Постанова № 8999720, 17.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 грудня 2009 р. № 59/59-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Кочерової Н.О.

суддів Мамонтової О.М.

Черкащенка М.М.

За участю представників сторін: не з'явилися

від позивача

від відповідача

розглянувши касаційну скаргу Харківської філії ТОВ "Український промисловий банк" на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.09р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.09р.

у справі № 59/59-09

за позовом ТОВ "Інтегралфінанс", м. Харків

до ТОВ "Український промисловий банк" в особі Харківської філії, м. Харків

про стягнення 83 981,37грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.09р. у справі № 59/59-09 (суддя Бринцев О.В.) позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 80 000грн. вкладу, 2472,33грн. пені, 309,04грн. 3% річних, 1 200грн. інфляційних збитків, 839,31грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.09р. (головуючий Лакіза В.В., судді Білоусова Я.О., Пуль О.А.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 12.05.09р. та постанову від 08.07.09р. скасувати в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних збитків та судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

          Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

07.06.06р. між ТОВ "Український промисловий банк" (Банк) та ТОВ "Інтегралфінанс" (Вкладник) було укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 40/Ю-06, за умовами якого банк зобов'язався відкрити вкладнику вкладний (депозитний) рахунок в Харківській філії ТОВ "Український промисловий банк", вкладник - перерахувати грошові кошти у безготівковій формі на рахунок в сумі 80 000грн., банк –прийняти кошти та повернути суму вкладу 09.07.07р.

Згідно п. 1.4. договору за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 16,5% процентів річних.

Додатковими договорами № 1 від 09.07.07р., № 2 від 24.07.08р. до договору № 40/Ю-06 сторони продовжили строк повернення вкладу до 24.07.08р. та 29.01.2009р. відповідно, визначили інший розмір процентів за користування коштами.

У виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 65 від 07.06.06р. перерахував на депозитний вклад 80 000грн. Відповідач, після закінчення строку розміщення вкладу, перерахував на поточний рахунок позивача лише проценти, а суму вкладу не повернув.

19.03.09р. ТОВ "Інтегралфінанс" звернулося з позовом до ТОВ "Український промисловий банк" в особі Харківської філії про стягнення 80 000грн. боргу, 2 472,33 грн. пені, 309,04 грн. 3% річних, нарахованих з 30.01 по 17.03.09р., 1 200грн. інфляційних збитків (за лютий 2009р.).

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.09р. у справі № 59/59-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.09р., позовні вимоги задоволено повністю.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абзац перший ч. 2 ст. 1060 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач зобов’язання щодо повернення вкладу в сумі 80 000грн. за договором № 40/Ю-06 після 29.01.09р. не виконав, постановою Правління Національного банку України № 19БТ від 20.01.09р. в ТОВ "Укрпромбанк", з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців –з 21.01.09р. до 21.07.09р.

Згідно частин другої, третьої, четвертої ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон), у редакції з урахуванням змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" № 1533-VI від 23.06.09р., мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача нараховану пеню.

Відповідно частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що зазначені складові грошового зобов'язання є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання у розумінні вищевказаних положень абз. 2 ч. 3 ст. 85 Закону помилкові.

Відтак, на думку колегії, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги щодо стягнення суми депозитного вкладу, збитків від інфляції та 3 % річних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржені рішення та постанова, прийняті з порушенням норм матеріального права, підлягають скасуванню в частині стягнення пені.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської філії ТОВ "Український промисловий банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.09р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.09р. у справі № 59/59-09 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 12.05.09р. викласти таким чином:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (61022, м. Харків, Дзержинський район, вул. Сумська, 41/2, код ЄДРПОУ 26281769, МФО 350686, ідент. код 2628176200338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегралфінанс" (61022, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код ЄДРПОУ 32868111, п/р 260043015509 в АКБ "Золоті ворота", МФО 351931) 80 000грн. боргу, 1 200грн. збитків від інфляції, 309грн. 04коп. 3 % річних, 815грн. 09коп. державного мита та 114грн. 53коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Харківської області.

Справу № 59/59-09 повернути до господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Н.О. Кочерова

Судді: О.М. Мамонтова                    

М.М. Черкащенко