Рішення № 89996195, 22.06.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Справа № 915/2339/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.

без участі представників сторін, які в засідання не з?явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/2339/19

за позовом державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”,

вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032;

в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”,

промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;

до комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”,

вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 12102136 грн. 67 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (далі – ВП “ЮУ АЕС”) пред?явлено позов до Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (далі – КП “ТВКГ”) про стягнення грошових коштів у загальній сумі 12102136 грн. 67 коп., із яких: 9709870 грн. 76 коп. – основний борг; 679690 грн. 94 коп. – штраф; 1484102 грн. 94 коп. – пеня; 130723 грн. 38 коп. – 3 % річних; 97748 грн. 65 коп. – інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання за укладеним між ними договором від 28.11.2019 № 277 (код 41110000-3) питна вода (водопостачання), а саме, зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленої питної води, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, а на суми прострочень нараховано: пеню та штраф в порядку п. 7.4 договору в редакції, затвердженій рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 у справі № 915/23/19; 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 02.12.2019 відкрито провадження в даній справі.

КП “ТВКГ” у клопотанні від 28.12.2020 визнало існування заборгованості, стягнення якої є предметом спору, проте зазначило, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі та не в змозі виконати свої зобов`язання за укладеним договором у зв`язку з тим, що на кошти, які перебувають у касах і банківських рахунках відповідача, накладений арешт.

Відповідач також зазначив, що вважає штрафні санкції, нараховані позивачем за несплату наданих послуг за договором від 29.11.2019 № 277, надмірно великими, так як заборгованість за договором виникла не з вини відповідача, а внаслідок збігу певних не залежних від волі КП “ТВКГ” обставин, а саме через невідповідність тарифів для населення та інших споживачів їх фактичній собівартості та відсутністю відповідних дотацій для відповідача з боку органів місцевого самоврядування та держави.

КП “ТВКГ” є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є задоволення потреб населення, підприємств, установ, організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, зокрема, відповідачем здійснюється постачання води та тепла населенню м. Южноукраїнська.

На думку відповідача, належна до сплати сума штрафних санкцій є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора на фоні фактичної відсутності вини відповідача у простроченні зобов`язання; крім того, підприємство вважає, що позивачем не надано доказів понесення збитків або погіршення матеріального стану внаслідок неналежного виконання КП “ТВКГ” договірних зобов`язань. Стягнення з КП “ТВКГ” штрафних санкцій у повному обсязі є неспівмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

У зв`язку з викладеними обставинами відповідач просить суд про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.

ВП “ЮУ АЕС” у запереченнях від 17.02.2020 № 32/33 зазначило, що вважає указане вище клопотання відповідача не підлягаючим задоволенню у зв`язку з відсутністю передбачених законодавством та договором підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а позовні вимоги ? підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою від 25.02.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та, з урахуванням часу перебування головуючого судді у плановій відпустці, призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.04.2020, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, про що сторонам у справі направлено відповідне повідомлення, в якому також зазначено що про дату, час та місце проведення наступного судового засідання сторін буде повідомлено ухвалою суду.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (в редакції постанови від 04.05.2020 № 343) (далі ? постанова № 211) на період з 12.03-22.05.2020 на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020 на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, в якій розташований Господарський суд Миколаївської обалсті, обмежувальних та профілактичних заходів (згідно розпорядження від 13.03.2020 № 35-р голови Миколаївської обласної ради “Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом”), ? з 16.03.2020 доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області було обмежено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” з 22.05.2020 до 22.06.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

Ураховуючи викладені обставини, зокрема, послаблення з 11.05.2020 карантинних заходів та подальше відновлення доступу громадян до приміщення Господарського суду Миколаївської області; беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, ухвалою від 01.06.2020 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2020.

