Рішення № 89997021, 24.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/838/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокурора Закарпатської області Гаврилюка Володимира Олеговича, Прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними (з урахуванням уточнених позовних вимог), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Прокурора Закарпатської області Гаврилюка Володимира Олеговича, Прокуратури Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Прокурора Закарпатської області Гаврилюка Володимира Олеговича щодо відмови 23.03.2020 р. ОСОБА_1 у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 2) зобов`язати Прокуратуру Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 березня 2020 року про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про відпустки".

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 30 січня 2017 року він обіймає посаду керівника Берегівської місцевої прокуратури. 17 березня 2020 року він подав до Прокуратури Закарпатської області заяву про надання відпустки по догляду за дитиною в період з 23.03.2020 р. по 17.01.2021 р., до якої долучив передбачений законодавством перелік документів. Однак у задоволенні такої було відмовлено з тих мотивів, що надання соціальної відпустки є правом, а не обов`язком роботодавця. Вважає таку відмову протиправною та такою, що суперечить нормам трудового законодавства, оскільки право батька на отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регламентовано положеннями чинних нормативно-правових актів та підтверджено практикою Верховного Суду України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

18 травня 2020 року відповідач 2 подав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву №05/2-121вих-20 від 15.05.2020, відповідно до змісту якого проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вважає, що законодавчі норми передбачають право, в тому числі, батька дитини на отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі довідки з місця роботи матері дитини про те, що така вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено. Так, при зверненні ОСОБА_1 із заявою було подано документи, які підтверджують, що дружина позивача перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 30.10.2018 р. по 03.03.2020 р., перервала відпустку 04 березня 2020 року та працює на умовах робочого дня. Звертає увагу суду на те, що наказом прокурора області від 13.03.2020 р. №37рсо-20 призначено службове розслідування щодо порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці у Берегівській місцевій прокуратурі, проведення якого не момент подання ОСОБА_1 заяви не завершено. У зв`язку з чим, враховуючи ту обставину, що надання такої відпустки є правом роботодавця, заявника повідомлено про недоцільність надання такої з 23.03.2020 р. Після завершення службового розслідування заява позивача розглянута повторно та задоволена шляхом надання відпустки з 06 квітня 2020 року по 17 липня 2021 року.

25 травня 2020 року позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд розглянути позовні вимоги в наступній редакції: «Визнати протиправними дії Прокурора Закарпатської області Гаврилюка Володимира Олеговича щодо відмови 23.03.2020 р. ОСОБА_1 у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».

Окрім того, 25 травня 2020 року позивач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, в якій доводи відповідача 2 вважає необґрунтованими та не доведеними належними доказами. Звертає увагу суду на те, що посилаючись на призначення 16 березня 2020 року службового розслідування, відповідач 2 жодним чином не аргументує те, яким чином таке вплинуло на результат розгляду поданої заяви.

Відповідач 1 відзив у встановлений судом строк до суду не подав, жодних аргументів щодо заявлених позовних вимог не навів, заяву про продовження процесуального строку для подання відзиву до суду не надавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) з 30 січня 2017 року перебуває на посаді керівника Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області.

17 березня 2020 року на підставі ч. 7 ст. 179 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_1 звернувся до прокурора Закарпатської області ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) із заявою, в якій просив надати йому відпустку для догляду за дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку з 23 березня 2020 року по 17 липня 2021 року включно. До такої долучив завірену нотаріально копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 20.08.2018 р., довідку з місця роботи дружини ОСОБА_4 від 06.03.2020 р., копію наказу про вихід на роботу ОСОБА_4 від 06.03.2020 р. №4012, довідку Управління праці та Соціального захисту населення Виноградівської РДА від 10.03.2020 р. №08-07/1229.

За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви листом №11-218вих20 від 23.03.2020 р. у наданні відпустки по догляду за дитиною було відмовлено з тих мотивів, що надання соціальної відпустки іншим особам, окрім матері, є правом, а не обов`язком роботодавця.

Вважаючи відмову прокурора Закарпатської області ОСОБА_2 у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протиправною та такою, що порушує його трудові права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи питання по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування регламентовано нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі – Закон №1697) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Керівник місцевої (окружної) прокуратури за своїм правовим статусом являється прокурором, що очолює місцеву (окружну) прокуратуру.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №1697, прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Право прокурора на отримання додаткових та інших відпусток, передбачених законом, гарантується нормами ч. 3 ст. 82 Закону №1697 та кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі – Закон №504) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відноситься до соціальних відпусток (абз. 3 п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №504), а порядок її надання унормовано положеннями ст.ст. 18, 20 Закону №504.

Так, зокрема, вказаною законодавчою нормою передбачено, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону №504 передбачена можливість використання такої відпустки повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Вищенаведене кореспондується також з положеннями ст. 179 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону №504, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону №504 особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Таким чином, норми трудового законодавства України гарантують особі, яка фактично доглядає за дитиною, право на отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Подання батьком дитини передбачених ч. 4 ст. 20 Закону №504 заяви і відповідних документів є безумовною підставою для надання останньому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому законодавством не передбачена можливість обмеження реалізації особою такого права за умова подання всіх необхідних документів за бажанням роботодавця.

До такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі №819/769/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ані у оскарженій відмові від 23.03.2020 р., ні у поданому до суду відзиві відповідачі не заперечують повноту подання ОСОБА_1 при зверненні із заявою від 17.03.2020 р. встановлених законодавством документів. Єдиною підставою для відмови у задоволенні такої заяви, як вбачається з листа прокурора Закарпатської області Гаврилюка В.О. №11-218вих20 від 23.03.2020 р., є посилання на недоцільність, на думку керівника, її надання з огляду на право роботодавця на позитивне вирішення вказаного питання.

Суд, вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте за результатами розгляду даної адміністративної справи та проведеного аналізу законодавчих норм суд дійшов висновку, що відмова відповідача 1, оформлена листом №11-218вих20 від 23.03.2020 р., суперечить чинному трудовому законодавству, а тому є протиправною.

Суд зауважує, що отримання відпустки є правом саме працівника, а роботодавець, в свою чергу, зобов`язаний забезпечити реалізацію такого за умови подання всіх необхідних документів.

Суд відхиляє посилання відповідача 2 у поданому відзиві в обґрунтування причин не надання позивачу відпуски за його заявою з 17 березня 2020 року на проведення службового розслідування, оскільки вказана обставина не була підставою для відмови, наведеною у листі від 23.03.2020 р.

Ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач 1, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність відмови ОСОБА_1 у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за поданою 17 березня 2020 року заявою, а тому заявлені до нього позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню.

Нормами ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_2 ) до Прокурора Закарпатської області Гаврилюка Володимира Олеговича (місцезнаходження: вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000), Прокуратури Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДПРОУ – 02909967) про визнання дій протиправними (з урахуванням уточнених позовних вимог) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Прокурора Закарпатської області Гаврилюка Володимира Олеговича щодо відмови 23 березня 2020 року ОСОБА_1 у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

3. Стягнути з бюджетних асигнувань Прокуратури Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДПРОУ – 02909967) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_2 ) 840,80 грн. (Вісімсот сорок грн. 80 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін