Ухвала суду № 89990379, 22.06.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 134/1453/17

УХВАЛА

22 червня 2020 року м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області у складі:

головуючого – судді Саєнко О.Б., суддів –Васильєвої Т.Ю., Карпінської Ю.Ф.,

при секретарі – Бойко А.А.,

за участю: прокурора – Марченкова Д.С.,

захисника- Маркова О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області клопотання прокурора та усне клопотання обвинуваченого у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 31.05.2017 в ЄРДР за №12017020190000195 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч.3 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

19.06.2020 до Вінницького районного суду Вінницької області на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 19.06.2020 направлено за підсудністю вищевказане кримінальне провадження, яке ухвалою колегії суддів Вінницького районного суду 22.06.2020 призначене у підготовче судове засідання на 22.06.2020 о 12.30 год.

В даному підготовчому судовому засіданні прокурором Марченковим Д.С. подане письмове клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки такий строк спливає 22.06.2020 та ті ризики, які стали підставою для його застосування, не змінилися та не відпали, а саме: обвинувачений ОСОБА_1 разом із обвинуваченим ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, тобто особливо тяжкого злочину, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України (перебуваючи на волі він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інший злочин, а також перешкоджати розгляду кримінального провадження, шляхом переховування від суду); обвинувачений ОСОБА_1 на час затримання не працював , неодружений, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, даних про те, що він має неповнолітніх дітей, а також осіб на утриманні – відсутні. Тому вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечить процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти доведеним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просить суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт у нічну пору доби, оскільки він має на утриманні матір , яка має 2 групу інвалідності; двох неповнолітніх доньок, постійне місце проживання.

Захисник Маркова О.В. підтримала позицію свого підзахисного; вважає , що обвинувачений має соціальні зв`язки на волі, постійне місце проживання, також просила колегію суду звернути увагу на тривалий строк перебування ОСОБА_1 під вартою з 2017 року. Отже вважає, що у колегії суддів наявні підстави для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт у нічну пору доби.

Вислухавши клопотання прокурора та обвинуваченого, міркування сторін кримінального провадження щодо них, оглянувши обвинувальний акт до доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування , колегія суддів вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а усне клопотання обвинуваченого - не обґрунтованим та таким, що підлягає відмові у задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.

Так, ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 29.06.2017 задоволено клопотання слідчого та обрано підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Потім, ухвалами Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22.05.2019, 17.07.2019, 11.09.2019, 05.11.2019, 04.12.2019, 19.03.2020, 17.05.2020 продовжувався строк тримання під вартою ОСОБА_1 .

Отже, колегією суддів установлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», судам роз`яснено, що відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Колегія суддів вважає, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений в силу ст. 89 КК України є не судимою особою, на час затримання -не працював, не одружений, має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання в с. Колоденка, Томашпільського району Вінницької області, в свою чергу, об`єктивних даних про те, що на утриманні у обвинуваченого є неповнолітні діти та мати , з інвалідністю 2 групи , - у суду відсутні.

Отже колегія суддів вважає , що обвинувачений ОСОБА_1 не має на волі соціально-стимуючих факторів; обвинувачується разом із обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України , на даний час судовий розгляд даного провадження не розпочатий , тому колегія суддів вважає, що наразі існують та не відпали ризики: незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків, з метою зміни їх показів у суді; вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а також переховування ним від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, колегія суддів доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, колегія суддів вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме: по 20.08.2020 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну йому запобіжного захисту на домашній арешт слід відмовити, оскільки стороною захисту не надано колегії суддів належних та допустимих доказів у спростовування наявності наведених ризиків прокурором.

Керуючись ст.331 КПК України, Колегія суддів–

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора Марченкова Д.С., – задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань ( №1), тобто по 20.08.2020 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу- відмовити.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установі "Вінницька установа виконання покарань (№1), -для відому; іншим учасникам кримінального провадження -вручити в залі судового засідання.

Відкласти підготовче судове засідання на 29.07.2020 о 15.30 годин , у зв`язку з неявкою захисників, обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілої.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду , шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів, обвинуваченим- з дня отримання копії цієї ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали суду проголошено 23.06.2020 о 09.00 год.

Головуючий суддя: О.Б. Саєнко

Судді: Т.Ю. Васильєва

Ю.Ф. Карпінська