Від ВП “ЮУ АЕС” та КП “ТВКГ”, належним чином повідомлених про час та місце проведення підготовчого засідання, представники не з?явилися, проте від них надійшли клопотання від 15.06.2020 та від 22.06.2020 про розгляд справи за відсутності їх представників.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір від 29.11.2018 № 277 (код 41110000-3) питна вода (водопостачання) (далі – договір), відповідно до умов якого ВП “ЮУ АЕС” (виробник) взяло на себе зобов`язання у 2019 році відпустити КП “ТВКГ” (споживачу) воду питної якості, згідно з Державними санітарними нормами і правилами “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10), в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався сплатити за використану питну воду питної якості (далі – питна вода) за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 1.2 договору, виробник взяв на себе зобов`язання забезпечити споживача питною водою згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10 в обсязі 3200,00 тис. куб.м., що є лімітом споживання питної води. Фактична потреба споживача в питній воді в обсязі 2800,00 тис. куб.м.

Обсяги закупівлі водовідведення можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 договору).

Об`єм споживання води за звітний період, встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця, визначається за показниками приладів обліку, встановлених належним чином, а при їх відсутності облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами (п. 3.1 договору).

У відповідності до п. 3.2 договору, розрахунки за спожиту питну воду здійснюються по встановленим тарифам, діючим на період розрахунків. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Виробник письмово повідомляє споживача про зміну тарифів. Повідомлення являється невід`ємною частиною договору.

Тариф на момент укладення договору складає 6 грн. 92 коп. за 1 куб.м. води, без врахування ПДВ 20 %.

Орієнтовно ціна договору складає 23251200 грн. з урахування ПДВ 20 % – 3875200 грн.

Остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу водопостачання у порядку, визначеному умовами договору і відповідно до вимог п. 7 ч. 4 ст. 36 Закон України “Про публічні закупівлі”. Ціна договору можу змінюватися при зміні регульованих цін (тарифів).

У відповідності до п. 4.1 договору, оплату за фактично спожиту питну воду споживач проводить щомісячно на підставі пред`явлених виробником рахунків на оплату протягом 30- календарних днів з дня отримання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Виробник направляє споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються споживачем по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред`явленому виробником до оплати.

Виробник відпускає споживачу воду питної якості протягом 01.01.-31.12.2019 (п. 5 договору).

Згідно п. 6.1.6 договору, щомісячно, в перший робочий день місяця, наступного за розрахунковим, разом з споживач складати акт про обсяги питної води, відпущеної споживачу за показниками приладів обліку, встановлених на межі експлуатаційної відповідальності сторін.

Сторонами погоджено, що термін дії договору з дати підписання його сторонами, скріплення печатками та діє 01.01.-31.12.2019 включно, в частині постачання питної води, а в частині розрахунку до повного розрахунку (п. 10.1 договору).

У період з січня по червень 2019 року включно сторонами у справі щомісячно складалися акти про витрати питної води та обсяг стоків: згідно акту від 31.01.2019 № АК.0.3104ц.0932 відпуск питної води у січні 2019 року становив 205911 куб.м; згідно акту від 28.02.2019 № АК.0.3104ц.0936 відпуск питної води у лютому 2019 року становив 186855 куб.м.; згідно акту від 29.03.2019 № АК.0.3104ц.0945 відпуск питної води у березні 2019 року становив 199869 куб.м.; згідно акту від 26.04.2019 № АК0.3104ц.0951 відпуск питної води у квітні 2019 року становив 201088 куб.м.; згідно акту від 31.05.2019 № АК.0.3104ц.0957 відпуск питної води у травні 2019 року становив 204575 куб.м.; згідно акту від 27.06.2019 № АК.0.3104ц.0966 відпуск питної води у червні 2019 року становив 212638 куб.м. Указані акти підписані комісією у складі уповноважених представників сторін.

На підставі зазначених актів позивачем виставлено та направлено відповідачу цінними листами з описами вкладення відповідні рахунки на загальну суму 10055612 грн. 54 коп., а саме, листом від 18.02.2019 № 05/2733 направлено рахунок від 31.01.2019 № РС, 19-88 на суму 1709884 грн. 94 коп. з ПДВ; листом від 13.03.2019 № 05/4134 – рахунок від 28.02.2019 № РС, 19-427 на суму 1551643 грн. 92 коп. з ПДВ; листом від 10.04.2019 № 05/6146– рахунок від 31.03.2019 № РС, 19-570 на суму 1659712 грн. 18 коп. з ПДВ; листом від 13.05.2019 № 05/8091 – рахунок від 30.04.2019 № РС, 19-887 на суму 1669834 грн. 75 коп. з ПДВ; листом від 11.06.2019 № 05/10108 – рахунок від 31.05.2019 № РС, 19-1048 на суму 1698790 грн. 80 коп. з ПДВ; листом від 15.07.2019 № 05/12163 – рахунок від 30.06.2019 № РС, 19-4171 на суму 1765745 грн. 95 коп. з ПДВ.

