Рішення № 89996194, 22.06.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Справа № 915/2366/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.

без участі представників сторін, які в засідання не з?явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/2366/19

за позовом державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”,

вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032;

в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”,

промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;

до комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”,

вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 17420195 грн. 95 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (далі – ВП “ЮУ АЕС”) пред?явлено позов до Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство” (далі – КП “ТВКГ”) про стягнення грошових коштів у загальній сумі 17420195 грн. 95 коп., із яких: 13758798 грн. 27 коп. – основний борг; 1078812 грн. 61 коп. – штраф; 2236970 грн. 18 коп. – пеня; 221888 грн. 92 коп. – 3 % річних; 123725 грн. 97 коп. – інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання КП “ТВКГ” зобов?язань за укладеним з позивачем договором від 29.11.2019 № 276 (код 09320000-8 – пара, гаряча вода та пов?язана продукція), а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленої позивачем теплової енергії, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, а на суми прострочень нараховано: пеню та штраф у порядку п. 8.2.2 договору в редакції, затвердженій рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 у справі № 915/22/19; 3 % річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 09.12.2019 відкрито провадження в даній справі.

КП “ТВКГ” у клопотанні від 27.01.2020 визнало існування заборгованості, стягнення якої є предметом спору, проте зазначило, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі та не в змозі виконати свої зобов?язання за укладеним договором у зв?язку з тим, що на кошти, які перебувають у касах і банківських рахунках відповідача, накладений арешт.

Відповідач також зазначив, що вважає штрафні санкції, нараховані позивачем за несплату наданих послуг за договором від 29.11.2019 № 276, надмірно великими, так як заборгованість за договором виникла не з вини відповідача, а внаслідок збігу певних не залежних від волі КП “ТВКГ” обставин, а саме через невідповідність тарифів для населення та інших споживачів їх фактичній собівартості та відсутністю відповідних дотацій для відповідача з боку органів місцевого самоврядування та держави.

КП “ТВКГ” є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є задоволення потреб населення, підприємств, установ, організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, зокрема, відповідачем здійснюється постачання води та тепла населенню м. Южноукраїнська; зупинення об?єктів системи централізованого водопостачання та теплопостачання відповідача спричинить санітарну, екологічну та техногенну катастрофу, реальну та очевидну загрозу заподіяння шкоди довкіллю, а також порушить права споживачів на отримання субсидій.

На думку відповідача, належна до сплати сума штрафних санкцій є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора на фоні фактичної відсутності вини відповідача у простроченні зобов?язання; крім того, підприємство вважає, що позивачем не надано доказів понесення збитків або погіршення матеріального стану внаслідок неналежного виконання КП “ТВКГ” договірних зобов?язань. Стягнення з КП “ТВКГ” штрафних санкцій у повному обсязі є неспівмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов?язання.

У зв?язку з викладеними обставинами відповідач просить суд про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.

ВП “ЮУ АЕС” у запереченнях від 17.02.2020 № 32/32 зазначило, що вважає указане вище клопотання відповідача не підлягаючим задоволенню у зв?язку з відсутністю передбачених законодавством та договором підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а позовні вимоги ? підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою від 25.02.2020, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та, з урахуванням часу перебування головуючого судді у плановій відпустці, призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.04.2020, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, про що сторонам у справі направлено відповідне повідомлення, в якому також зазначено що про дату, час та місце проведення наступного судового засідання сторін буде повідомлено ухвалою суду.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (в редакції постанови від 04.05.2020 № 343) (далі ? постанова № 211) на період з 12.03-22.05.2020 на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020 на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, в якій розташований Господарський суд Миколаївської обалсті, обмежувальних та профілактичних заходів (згідно розпорядження від 13.03.2020 № 35-р голови Миколаївської обласної ради “Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом”), ? з 16.03.2020 доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області було обмежено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” з 22.05.2020 до 22.06.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

Ураховуючи викладені обставини, зокрема, послаблення з 11.05.2020 карантинних заходів та подальше відновлення доступу громадян до приміщення Господарського суду Миколаївської області; беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, ухвалою від 01.06.2020 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2020.

