Постанова № 8998971, 22.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/525

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          12 год.42 хв.           № 2а-8882/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Миронець Р.А. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "АРМА"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків Державна податкова адміністрація України Державна податкова адміністрація в м Києві проскасування частково податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін: позивач, Промадюк О.Р., ДПІ відповідач 1, не прибув., СДПІ відповідач 2, Мужаровська Н.С., ДПІ відповідач 2, Костріца С.Ю., ДПІ відповідач 3, не прибув, ДПІ відповідач 4, не прибув, ДПІ прокуратура, не прибув, ДПІ На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «АРМА» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача 1 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, відповідача 2 Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, відповідача 3 Державної податкової адміністрації у м. Києві та відповідача 4 Державної податкової адміністрації України про визнання скасування податкового повідомлення –рішення від 19.12.2008 р. № 0000472201/0 та від 05.03.2009 р. № 0000134320/1 в частині донарахованого податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 2596033,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2342620,00 грн. та рішень ДПА у м. Києві від 28.04.2009 р. № 1546/10/25-114 та ДПА України від 02.07.2009 р. № 6262/6/25-0115 про результати розгляду первинної та повторної скарг. Ухвалою суду від 14.07.2009 р. було відкрито провадження у справі та призначено до попереднього судового розгляду на 12.10.2009 р. В попередньому судовому засіданні, яке відбулося 12.10.2009 р. від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «АРМА»відмовилося від позовних вимог в частині скасування рішень про результати розгляду первинної та повторної скарг до ДПА у м.Києві від 28.04.2009 р. № 1546/10/25-114 та ДПА України від 02.07.2009 р. № 6262/6/25-0115. В іншій частині позовні вимоги залишилися без змін. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2009 р. по справі №2а-8882/09/2670 було закрито провадження в частині позовних вимог щодо скасування рішень про результати розгляду первинної та повторної скарг до ДПА у м.Києві від 28.04.2009 р. № 1546/10/25-114 та ДПА України від 02.07.2009 р. № 6262/6/25-0115. В іншій частині позовні вимоги залишені без змін. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач –ТОВ КБ «Арма», вказує на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку щодо порушення Товариством вимог п. 1.32, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.4 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п.п. 7.6.3, п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон україни № 283/97-ВР), оскільки на момент продажу позивачем на вторинному ринку векселів, які були видані підприємствами, що визнані банкрутами, вони не були вилучені з цивільного обороту, не були обмежено оборотоздатними та мали всі властивості цінних паперів, передбачені чинним законодавством України.

А тому, у звітному періоді, в якому відбувся продаж таких векселів, позивач правомірно здійснював окремий податковий облік цих цінних паперів на підставі п.7.6 ст. 7 «Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, відповідно, відносив суму продажу векселів до «доходу, отриманого від продажу цінних паперів».

Окрім того, позивач відносив комісійну винагороду за договорами факторингу до складу валових витрат керуючись п. 5.2.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3.–5.7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так як, проведення факторингової операції безпосередньо пов’язано з виробничою діяльністю позивача. Висновки, які зроблені перевіряючими щодо цієї операції в Акті, базуються на тому, що Законом не передбачено віднесення до складу валових витрат збитків від факторингових операцій (перевищення суми, сплаченої клієнту над сумою, отриманою від боржника). Однак, в результаті здійснення факторингової операції, позивач не мав таких збитків. А тому, ТОВ КБ «Арма зазначає, що жодного порушення чинного законодавства допущено не було.

Відповідач 1 - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що використання Банком у операціях з торгівлі векселями емітованих підприємствами щодо яких припинилася діяльність емітента, тому у ТОВ КБ «Арма»відсутні підстави для оподаткування таких операцій на підставі п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вартість цінних паперів, які продані позивачем не є доходом в розумінні п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 цього Закону. Щодо здійснення факторингових операцій, відповідач 1 зазначає, що для банківських установ господарською операцією є проведення факторингових операцій, де банківська установа виступає фактором, а не клієнтом. Вказані порушення вимог Закону України № 283/97-ВР призвели до завищення ТОВ КБ «Арма»валових витрат на загальну суму 2326281,00 грн. Тому, на думку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідає чинному законодавству України.