За твердженнями ВП “ЮУ АЕС”, відповідачем частково погашено заборгованість за договором шляхом зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі відповідних заяв КП “ТВКГ”: від 15.02.2019 № 05/292 на суму 59010 грн. 42 коп.; від 18.03.2019 № 05/462 на суму 60591 грн. 38 коп.; від 12.04.2019 № 05/645 на суму 52950 грн. 81 коп.; від 14.05.2019 № 05/804 на суму 57061 грн. 19 коп.; від 11.06.2019 № 05/961 на суму 59120 грн. 10 коп.; від 10.07.2019 № 05/1130 на суму 57007 грн. 88 коп. КП “ТВКГ” погашено заборгованість на загальну суму 345741 грн. 78 коп.

У зв?язку з неоплатою КП “ТВКГ” у повному обсязі наданих позивачем послуг з очистки господарсько-побутових стічних вод, ВП “ЮУ АЕС” звернулося до відповідача з претензією від 17.09.2019 № 32/16034 про сплату заборгованості, направлення якої підтверджується описом вкладення до цінного листа № 5500100374146 з відповідною відміткою поштового відділення.

Указану претензію отримано відповідачем 19.09.2019, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, проте залишено без реагування та виконання.

За твердженнями ВП “ЮУ АЕС”, відповідачем і досі не оплачено поставлену позивачем теплову енергію на загальну суму 9709870 грн. 76 коп.

Господарським законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 907 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи викладене, а також визнання в цій частині позову відповідачем, суд визнає доведеним, що КП “ТВКГ” порушені договірні зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг з відпуску питної води, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 9709870 грн. 76 коп., і указану суму заборгованості належить стягнути з відповідача.

Щодо заявлених позивачем вимог до стягнення з КП “ТВКГ” нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд приходить до такого.

Цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Суд визнає, що ВП “ЮУ АЕС” обґрунтовано на прострочені суми оплати вартості поставленої теплової енергії здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, і погоджується з поданим позивачем розрахунком 3 % річних у загальній сумі 130723 грн. 38 коп., нарахованих за загальний період прострочення 22.03-14.11.2019 по кожному окремому зобов`язанню, і цю суму належить стягнути з КП “ТВКГ”.

При перевірці поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що він виконаний не вірно, а саме допущено помилку у періоді нарахування інфляційних втрат за надані послуги з відпуску питної води за березень 2019 року. При розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції позивач зазначив не вірний період заборгованості з 01.04-14.11.2019, замість 12.05-14.11.2019, а тому інфляційні втрати повинні нараховуватись з червня 2019 року. За розрахунками суду ВП “ЮУ АЕС” не зазнало інфляційних втрат за надані послуги з відпуску питної води за березень 2019 року; підлягаюча до стягнення з КП “ТВКГ” сума інфляційних втрат становить 70458 грн. 33 коп.

Щодо вимог ВП “ЮУ АЕС” про стягнення з КП “ТВКГ” пені та штрафу, суд приходить до наступного.

У відповідності до п. 7.4 договору в редакції, затвердженій рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 у справі № 915/23/19, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, за порушення строків виконання зобов`язань (в т.ч. і за невиконання грошових зобов`язань) стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що нарахування здійснено за загальний період 22.03-14.11.2019, по кожному окремому зобов`язанню в межах шестимісячного строку; нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; період нарахування визначено позивачем правильно і розрахунок є арифметично вірним.

Поряд із цим, позивачем подано суду і розрахунки пені, виконані у відповідності до умов п. 7.4 договору в редакції, затвердженій рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 у справі № 915/23/19, у розмірі 0,1 % від вартості спожитої теплової енергії, за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що сума пені за послуги, надані в березні-червні 2019 року при розрахунку 0,1 % вартості послуги виявилась більшою ніж суми, розрахованої у відповідності до положень ч. 2 ст. 343 ГК України. Отже, в даному випадку належить керуватися положеннями указаного припису законодавства.