Від ВП “ЮУ АЕС” та КП “ТВКГ”, належним чином повідомлених про час та місце проведення підготовчого засідання, представники не з?явилися, проте від них надійшли клопотання від 15.06.2020 та від 22.06.2020 про розгляд справи за відсутності їх представників.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір від 29.11.2018 № 276 (код 09320000-8 – пара, гаряча вода та пов?язана продукція) купівлі-продажу теплової енергії (далі – договір), відповідно до умов якого ВП “ЮУ АЕС” (теплогенеруюча організація) взяло на себе зобов?язання у 2019 році постачати КП “ТВКГ” (споживачу) теплову енергію в гарячій воді (далі – теплова енергія) в потрібних обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання об?єктів споживача, приєднаних до його теплових мереж, а споживач зобов?язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) згідно структури споживачів та терміни, передбачені договором (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 1.2 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсязі 283000 Гкал згідно структури його споживачів, а саме: населення – 221095,92 Гкал; бюджетні установи – 35956,13 Гкал; інші споживачі – 26683,39 Гкал: релігійні організації – 264,56 Гкал згідно з додатком № 2 до договору.

Згідно додатку № 2 до договору, теплогенеруюча компанія постачає споживачу в період з 01.01-31.12.2019 теплову енергію в обсязі 283000 Гкал за рік з максимальним розрахунковим тепловим навантаженням 121,77 Гкал/год, у тому числі: на опалення – 88,18 Гкал/год; на вентиляцію – 4,03 Гкал/год; на гаряче водопостачання – 19,38 Гкал/год; на компенсацію втрат в теплових мережах споживача – 10,18 Гкад/год.

Обсяги закупівлі водовідведення можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 договору).

При виконанні умов договору сторони зобов?язались керуватись “Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України”, затвердженими наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 № 190 (п. 2.2 договору).

Обсяг водовідведення за звітний період встановлюється з 1 по 31 (30) число поточного місяця (п. 3.1 договору).

У відповідності до п. 3.1 договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до обсягів споживання теплової енергії кожною категорією споживачів КП “ТВКГ” (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі) та за тарифами, встановленими для Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” окремо для кожної категорії споживачів.

У відповідності до п. 3.2 договору, порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства. При зміні тарифів, розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх ведення. Теплогенеруюча організація письмово повідомляє споживача про зміну тарифів. Повідомлення є невід?ємною частиною договору.

Тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення складає 69 грн. 17 коп. за 1 Гкал, без ПДВ 20 % за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії – 54 грн. 73 коп. за 1 Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 14 грн. 19 коп. за 1 Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 25 коп. за 1 Гкал. Тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення)м складає 71 грн. 92 коп. за 1 Гкал, без ПДВ 20 % за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 57 грн. 41 коп. за 1 Гкал; тариф на транспортування теплової енергії – 14 грн. 26 коп. за 1 Гкал; тариф на постачання теплової енергії – 25 коп. за 1 Гкал (п. 3.3 договору).

Орієнтована ціна договору становить 23694415 грн. 45 коп. з урахуванням ПДВ 20 % - 3949069 грн. 24 коп. за такими складовими: виробництво теплової енергії 18785391 грн. 52 коп. з ПДВ 20 %; транспортування теплової енергії 4824123 грн. 94 коп. з ПДВ 20 %; постачання теплової енергії 84900 грн. з ПДВ 20 % (п. 3.4 договору).

У відповідно до п. 3.5 договору, остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу відпущеної теплової енергії у порядку, визначеному умовами договору і відповідно до вимог п. 7 ч. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”. Ціна договору може змінюватися при зміні регульованих цін (тарифів).

Згідно з п. 4.1 договору, оплату за фактично спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно на підставі пред?явлених теплогенеруючою організацією рахунків на оплату протягом на 30 календарних днів з дня отримання рахунку.

Теплогенеруюча організація направляє споживачу рахунок цінним листом з повідомленням про вручення (п. 4.2 договору).

У відповідності до п. 4.4 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Теплогенеруюча організація постачає споживачу теплову енергію для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання з 01.01.-31.12.2019 (п. 5.1 договору).

Облік відпущеної теплової енергії здійснюється за показами розрахункових приладів обліку теплової енергії заводський № 20226 (Ду 300) та заводський № 20353 (Ду 500), встановлених на межі балансової належності теплових мереж (п. 6.1 договору).

У відповідності до п. 6.3 договору, щомісячно теплогенеруюча організація разом зі споживачем складають акт купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням обсягів спожитої теплової енергії. Споживач надає теплогенеруючій організації дані про розподіл купленої у звітному місяці теплової енергії між категоріями споживачів (населення, бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі), як довідкові, виключно для заповнення звітності за формою 2-НК П-тепло (місячна) “Звіт про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами”. Звітний місяць встановлюється з першого числа звітного місяця по перше число наступного місяця.

Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами, скріплено печатками та діє з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків – до повного розрахунку (п. 11.1 договору).

У період з січня 2019 по червень 2019 року включно сторонами у справі щомісячно складалися акти купівлі-продажу теплової енергії за договором: акт від 31.01.2019 № 1, згідно якого теплогенеруюча організація здійснила постачання споживачу теплової енергії в період 01-02.01.2019 за складовими: населення – 2646,38 Гкал, бюджетні організації – 389,118 Гкал, інші споживачі – 295,66 Гкал, релігійні організації – 3,46 Гкал; по складовим з 03-31.01.2019: виробництво тепла – 48351,942 Гкал, транспортування тепла – 48351,942 Гкал, постачання тепла – 48351,942 Гкал; акт від 28.01.2019 № 2, згідно якого у лютому 2019 року здійснене постачання теплової енергії за складовими: виробництво тепла – 39215,631 Гкал, транспортування тепла – 39215,631 Гкал, постачання тепла – 39215,631 Гкал; акт від 31.03.2019 № 3, згідно якого у березні 2019 року здійснене постачання теплової енергії за складовими: виробництво тепла – 36365,278 Гкал, транспортування тепла – 36365,278 Гкал, постачання тепла – 36365,278 Гкал; акт від 30.04.2019 № 4, згідно якого у квітні 2019 року здійснене постачання теплової енергії за складовими: виробництво тепла – 18785,077 Гкал, транспортування тепла – 18785,077 Гкал, постачання тепла – 18785,077 Гкал; акт від 31.05.2019 № 5, згідно якого у травні 2019 року здійснене постачання теплової енергії за складовими: виробництво тепла – 6412,205 Гкал, транспортування тепла – 6412,205 Гкал, постачання тепла – 6412,205 Гкал; акт від 30.06.2019 № 6, згідно якого у червні 2019 року здійснене постачання теплової енергії за складовими: виробництво тепла – 5060,887 Гкал, транспортування тепла – 5060,887 Гкал, постачання тепла – 5060,887 Гкал. Указані акти підписані комісією у складі уповноважених представників сторін.

Сторонами у справі також складені акти про обсяги теплової енергії, що надійшли в теплові мережі КП “ТВКГ” від ВП “ЮУ АЕС”: згідно акту від 01.02.2019 № АК.0.3104ц.0934 передана теплова енергія у січні 2019 року становила 51686,560 Гкал; згідно акту від 01.03.2019 № АК.0.3104ц.0938 передана теплова енергія у лютому 2019 року становила 39215,631 Гкал; згідно акту від 01.04.2019 № АК.0.3104ц.0947 передана теплова енергія у березні 2019 року становила 36365,278 Гкал; згідно акту від 02.04.2019 № АК.0.3104ц.0953 передана теплова енергія в квітні 2019 року становила 18785,077 Гкал; згідно акту від 03.06.2019 № АК.0.3104ц.0959 передана теплова енергія в травні 2019 року становила 6412,205 Гкал; згідно акту від 01.07.2019 № АК.0.3104ц.0968 передана теплова енергія у червні 2019 року становила 5060,887 Гкал. Указані акти підписані комісією у складі уповноважених представників сторін.

На підставі зазначених актів позивачем виставлено та направлено відповідачу цінними листами з описами вкладення відповідні рахунки на загальну суму 20684080 грн. 62 коп., а саме, листом від 18.02.2019 № 05/2733 направлені рахунки: від 31.01.2019 № РС, 19-190 на суму 14925 грн. 76 коп. з ПДВ; від 31.01.2019 № РС, 19-193 на суму 5599887 грн. 77 коп. з ПДВ; від 31.01.2019 № РС, 19-192 на суму 1062946 грн. 88 коп. з ПДВ; листом від 13.03.2019 № 05/4134 – рахунки: від 28.02.2019 № РС, 19-367 на суму 11294 грн. 10 коп. з ПДВ; від 28.02.2019 № РС, 19-368 на суму 815998 грн. 85 коп. з ПДВ; від 28.02.2019 № РС, 19-369 на суму 4362346 грн. 79 коп. з ПДВ; листом від 10.04.2019 № 05/6146– рахунки: від 31.03.2019 № РС, 19-652 на суму 10473 грн. 20 коп. з ПДВ; від 31.03.2019 № РС, 19-653 на суму 756688 грн. 70 коп. з ПДВ; від 31.03.2019 № РС, 19-654 на суму 4045273 грн. 52 коп. з ПДВ; листом від 13.05.2019 № 05/8091 – рахунки: від 30.04.2019 № РС, 19-814 на суму 2089651 грн. 97 коп. з ПДВ; від 30.04.2019 № РС, 19-815 на суму 390879 грн. 89 коп. з ПДВ; від 30.04.2019 № РС, 19-816 на суму 5410 грн. 10 коп. з ПДВ; листом від 11.06.2019 № 05/10108 – рахунки: від 31.05.2019 № РС, 19-974 на суму 713296 грн. 68 коп. з ПДВ; від 31.05.2019 № РС, 19-975 на суму 133425 грн. 16 коп. з ПДВ; від 31.05.2019 № РС, 19-976 на суму 1846 грн. 72 коп. з ПДВ; листом від 15.07.2019 № 05/12163 – рахунки: від 30.06.2019 № РС, 19-4173 на суму 562973 грн. 06 коп. з ПДВ; від 30.06.2019 № РС, 19-4174 на суму 105306 грн. 64 коп. з ПДВ; від 30.06.2019 № РС, 19-4175 на суму 1457 грн. 53 коп. з ПДВ.