Відповідач 2 –СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, проти позовних вимог заперечує з мотивів викладених відповідачем 1, а також зазначає, що позивачем порушені вимоги вимог п. 1.32, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.4 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п.п. 7.6.3, п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, що в свою чергу призвело до неправомірного завищення валових витрат.

В судовому засіданні, яке відбулося 19.11.2009 р. був заслуханий свідок по справі №2а-8882/09/2670 Швець А.В., яка надала пояснення по суті позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р. За результатами перевірки був складений акт від 12.12.2008 №563/1-22-01-26379729, на підставі висновків якого винесено податкове повідомлення - рішення від 19.12.2008 №0000472201/0, яким донараховано податок на прибуток банківських організацій у сумі 5 302 806,00 грн., з яких основний платіж 2651403,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 2 651 403,00 грн.

ТОВ КБ «Арма»не погодилося з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням –рішенням та в порядку передбаченому п.5.2 ст. 5 Заколну України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, та подано скаргу до ДПІ у Голосіївському районі м. Києві від 26.12.2008 р. № 2189 на податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 №0000472201/0.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.02.2009 №3363/10/25-011 задовольнила частково скаргу ТОВ КБ «Арма»від 26.12.2008 р. №2189, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 19.12.2008 №0000472201/0 в частині застосованої штрафної санкції у сумі 281 098,00 грн., в іншій частині без змін.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києві та акту від 12.12.2008 р. №563/1-22-01-26379729, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2009 № 0000134320/1.

ТОВ КБ «Арма»було подано скаргу до ДПА у м. Києві від 04.03.2009 за №444 про скасування вказаного вище податкового повідомлення - рішення.

За результатами розгляду скарги ДПА у м. Києві було винесено рішення про результати розгляду скарги від 28.04.2009 №1546/10/25-114, яким податкове повідомлення-рішення від 05.03.2009 №0000134320/1 залишено без змін, а скаргу –без задоволення.

ТОВ КБ «Арма»було оскаржено від 08.05.2009 №1026 податкове повідомлення-рішення до ДПА України, яка своїм рішенням про результати розгляду скарги від 02.07.2009 №6262/6/25-0115 залишила без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВІІП, а скаргу –без задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Щодо відображення в Декларації та окремому обліку прибутку від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами , суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, в ході здійснення перевірки податковим органом було встановлено проведення ТОВ КБ «Арма»операцій з продажу векселів, емітенти яких в судовому порядку були визнані банкротами, а саме.

В ІУ кварталі 2006 року в податковому обліку до складу доходів по операціях з векселями позивачем віднесено операцію з продажу векселів згідно договорів:

- від 17.11.2006р. № Т1 01-02/06 з ТОВ «Арма Факторинг», емітент ПП «Валмід», ціна продажу 5 007 800,00 гри.;

- від 28.11.2006р. № ТІ05-03/06 з ТОВ «Регіон-Вест», емітент ПП «Валмід», ціна продажу 1 733 780,00 грн..

Згідно рішення Господарського суду від 08.11.2006р. № 43/704 ПП «Валмід»визнано банкротом.

В І кварталі 2007 року в податковому обліку до складу доходів від операцій з векселями віднесено операцію з продажу векселю згідно договору від 23.02.2007р. з ТОВ «Арма –Лізинг», емітент ТОВ «Агро інтеграція», ціна продажу 803 400,00 грн.

Згідно рішення Господарського суду від 26.01.2007 р. № 43/845 ТОВ “Агро інтеграція” визнано банкрутом.

В І кварталі 2008 року в податковому обліку до складу доходів від операцій з векселями віднесено операцію з продажу векселю згідно договору від 13.02.2008р. з ТОВ “Арма –Лізинг”, емітент ТОВ “Діалог Інвест”, ціна 510 293,00 грн.

