Рішення № 89991675, 22.06.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2306/20

Провадження № 2-а/487/85/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Бурятинської В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Заводського району м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта Курило Віктора Вікторовича, Управління патрульної поліції Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта Курило Віктора Вікторовича, Управління патрульної поліції Миколаївській області, в якому просить суд:

1. Визнати дії лейтенанта поліції Курило Віктора Вікторовича, інспектора батальйону №3, роти №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області щодо складання постанови серії ЕАК №2415256 про адміністративне правопорушення від 20 квітня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 455 гривень за порушення ст. 122 ч.2 КУпАП незаконними;

2. Визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАК №2415256 про адміністративне правопорушення від 20 квітня 2020 року, провадження по справі закрити.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 20.04.2020 року приблизно о 14.50 год., керуючи т/з Opel Omega д/н НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Пограничній він зупинився у правому ряду на перехресті з вул. Московська на червоний сигнал світлофору, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією та з увімкненим сигналом (стрілкою). Інших транспортних засобів позаду нього не було. Після включення зеленого сигналу світлофору ОСОБА_1 розпочав рух прямо по вул. Пограничній, однак недалеко від перехрестя з вул. Лягіна його наздогнало авто патрульної поліції з вимогою зупинитись. Зі слів інспектора патрульної поліції, ОСОБА_1 порушив п.16.10 Правил дорожнього руху України, оскільки обов`язково мав повернути направо по зеленій стрілці світлофора, на підставі чого відносно нього було складено постанову серії ЕАК №2415256 про адміністративне правопорушення від 20.04.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 455,00 грн. Вважає дії поліцейського неправомірними, а вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 15.06.2020 ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. В наступних судових засіданнях позивач не був присутнім, надавши заяву про подальший розгляд справи без його участі.

Представник УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Коваль А.В. в судовому засіданні не був присутнім, надав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 20.04.2020 року інспектором батальйону №3, роти №2 взводу 3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Курило В.В. було розглянуто справу відносно ОСОБА_1 , який 20.04.2020 року приблизно о 14.50 год. в м. Миколаєві на перехресті вул. Московська та вул. Погранична, керуючи т/з Opel Omega д/н НОМЕР_1 , не здійснив проїзд перехрестя, яке регулюється світлофорним об`єктом з додатковою секцією та здійснив проїзд прямо не виконавши вимогу додаткової секції світлофорного об`єкту, чим порушив вимоги п. 16.10 ПДР України - порушення порядку проїзду перехресть. За наслідками розгляду справи було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2415256, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 455 грн.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій поліцейського по складанню постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію України» визначає, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.

Згідно з частиною другою статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч.ч.1-3 ст.122 КупАП.

Таким чином, відповідач законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.

Неправильна кваліфікацій дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова про притягнення до відповідальності за таке правопорушення, не свідчить про те, що дії посадової особи, яка в силу наданих їй службових повноважень склала такі документи, є неправомірними. У випадку прийняття інспектором поліції протиправної постанови про накладення адміністративного стягнення належним способом захисту порушених прав особи є скасування такої постанови. При цьому, визнання протиправними дій по складанню такої постанови законом не вимагається.

Таким чином, суд вважає необхідним відмовити позивачу у позові в частині визнання незаконними дій відповідача по складанню спірної постанови.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спірної постанови незаконною та про її скасування і закриття провадження у справі, суд приходить до наступного.

На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з ч.2 ст. 41 вищевказаного Закону України порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 16.10 Правил дорожнього руху України, на перехресті, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією, водій, який перебуває на смузі, з якої робиться поворот, повинен продовжувати рух у напрямку, що вказує стрілка, ввімкнута в додатковій секції, якщо його зупинка на заборонний сигнал світлофора створить перешкоди транспортним засобам, що рухаються за ним по тій самій смузі.

Згідно із ч.2 ст. 122 КУпАП Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п.22 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається із пояснень позивача, Правила дорожнього руху він не порушував, до адміністративної відповідальності притягнутий безпідставно.

На спростування пояснень ОСОБА_1 відповідачем був наданий аудіовізуальний диск, на якому містяться факти та події, які, на думку сторони відповідача, мали б довести вину ОСОБА_1 .

Однак, зазначене відео не містить запису здійснення позивачем проїзду перехрестя, яке регулюється світлофорним об`єктом з додатковою секцією, без виконання вимоги додаткової секції світлофорного об`єкта, а лише фіксує сам розгляд адміністративної справи інспектором на місці зупинки транспортного засобу та складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, тобто відповідачем не зафіксовано самого факту вчинення позивачем порушення ПДР.

Таким чином, наданий відповідачем відеозапис не відповідає критеріям належності і допустимості доказів у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, а отже не може бути прийнятий судом до уваги.

Щодо ксерокопії рапорту інспектора УПП в Миколаївській області Курило В.В., який доданий до відзиву на адміністративний позов, то складений він був вже після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, 28.05.2020 року, а не безпосередньо за наслідками подій 20.04.2020 року.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про скасування постанови із закриттям провадження у справі.

Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. ст. 5, 72, 77, 241-244, 246, 250, 286 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАК №2415256 від 20 квітня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, адреса місцезнаходження: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.

Відповідач: Інспектор батальйону №3 роти №1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенант Курило Віктор Вікторович, адреса: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.

Суддя Т.А. Карташева