № 640/4008/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича

до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації,

про визнання протиправним та скасування індивідуального акту №104-1153 від 10 грудня 2018 року, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бандола О.О. звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Оболонська РДА в м. Києві) та просить суд визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт відповідача, викладений листом від 10 грудня 2018 року №104-1153, про відмову у наданні дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 за процедурою в порядку реалізації арештованого майна, встановленою Законом України «Про виконавче провадження» та зобов`язати відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся приватний виконавець Бандола О.О. з урахуванням оцінки, наданої судом.

Позов обґрунтовано тим, що у провадженні приватного виконавця Бандоли О.О. перебуває зведене виконавче провадження №56137512 з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 768 458, 00 грн.

В ході виконавчого провадження боржник ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою, у якій добровільно просив звернути стягнення на належне йому на праві власності майно, а саме: однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому боржник зазначив, що за вказаною адресою ніхто не мешкає та не зареєстрований.

Після виконання необхідних попередніх дій позивачем підготовлено заявку на реалізацію нерухомого майна боржника та направлено до ДП «Сетам» для організації торгів.

Згодом позивачу стало відомо, що в квартирі за зазначеною адресою зареєстровано малолітню особу разом з батьком, через що подальша реалізація арештованого та описаного майна неможлива.

На відповідний запит до відповідача надійшла ствердна відповідь щодо дійсної реєстрації у квартирі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач здійснив вихід за місцем розташування нерухомого майна та зі слів сусідів дізнався, що у квартирі відсутній ремонт, елементарні санітарні умови, що виключає проживання у ній будь-яких осіб, а крім цього отримав відповіді на свої листи щодо дійсного фактичного проживання Дем`янових у Бобровицькому районі Чернігівської області у приватному будинку, належному на праві власності ОСОБА_5 .

На думку позивача боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення, зловживає своїми правами як власник майна, створює штучні перешкодив процесі виконання рішення суду, у зв`язку з чим формально зареєстрував у квартирі малолітню особу з метою унеможливлення здійснення її реалізації.

Зважаючи на зазначене, позивач звернувся до Оболонської РДА у м. Києві із запитом про надання дозволу на реалізацію квартири, належної ОСОБА_2 , проте листом від 10 грудня 2018 року №104-1153 отримав відмову у наданні такого дозволу, оскільки право користування квартирою має малолітній ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не з`ясував усіх обставин, без достатніх обґрунтувань та суто формально відмовив у наданні дозволу на реалізацію майна, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та вважає, що захист його порушеного інтересу може бути здійснений у спосіб визнання протиправним та скасування індивідуального акту із зобов`язанням відповідача вчинити певні дії з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року після усунення недоліків позову згідно іншої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено провадити розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем 23 квітня 2019 року надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що питання реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_2 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Оболонської РДА в м. Києві 06 грудня 2018 року та було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на відчуження зазначеної квартири, оскільки реєстрація неповнолітнього ОСОБА_4 відбулася на законних підставах, реєстраційний облік дитини не оскаржувався в судових органах, а орган опіки та піклування приймає рішення, виходячи з поданих на розгляд документів.

Від позивача 10 травня 2019 року надійшла відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідач не врахував, що реєстрація малолітнього у квартирі відбулася виключно з метою створення протиправних перешкод у її реалізації, при цьому надання дозволу на реалізацію не позбавило б малолітнього житла, оскільки до 07 червня 2018 року він був зареєстрований у АДРЕСА_3 , де він фактично проживає і на даний час разом з батьком.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. знаходиться зведене виконавче провадження №56137512 (за виконавчими провадженнями №56129410, № 56130074, №56130899, відкритими 05 квітня 2018 року) з примусового виконання виконавчих листів, виданих 15 березня 2017 року Оболонським районним судом м. Києва, щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 768 458, 00 грн.

В ході виконавчого провадження приватним виконавцем з`ясовано, що боржнику на праві власності належать об`єкти нерухомості, зокрема: квартира АДРЕСА_4 ; 50% частки у житловому будинку АДРЕСА_5 .