За твердженнями ВП “ЮУ АЕС”, відповідачем частково погашено заборгованість за договором шляхом, зокрема, зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог на підставі відповідних заяв КП “ТВКГ”: від 15.02.2019 № 05/292 на суму 242233 грн. 97 коп.; від 18.03.2019 № 05/462 на суму 202278 грн. 63 коп.; від 12.04.2019 № 05/645 на суму 145986 грн. 57 коп.; від 14.05.2019 № 05/804 на суму 84953 грн. 23 коп.; від 11.06.2019 № 05/961 на суму 2521 грн. 88 коп. КП “ТВКГ” погашено заборгованість на загальну суму 677974 грн. 28 коп.

У зв?язку з неоплатою КП “ТВКГ” у повному обсязі наданих позивачем послуг з очистки господарсько-побутових стічних вод, ВП “ЮУ АЕС” звернулося до відповідача з претензією від 18.09.2019 № 32/16106 про сплату заборгованості, направлення якої підтверджується описом вкладення до цінного листа з відповідною відміткою поштового відділення.

В позовній заяві ВП “ЮУ АЕС” зазначає, що заборгованість КП “ТВКГ” за договором (з урахуванням заліку зустрічних однорідних вимог та часткового погашення заборгованості) на даний час становить 13758798 грн. 27 коп.

Зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським законодавством передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Ураховуючи викладене, а також визнання в цій частині позову відповідачем, суд визнає доведеним, що КП “ТВКГ” порушені договірні зобов?язання щодо своєчасної оплати поставленої відповідачу теплової енергії, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 13758798 грн. 27 коп., і указану суму заборгованості належить стягнути з відповідача.

Щодо заявлених позивачем вимог до стягнення з КП “ТВКГ” нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд приходить до такого.

Цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Суд визнає, що ВП “ЮУ АЕС” обґрунтовано на прострочені суми оплати вартості поставленої теплової енергії здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, і погоджується з поданими позивачем розрахунками 3 % річних у загальній сумі 221888 грн. 92 коп., нарахованих за загальний період прострочення 22.03-18.11.2019 по кожному окремому зобов?язанню, та інфляційних втрат у сумі 123725 грн. 97 коп., нарахованих за загальний період прострочення квітень-листопад 2019 року; отже, указані суми нарахувань належить стягнути з КП “ТВКГ”.

Щодо вимог ВП “ЮУ АЕС” про стягнення з КП “ТВКГ” пені та штрафу, суд приходить до наступного.

У відповідності до п. 8.2.2 договору в редакції, затвердженій рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 у справі № 915/22/19, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, за порушення строків оплати теплової енергії споживач сплачує теплогенеруючій організації пеню у розмірі 0,1 % від вартості спожитої теплової енергії, за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів – додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що нарахування здійснено за загальний період 01.04-18.11.2019, по кожному окремому зобов?язанню в межах шестимісячного строку; нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня; період нарахування визначено позивачем правильно і розрахунок є арифметично вірним.

Поряд із цим, позивачем подано суду і розрахунки пені, виконані у відповідності до умов п. 8.2.2 договору в редакції, затвердженій рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 у справі № 915/22/19, у розмірі 0,1 % від вартості спожитої теплової енергії, за кожний день прострочки. Суми пені, розраховані у відповідності до указаних умов, виявилися більшими, ніж суми, розраховані у відповідності до положень ч. 2 ст. 343 ГК України, у зв?язку з чим позивач дійшов вірного висновку про застосування останнього припису законодавства.