Згідно рішення Господарського суду від 08.02.2008р. № 43/746 ТОВ “Діалог-нвест” визнано банкрутом.

Позивачем доходи від продажу векселів зазначених у п. 2.14 були в повній сумі задекларовані в додатку К2 код рядка 3.1 –«Доходи звітного періоду» до декларації з податку на прибуток банку.

На думку суду, оскільки, емітенти вищезазначених векселів визнані банкрутами, тому купівля цих паперів є завідомо збитковою, а зменшення доходів звітних періодів від операцій з векселями призведе ще до більших збитків від операцій з цінними паперами.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України № 283/97-ВР визначено, що цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам установленим законодавством про цінні папери.

Законодавством про цінні папери, зокрема Законом України від 23.02.06р. .№3480 «Про цінні папери та фондовий ринок», із змінами та доповненнями передбачено, що:

- цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника, та передбачають виникнення зобов'язань, згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам;

- вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку цінних паперів в Україні»від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР, на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку покладено завдання, одним з яких відповідно до п. 3 є здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, відповідно до п. 4, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання та припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з ч.1 ст.178 ЦК України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Отже, у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами, емітованими підприємствами, діяльність яких припинено, або щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі і визнано недійсними реєстрації випуску цінних паперів з моменту внесення інформації про них до Загального реєстру випуску цінних паперів та свідоцтв про реєстрацію випуску цінних паперів з моменту їх видачі, такі цінні папери не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством.

Відповідно ст.202 ЦК України визначено, що «правочином»є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства».

Згідно ч.5 статті 203 «Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним».

Оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання та продажу векселів у період, з якого припинилася діяльність емітента є таким що суперечить вказаним нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається..

У момент вчинення суб'єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання та продажу векселів, які відбуваються після припинення діяльності емітента (набуття законом сили судових рішень про визнання банкротом) цими суб'єктами не додержуються вимоги ч.1, 5 ст. 203 ЦК України. У таких випадках згідно з ч.1 ст. 215 правочин є недійсним та ч.2 ст. 215 - нікчемними у розумінні ЦК України.

Таким чином, проведення ТОВ КБ «Арма»операцій з продажу векселів у ІУ кв. 2006 року на суму 5007800,00 грн., І кв. 2007 року 803400,00 грн. та в І кв. 2008 року 510293,00 грн., емітенти яких в законодавчому порядку визнані банкротами суперечить законодавству та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Оскільки, під час вчинення ТОВ КБ «Арма»правочину в рамках договорів купівлі-продажу векселів, емітенти яких визнані банкротами не додержані вимоги ч.1, 5 ст.203 ЦК України, то такий правочин є нікчемним в силу закону. Тому, зазначені операції не є операціями з продажу цінних паперів, так як право власності на векселі взагалі не може перейти до нового власника, та немає підстав для відображення у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами за 4 кв. 2006р., в І кв. 2007р. та І кв. 2008 р.

Відповідно п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України № 283/97-ВР визначено, що платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Сума коштів або вартість майна, отримана внаслідок продажу таких векселів та інших корпоративних прав , відповідно до п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону повинна включатись до складу валового доходу як доходи з інших джерел. Враховуючи норми п.п. 11.3.1. п. 11 ст. 11 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, суми за 4 кв. 2006р. - 6 741 580 грн., за 1 кв. 2007р -803 400. та за І кв. 2008р - 510 293 грн., не може бути включена до складу доходу від операцій з векселями у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами ТОВ КБ „Арма" у звітному податковому періоді за 4 кв. 2006р., 1 кв. 2007р. та І кв. 2008р.,відомості К2 та включаються до рядка 1.3 додатка К1 до декларації з податку на прибуток банків та оподатковується на загальних підставах.

Суд вважає, що використання ТОВ КБ «Арма»у операціях з торгівлі векселів емітованих підприємствами, щодо яких припинилась діяльність емітента відсутні правові підстави для оподаткування таких операцій на підставі п.7.6 ст.7 Закону України № 283/97-ВР.