На підставі положень статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» 06 квітня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено відповідні відомості про обтяження до реєстру.

Від боржника ОСОБА_2 16 квітня 2018 року до приватного виконавця надійшла заява з проханням звернути стягнення на належне йому а праві власності майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У цій же заяві боржником зазначено, що у квартирі ніхто не проживає та не зареєстрований.

Приватним виконавцем в порядку виконання статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» 21 квітня 2018 року здійснено вихід за місцем розташування квартири та у присутності боржника ОСОБА_2 та понятих здійснено опис з накладенням арешту на зазначене нерухоме майно, про що винесено відповідну постанову. Одночасно арештоване майно залишено на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_2 , оголошено заборону на розпорядження та відчуження майна.

З метою визначення ринкової вартості нерухомого майна 29 травня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, після чого 07 червня 2018 року оцінювачем у присутності приватного виконавця, стягувача та боржника ОСОБА_2 проведено огляд квартири АДРЕСА_1 .

Надалі, 10 липня 2018 року приватним виконавцем на підставі статті 61 Закону України Про виконавче провадження» підготовлено заявку на реалізацію нерухомого майна боржника, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та направлено до ДП «Сетам» для організації торгів.

Проте, згодом позивачеві стало відомо, що боржник ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано малолітню особу з батьком, у зв`язку з чим подальша реалізація арештованого та описаного майна стала неможливою і приватним виконавцем відкликав свою заявку на реалізацію майна боржника.

Листом Оболонської у м. Києві державної адміністрації від 12 липня 2018 року №10-6296 приватному виконавцю надіслано витяг з Реєстру територіальних громад міста Києва, відповідно до якого за вказаною адресою за згодою ОСОБА_2 07 червня 2018 року зареєстровано неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначає позивач, 23 серпня 2018 року виходом за місцем розташування квартири за адресою: АДРЕСА_2 зі слід сусідів та консьєржа з`ясовано, що боржник ОСОБА_2 проживає один, інших мешканців, у тому числі малолітню особу та його батька, ніхто не бачив.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок, загальною площею 50,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачем спрямовано запит до Старобасанського закладу дошкільної освіти «Калинка» Бобровицької міської ради Чернігівської області з метою підтвердження чи спростування факту відвідування закладу дошкільної освіти «Калинка» малолітнім ОСОБА_4 , у відповідь на який отримано інформацію, що малолітній ОСОБА_4 дійсно відвідує ЗДО «Калинка» з 27 серпня 2018 року.

Позивачем повторно здійснено вихід за місцем розташування квартири та з`ясовано, що малолітній ОСОБА_4 відсутній серед мешканців квартири.

З листа виконавчого комітету Бобровицької міської ради Чернігівської області від 14 листопада 2018 року №193 вбачається, що ОСОБА_5 та його неповнолітній син ОСОБА_4 фактично проживають в АДРЕСА_3 . Також підтверджено, що ОСОБА_4 відвідує дитячий заклад «Калинка».

Отримавши значені відомості, приватний виконавець звернувся до відповідача із запитом про надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , проте листом від 10 грудня 2018 року №104-1153 отримав відмову у наданні такого дозволу з причини реєстрації за вказаною адресою малолітньої дитини - ОСОБА_4 .

Позиваючись до суду, приватний виконавець зазначає, що під час здійснення опису належної боржнику квартири ним встановлено, що квартира розташована у новозбудованому будинку, ремонт у квартирі не здійснювався, тому житло не може використовуватися для проживання людини, тим більше дитини, оскільки у ній відсутні елементарні первинні ремонтно-оздоблювальні роботи, не обладнано мінімальними побутовими та санітарно-гігієнічними приладами.

Зазначене, на думку позивача, свідчить, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання рішення суду, порушує заборону на розпорядження арештованим майном, зловживає своїми правами як власника нерухомості, створює штучні перешкоди для виконання судового рішення шляхом формальної реєстрації у житловому приміщенні малолітньої особи.