Ураховуючи викладене, вимогу про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 2236970 грн. 18 коп. суд визнає обґрунтованою.

При перевірці поданого позивачем розрахунку штрафу судом встановлено, що він виконаний не вірно, а саме, допущено арифметичну помилку при розрахунку наданої теплової енергії за квітень 2019 року, зазначивши результат множення 1879424 грн. * 7 % = 247256 грн. 42 коп. замість 131559 грн. 68 коп.

У зв?язку з цим судом здійснено перерахунок підлягаючої до стягнення з відповідача суми штрафу; за розрахунком суду, підлягаюча до стягнення з КП “ТВКГ” загальна сума штрафу становить 963115 грн. 87 коп.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд приходить до такого.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

У відповідності до ст. 233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз наведених приписів законодавства дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об?єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов?язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (ст. 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв?язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв?язку з порушенням зобов?язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі № 910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Із змісту звіту КП “ТВКГ” про фінансові результати за 9 місяців 2019 року (далі – звіт) вбачається, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість. Так, з розділу фінансових результатів від операційної діяльності вбачається, що за звітний період 2019 року збиток (код рядка 2195) відповідача становить – 27857 тис. грн., а за аналогічний період попереднього року – 16746 тис. грн.

Судом також приймається до уваги, що відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості та частково здійснив її погашення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, тобто є об?єктом, який надає послуги населенню міста, об?єктам соціальної інфраструктури міста; що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов?язань за Договором.

Здійснивши з урахуванням викладених обставин оцінку ступеня вини відповідача у простроченні виконання зобов?язань за договором та причин неналежного виконання зобов?язань, ураховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені та штрафу на 75%.

За таких обставин, стягненню з КП “ТВКГ” підлягає стягненню: пеня у сумі 559242 грн. 55 коп. (2236970 грн. 18 коп. – 75 %) та штраф у сумі 240778 грн. 97 коп. (963115 грн. 87 коп. – 75 %).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги ВП “ЮУ АЕС” підлягають задоволенню частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, ? на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог(п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

При визначенні розміру судового збору, підлягаючого до стягнення з відповідача, суд приходить до такого.

ВП “ЮУ АЕС” оплачено звернення до суду з позовом у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 29.11.2019 № АЭС/10596 на суму 261302 грн. 93 коп., виходячи з первісного розміру позовних вимог.

Судом при винесенні даного рішення визнано обґрунтованими позовні вимоги у загальній сумі 17304499 грн. 21 коп. (без урахування зменшення штрафних санкцій), із яких: 13758798 грн. 27 коп. – основний борг; 123725 грн. 97 коп. – інфляційні втрати; 2218888 грн. 92 коп. – 3 % річних; 2236970 грн. 18 коп. – пеня; 963115 грн. 87 коп. – штраф.

Така ціна позову, у відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, має бути оплачена судовим збором у сумі 259567 грн. 49 коп. (17304499 грн. 21 коп. * 1,5%), а тому указана сума підлягає стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 22.06.2020, у відповідності до ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

ВИР І ШИВ:

1. Позовні вимоги державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство”, вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код 31948866, на користь державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “ Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546, грошові кошти у загальній сумі 14904434 (чотирнадцять мiльйонiв дев?ятсот чотири тисячi чотириста тридцять чотири) грн. 68 коп., із яких: 13758798 (тринадцять мiльйонiв сiмсот п?ятдесят вiсiм тисяч сiмсот дев?яносто вiсiм) грн. 27 коп. – основний борг; 123725 (сто двадцять три тисячi сiмсот двадцять п?ять) грн. 97 коп. – інфляційні втрати; 221888 (двiстi двадцять одна тисяча вiсiмсот вiсiмдесят вiсiм) грн. 92 коп. – 3 % річних; 559242 (п?ятсот п?ятдесят дев?ять тисяч двiстi сорок двi) грн. 55 коп. – пеня; 240778 (двiстi сорок тисяч сiмсот сiмдесят вiсiм) грн. 97 коп. – штраф; а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 259567 (двiстi п?ятдесят дев?ять тисяч п?ятсот шiстдесят сiм) грн. 49 коп.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Копії даного рішення направити учасникам справи на адреси, зазначені у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2020.

Суддя Т.М. Давченко