Ухвала суду № 89993494, 22.06.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7642/19

Провадження № 2/522/3031/20

УХВАЛА

22 червня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Чернявської Л.М.,

за участі секретарі судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Ухвалою суду від 08 травня 2019 року відкрито провадження у справі, встановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі. Також задоволено повністю клопотання публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про забезпечення позову та клопотання публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про витребування доказів.

09 серпня 2019 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Сандаковим О.В. подано до суду заяву про закриття провадження у справі.

В обґрунтування вказаної заяви, адвокат зазначив, що ПАТ «МТБ БАНК» звернулось із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійним Договору купівлі-продажу нерухомого майна та виключенням з реєстру речових прав запису про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на нерухомість, яка є предметом оспорюваного Договору. Проте, нежитлове приміщення АДРЕСА_1 площею 1648,1 кв. м., що розташоване за адресою АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , яке є предметом оспорюваного Договору, було відчужено особою, яка мала повне право на його відчуження, оскільки, на момент укладання оспорюваного договору купівлі-продажу зазначена нерухомість не перебувала в іпотеці та на неї не був накладений арешт та не було обтяжене будь-яким іншим чином, передбаченим законодавством.

Також з матеріалів справи вбачається, що: зміст оспорюваного Договору не суперечить Цивільному кодексу; сторони вказаного Договору мали обсяг необхідної цивільної дієздатності; волевиявлення Сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі (продавець ОСОБА_2 мав намір продати, а покупець ОСОБА_3 - купити нерухоме майно); договір був вчинений у формі, встановленій законом; оспорюваний договір насправді був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (продавець здійснив відчуження, а покупець - набув право власності на нерухоме майно); за Договором були проведені усі грошові розрахунки; новий власник у встановленому законом порядку зареєстрував право власності на набуте за вказаним договором нерухоме майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Отже з викладеного вбачається відсутність підстав для визнання спірного Договору недійсним, в тому числі й з підстав, визначених статтею 203 ЦК України.

Крім того, Позивач зазначає, що на підставі судового рішення та виконавчого листу «12» травня 2015 року було відкрито виконавче провадження. Натомість позивач замовчує про той факт, що вказане виконавче провадження 08 жовтня 2015 року було завершено у зв`язку із тим, що ПАТ «МАРФІН БАНК» не здійснив авансування, що підтверджується витягом з реєстру виконавчих проваджень.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси були ухвалені на користь ПАТ «МАРФІН БАНК». Але позивачем у даній справі є Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК», яке за твердженням позивача є правонаступником ПАТ «МАРФІН БАНК». Водночас позивач не надав жодного документу, що підтверджує його правонаступництво, у наявності якого також є обґрунтовані сумніви.

Позивач стверджує, що вказані Договори укладалися із ПАТ «МАРФІН БАНК», а до Позовної заяви додає копії договорів, укладених із іншим банком ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», чим також вводить суд у оману. Позивач стверджує, що договір поруки та Кредитний договір, на підставі яких виносились заочні судові рішення у 2015 та в 2017 роках укладалися із ПАТ «МАРФІН БАНК», а до позовної заяви додає копії договорів, укладених із іншим банком - ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», чим також вводить суд в оману. Тобто позивач не є стороною оспорюваного Договору та ОСОБА_1 не відповідає за зобов`язаннями ОСОБА_2 та не несе ніякої відповідальності за його дії чи бездіяльність, у тому числі за взаємовідносинами з банками за договорами поруки, які були укладені більше десяти років тому.

Позивач шляхом подачі даного позову намагається компенсувати негативні наслідки своїх рішень та власної діяльності за рахунок ОСОБА_1 вводячи суд у оману, шляхом підміни понять. Позивач стверджує, що укладенням спірного Договору нібито були порушені його законні інтереси, оскільки позивач начебто мав очікування щодо можливості стягнення з ОСОБА_2 за рахунок нерухомості, яка була предметом оспорюваного договору, боргу, що виник на підставі договору поруки, до якого ОСОБА_1 та належне їй приміщення не мають жодного стосунку та відношення.

Однак, бездіяльність позивача щодо авансування виконавчого провадження й призвела до закриття виконавчого провадження та унеможливила імовірне звернення стягнення на приміщення на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.01.2015 року по справі № 522/13336/13-ц.

Так можна дійти висновку, що між позивачем та ОСОБА_2 не залишилося неврегульованих питань, оскільки майновий спір між ними вже врегульований рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2017 року по справі № 522/13336/13-ц. При цьому можливі збитки позивача с наслідком виключно його дій та бездіяльності й можуть бути усунуті виключно шляхом виконання зазначеного рішення суду в порядку Закону України «Про виконавче провадження». В свою чергу, між позивачем та ОСОБА_1 не залишилося неврегульованих питань, оскільки жодних врегульованих чи неврегульованих питань між позивачем та нею ніколи не виникало.

Відтак, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, просив провадження у справі публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закрити, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

27 серпня 2019 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Сандаковим О.В. подано до суду відзив проти позову про визнання Договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

21 жовтня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сандакова О.В. надійшла заява (клопотання) про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

18 червня 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі відповідача. Також просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

22 червня 2020 року від представника позивача ПАТ «МТБ Банк» адвоката Гусельщикової М.А. надійшли заперечення на заяву про закриття провадження по справі, в яких зазначила, що волевиявлення відповідача ОСОБА_2 було направлено саме на позбавлення позивача можливості законної реалізації його права на стягнення за рахунок нерухомого майна суми заборгованості за кредитним договором, тобто уникнення виконання Рішенням суду за рахунок нерухомого майна. Воно не було вільним в розумінні використання прав та вчинення дій саме з тою метою, яка вказувалась у документах, тобто внутрішньої волі. Правочини та юридичні дії по відчуженню нерухомого майна при наявності невиконаного рішення суду про стягнення заборгованості по кредитним договорам та відкритих виконавчих проваджень є недійсними, оскільки направлені не на реальне настання правових наслідків, а на встановлення ПАТ «МТБ БАНК» перешкод у подальшому при виконанні рішення суду. Тобто дії відповідачів свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав. Відтак, просила у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про закриття провадження по справі відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Козак Р.Д. підтримав заяву про закриття провадження по справі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача адвокат Гусельщикова М.А. в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви про закриття провадження з підстав викладених у запереченнях.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, 21.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Прексім Д», публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «МТБ Банк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 3860-СО, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2698/OF.

У зв`язку з невиконанням поручителем зобов`язань по кредитному договору, Банк звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, як кредитора.

31.03.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Таким чином, позивач вважає, що Договір купівлі-продажу укладено з метою приховування майна від ПАТ «Марфін Банк», як особи чиї права порушено та уникнення реалізації належного майна Відповідача 1 в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду, а тому Договір купівлі-продажу є фіктивним.

Положеннями статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд, зважаючи на аналіз матеріалів справи та наявність спору між сторонами про дійсність оспорюваного договору купівлі-продажу, а відтак і предмету спору, не вбачає підстав для закриття провадження по справі.

За таких обставин, з метою захисту прав та інтересів позивача та дотримання основних гарантованих державою принципів права на захист, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про закриття провадження у справі, оскільки в інакшому випадку це позбавить позивача права на захист.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Л.М.Чернявська