Ураховуючи викладене, сума пені за надані послуги у березні 2019 року становить 277947 грн. 71 коп. замість 297250 грн. 85 коп.; у квітні 2019 року – 224860 грн. 40 коп. замість 245141 грн. 58 коп.; у травні 2019 року – 186158 грн. 78 коп. замість 204958 грн. 84 коп.; у червні 2019 року – 139601 грн. 56 коп. замість 155495 грн. 16 коп.

За розрахунком суду пеня за загальний період 22.03-14.11.2019, по кожному окремому зобов`язанню в межах шестимісячного строку становить 1409824 грн. 96 коп. та вимога про стягнення зазначеної суми пені є обґрунтованою.

Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений позивачем, судом встановлено, що нарахування здійснено за загальний період 22.03-14.11.2019, по кожному окремому зобов`язанню в межах шестимісячного строку, і загальна сума штрафу становить 679690 грн. 94 коп.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд приходить до такого.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

У відповідності до ст. 233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз наведених приписів законодавства дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст. 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі № 910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Із змісту звіту КП “ТВКГ” про фінансові результати за 9 місяців 2019 року (далі – звіт) вбачається, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість. Так, з розділу фінансових результатів від операційної діяльності вбачається, що за звітний період 2019 року збиток (код рядка 2195) відповідача становить – 27857 тис. грн., а за аналогічний період попереднього року – 16746 тис. грн.

Судом також приймається до уваги, що відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості та частково здійснив її погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об`єктом, який надає послуги населенню міста, об`єктам соціальної інфраструктури міста; що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань за Договором.

Здійснивши з урахуванням викладених обставин оцінку ступеня вини відповідача у простроченні виконання зобов`язань за договором та причин неналежного виконання зобов`язань, ураховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені та штрафу на 75%.

За таких обставин, стягненню з КП “ТВКГ” підлягає стягненню: пеня у сумі 352456 грн. 24 коп. (1409824 грн. 96 коп. – 75 %) та штраф у сумі 169922 грн. 74 коп. (679690 грн. 94 коп. – 75 %).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги ВП “ЮУ АЕС” підлягають задоволенню частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, ? на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

При визначенні розміру судового збору, підлягаючого до стягнення з відповідача, суд приходить до такого.

ВП “ЮУ АЕС” оплачено звернення до суду з позовом у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 22.11.2019 № АЭС/10407 на суму 181532 грн. 05 коп., виходячи з первісного розміру позовних вимог.

Судом при винесенні даного рішення визнано обґрунтованими позовні вимоги у загальній сумі 12000568 грн. 37 коп. (без урахування зменшення штрафних санкцій), із яких: 9709870 грн. 76 коп. – основний борг; 70458 грн. 33 коп. – інфляційні втрати; 130723 грн. 38 коп. – 3 % річних; 1409824 грн. 96 коп. – пеня; 679690 грн. 94 коп. – штраф.

Така ціна позову, у відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, має бути оплачена судовим збором у сумі 180008 грн. 53 коп. (12000568 грн. 37 коп. * 1,5%), а тому указана сума підлягає стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 22.06.2020, у відповідності до ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

ВИР І ШИВ:

1. Позовні вимоги державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”, вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код 31948866, на користь державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546, грошові кошти у загальній сумі 10433431 (десять мiльйонiв чотириста тридцять три тисячi чотириста тридцять одна) грн. 45 коп., із яких: 9709870 (дев`ять мiльйонiв сiмсот дев`ять тисяч вiсiмсот сiмдесят) грн. 76 коп. – основний борг; 70458 (сiмдесят тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн. 33 коп. – інфляційні втрати; 130723 (сто тридцять тисяч сiмсот двадцять три) грн. 38 коп. – 3 % річних; 352456 (триста п`ятдесят двi тисячi чотириста п`ятдесят шiсть) грн. 24 коп. – пеня; 169922 (сто шiстдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять двi) грн. 74 коп. – штраф; а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 180008 (сто вiсiмдесят тисяч вiсiм) грн. 53 коп.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Копії даного рішення направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2020.

Суддя Т.М. Давченко