Також, судом було встановлено, що на протязі періоду з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р. позивачем були продані векселі за цінами, нижчими цін придбання векселів.

Відповідно до пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України № 283/97-ВР під терміном «доход»- слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким, продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до з п.п.7.6.3. п.7.6 ст.7 цього Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Згідно п.1.32 ст.1 Закон України № 283/97-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Придбавши та реалізувавши один і той же вексель, за цінами нижчими, ніж ціни придбання, і отримавши при цьому від'ємний фінансовий результат - збиток від зазначеної операції, ТОВ КБ «Арма»не використало операцію з продажу векселів, з метою отримання прибутку, а використало для отримання збитку. ТОВ КБ «Арма»не надало будь-яких доказів того, що продаж векселів з за відома від'ємним фінансовим результатом, будь-яким чином вплинуло на прибутковість його господарської діяльності в майбутньому чи на можливість отримання такого прибутку.

Судом встановлено, що ТОВ КБ «Арма»порушені вимоги п.1.32 ст.1, п.п.7.6.4. п.п. 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України № 283/97-ВР, в результаті чого до складу доходу від операцій з цінними паперами підлягає включенню недоотриманий дохід від реалізації векселів за цінами, нижчими ніж ціни придбання, на загальну суму 725 330,80 грн.

Щодо неправомірності віднесення інших витрат (по операціях факторингу) до валових витрат, суд зазначає наступне.

В періоді, який перевірявся, ТОВ КБ «Арма» були укладені договори факторингу б/н від 26.05.06 та від 27/06/06р б/н з ТОВ «Інтернос». До складу валових витрат була віднесена комісійна винагорода по зазначеним договорам факторингу в розмірі 2 326281,00 грн. з ТОВ «Інтерес»(код ЄДРПОУ 32852170). ТОВ «Інтерос»- Фактор, ТОВ «КБ «АРМА»- Клієнт, Право грошової вимоги по кредиту №14/01/980-к/133 від 05/12/05 ПП «Памир»ВОІ «Союз організацій інвалідів України».

Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»№ 2664-ПІ від 12.07.2001р. визначено, що факторинг є фінансовою послугою.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, відступлення права грошової вимоги первісним кредитором іншій особі (фактору) з компенсацією останнім вартості такого боргу за плату є факторинговою операцією.

Відповідно пп.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України № 283/97-ВР визначено, що фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Таким чином, факторингова операція, в розумінні Закону України № 283/97-ВР, не є операцією з надання фінансового кредиту, однак вона має ознаки операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Особливості оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями визначені п.7.9 ст.7 Закону України № 283/97-ВР, але зазначеним пунктом не врегульовано питання щодо оподаткування коштів, що передаються фактором клієнту та коштів, що сплачуються боржником в погашення заборгованості в межах операцій факторингу.

Відповідно до пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР, валовий дохід включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Таким чином, кошти, що передаються фактором в розпорядження клієнта за відступлення права грошової вимоги до третьої особи (боржника), а також кошти, що сплачуються третьою особою (боржником) в погашення заборгованості у фактора, підлягають оподаткуванню в сумі перевищення надходжень від боржника над сумою сплаченою клієнту.

Отже, до складу валового доходу включається лише дохід (прибуток) від здійснення факторингових операцій.

Враховуючи вищевикладене, віднесення ТОВ КБ «Арма»до складу валових витрат збитків від факторингових операцій, а саме перевищення суми, сплаченою клієнту над сумою, отриманою від боржника Законом України № 283/97-ВР не передбачено.

Крім того, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.6 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.00 №2121-ІІІ, із змінами та доповненнями на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Тобто, для банківських установ господарською операцією є здійснення факторингових операцій, де банківська установа виступає фактором, а не клієнтом.

За таких обставин, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення від 19.12.2008 р. № 0000472201/0 та від 05.03.2009 р. № 0000134320/1 винесені правомірно, у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, довів правомірність винесених податкових повідомлень –рішень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.