Рішення № 89997361, 24.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/3715/20

24 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

в с т а н о в и в:

Львівський державний університет внутрішніх справ (місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.вул.Городоцька, 26, код ЄДРПОУ 08571995) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача на кориcть позивача кошти у сумі 46164,05грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було подано рапорт про відрахування його з числа курсантів університету, у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, відтак, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Зазначає, що заборгованість у розмірі 46164,05грн. до теперішнього часу відповідачем у добровільному порядку не відшкодована, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.05.2020 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано 15-ти денний строк для надання відзиву на позов.

Згідно з вимогами ч.3 ст.171 КАС України судом зроблено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Відповідно до отриманої відповіді, відповідач зареєстрований за тією ж адресою, що і зазначена в позовній заяві.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав, про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією за адресою відповідно до приписів ч.8 ст.126 КАС України.

Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Судом установлено таке.

Наказом начальника Львівського державного університету внутрішніх справ №488 о/с від 04.08.2014 ОСОБА_1 було зараховано курсантом на перший курс навчання до Львівського державного університету внутрішніх справ.

29.08.2014 було укладено трьохсторонній договір №15/116 між ГУМВС у Львіській області, Львівським державним університетом внутрішніх справ в особі ректора Львівського державного університету внутрішніх справ та курсантом ОСОБА_1 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався сумлінно ставатися до навчання, у повному обсязі виконувати навчальний план, виконувати правила внутрішнього розпорядку виконавця, дотримуватися вимог законодавства України та нормативно-правових актів з питань проходження служби в органах внутрішніх справ та добровільно відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього договору .

У разі відмови поліцейського від добровільного відшкодування підрозділу витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

14.11.2019 курсантом ОСОБА_1 було подано рапорт про відрахування з числа курсантів Львівського державного університету внутрішніх справ у зв`язку із небажанням продовжувати навчання.

25.06.2018 Львівським державним університетом внутрішніх справ було складено довідку-розрахунок №152 про відшкодування витрат пов`язаних з його навчанням у в сумі 46164,05грн.

Згідно із зазначеною довідкою-розрахунком грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 13309,36 грн, продовольче 12731,15грн, речове 6009,67грн, медичне 305,00грн., спожиті комунальні послуги та енергоносії 13808,87грн.

Наказом ГУНП у Львівській області від 19.11.2019 № 752 о/с ОСОБА_1 було звільнено служби в поліції (ОВС) за власним бажанням згідно п. 7. ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

24.03.2020 До Львівського державного університету внутрішніх справ надійшов лист ГУНП у Львівській області від 19.03.2020 № 1189/01/13-2020 з інформацією стосовно звільненого молодого фахівця - випускника Львівського державного університету внутрішніх справ – ОСОБА_1

09.04.2020 №10/248 Львівський державний університет внутрішніх справ надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення (претензія) про необхідність відшкодування МВС України витрат пов`язаних з навчанням з 09.08.2014 по 23.06.2018 у розмірі 46164,05 грн.

У зв`язку з відмовою відповідача у добровільному порядку сплатити відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Публічно-правовим вважається спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990 (далі - Закон №565-ХІІ) правових відносин визначених договором про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ від 09.08.2014, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Згідно із положеннями ст. 9 Закону №565-ХІІ, на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Частиною 4 ст.18 Закону №565-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 6 ст.18 Закону № 565-XII курсанти вищих навчальних закладів МВС у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 580-VIII) підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до положень ч.4 ст.74 Закону № 580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 ч.1 ст. 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі п.п. 2, 4 ч.1 ст. 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 313 від 01.03.2007, чинний на час укладення договору про підготовку фахівця в Львівському державному університеті внутрішніх справ від 09.08.2014, визначав механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Такі витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою, а у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, отже у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог ст.19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12.12.2018 у справі №804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі №461/5577/15-ц від 31.10.2018 у справі №820/5761/15.

Із матеріалів справи убачається, що наказом ГУНП у Львівській області від 19.11.2019 №752 о/с, відповідач з 02.12.2019 був звільнений зі служби в поліції за п.7 ч.1. ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Відповідно до пункту 2.3.6 вказаного Договору №8-ПС/2014 від 29.08.2014 передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу або звільнення зі служби в поліції протягом 3 (трьох) років після закінчення навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп.2,4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський відшкодовує підрозділу витрати, пов`язані з його навчанням та витрати, які здійснив підрозділ у зв`язку з виплатою йому грошового утримання за час навчання.

Відповідач звільнився зі служби в поліції з підстав, передбачених пунктом 7 ч.1. ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» не відпрацювавши трьох років, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок з відшкодування позивачу витрат, здійснених на його професійне навчання.

Суд зауважує, що позивачем складено загальний розрахунок №152 від 25.06.2020 коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що відповідач є обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання договору, оскільки дані зобов`язання визначені у підписаному відповідачем з позивачем договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Проте, доказів сплати вказаної суми витрат, станом на день звернення позивача із даним позовом та на день розгляду справи, відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вище викладене, відповідач повинен відшкодувати Львівському державному університету внутрішніх справ витрати понесені у зв`язку з навчанням та утриманням поліцейського у навчальному закладі у розмірі 46164,05 грн.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.

При цьому, питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 у справі №821/381/17 та від 22.08.2018 у справі №820/1878/16.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що Львівський державний університет внутрішніх справ, як структурний підрозділ МВС, у разі невиконання договірних відносин, з боку курсантів або молодих фахівців, випускників ВНЗ, звертається до суду для відшкодування бюджетних коштів, які виділялись з державного бюджету і були витрачені на їх утримання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати зазначені витрати на його утримання за період навчання в Львівському державному університеті внутрішніх справ з 09.08.2014 по 23.06.2018 року у розмірі 46164,05, відповідно до довідки-розрахунку №152 від 25.06.2018.

Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ витрати на сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що у цьому спорі Львівський державний університет внутрішніх справ виступає в якості суб`єктом владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.вул.Городоцька, 26, код ЄДРПОУ 08571995) витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у закладі вищої освіти - Львівському державному університеті внутрішніх справ у розмірі 46164 (сорок шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 05 коп.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.