При цьому відмову Оболонської РДА у м. Києві від 10 грудня 2018 року у наданні дозволу на реєстрацію дитини приватний виконавець вважає актом індивідуальної дії та вважає, що належним засобом відновлення своїх законних інтересів, є визнання в судовому порядку протиправним та скасування відмови, а також зобов`язання відповідача вирішити питання, поставлене ним, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цій справі.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Виконавець є представником влади і здійснює повноваження виключно у межах та у спосіб, передбачених законом.

Тобто, закон вимагає та встановлює обов`язок як державного, так і приватного виконавця сумлінно виконувати службові обов`язки та не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян, юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення, врегульовано статтею 61 Закону №1404-VIII.

Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України № 1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція у редакції наказу Міністерства

юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5).

Згідно пункту 28 розділу VIII Інструкції у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, для вирішення питання передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , належної на праві власності боржнику ОСОБА_2 , та право користування якою, як встановлено судом вище, має малолітній ОСОБА_4 , приватний виконавець мав отримати попередній дозвіл органу опіки та піклування.

Судом встановлено також, що відповідно до положень пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у місті Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у мсті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей.

Позивач, як вже встановлено судом, письмово звернувся до відповідача із запитом від 26 листопада 2018 року №104-7360 про надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_2

Листом від 10 грудня 2018 року Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила позивача, що розгляд даного питання було винесено на засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації 06 грудня 2018 року. За результатами розгляду Комісією прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на відчуження квартири, оскільки у наданих документах відсутня інформація про забезпечення дитини іншим житлом.

Відповідно до пункту третього розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким мають діти, до заявки на реалізацію арештованого майна подається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Отже, зазначеним нормативно-правовим актом передбачається надання до заявки на реалізацію арештованого майна або копії дозволу органів опіки та піклування або відповідного рішення суду.

Як зазначає у відзиві відповідач, реєстрація неповнолітнього ОСОБА_4 проведена відповідно до вимог чинного законодавства, правомірність реєстрації ніким не оскаржувалася. При цьому орган опіки та піклування не з`ясовує підстави проживання чи не проживання дитини за адресою реєстрації, оскільки дитина може і не проживати за даною адресою з незалежних від неї причин та обставин.

Суд погоджується з такими висновками відповідача і не вбачає протиправності у наданій відмові, та у свою чергу зазначає, що позивачем упродовж розгляду справи не представлено суду доказів оскарження правомірності реєстрації малолітньої дитини та його батька за адресою: АДРЕСА_2 , або визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а також судових рішень з цього приводу, як вимагається пунктом третім розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна.

При цьому посилання позивача на обставини фактичного проживання малолітнього та його батька за іншою адресою, не дають суду підстав вважати, що малолітній забезпечений іншим житлом, а окрім того дитина може не проживати за адресою реєстрації з незалежних від неї причин.

Таким чином, відмова відповідача у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна є правомірною, а позивач, звернувшись до суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправною та скасування відмови відповідача від 10 грудня 2018 року № 104-1153, вочевидь, обрав невірний спосіб захисту свого законного інтересу, та більше того, порушує питання, яке стосується дискреційних повноважень відповідача щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на реалізацію арештованого майна у світлі виконання функцій щодо захисту прав дитини.

Отже, підстави, на які посилається позивач у позові, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим відсутні й підстави для задоволення позову.

При вирішенні справи суд також враховує приписи частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

У цьому зв`язку з суд вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування індивідуального акту №104-1153 від 10 грудня 2018 року, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бандола Олександр Олексійович, адреса: АДРЕСА_6 , код платника податків НОМЕР_1 , посвідчення №0014, видане 01 червня 2017 року, тел. НОМЕР_2 / НОМЕР_3 .

Відповідач: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, адреса: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, будинок 16, код ЄДРПОУ 37371727, тел. +38(044)4183849, e-mail: rda@obolonrda.gov.ua.

Суддя Н.М. Клименчук