Ухвала суду № 89988584, 19.06.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19030/19

Провадження №: 1-кс/755/2906/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Козачук О.М.,

при секретарі судового засідання Марисику М.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Процишена В.М.,

захисників Стужука А.О., Прийми А.І.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

за участю осіб, які виявили бажання

бути поручителями підозрюваного ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області Баценка І.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленінград, громадянина Російської Федерації, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у рамках кримінального проводження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019101110000106 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 258-2, ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 258-3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть питання, що вирішується, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

18 червня 2020 року слідчий в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області майор юстиції Баценко І.С., звернулвся до суду із клопотанням, погодженим з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні-прокурором відділу прокуратури м. Києва В. Процишеним про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22019101110000106 відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 258-2, ч. 1 ст. 263 КК України.

ІІ. Зміст клопотання слідчого, погодженого з прокурором.

Вимоги клопотання слідчого обґрунтовані тим, що у період з грудня 2019 по червень 2020 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Києві, вчинив зберігання та розповсюдження матеріалів з закликами до вчинення терористичного акту. Поряд з цим, у невстановлений досудовим розслідуванням час та за невстановлених обставин у громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 виник та сформувався злочинний умисел на вчинення умисних дій, спрямованих на розповсюдження матеріалів із публічними закликами до вчинення терористичного акту, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров`я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії вчинено з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погрози вчинення зазначених дій з тією самою метою.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , у період з грудня 2019 року по березень 2020 року проводив дії, направлені на збут та поширення друкованих матеріалів із публічними закликами до вчинення терористичних актів.

Так, з метою реалізації свого злочинного наміру, у невстановлений час та за невстановлених обставин ОСОБА_1 разом з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами створив та підтримував функціонування телеграм-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_3», за допомогою якого здійснював збут та розповсюдження, з-поміж іншого, друкованої літератури, а саме книги «ІНФОРМАЦІЯ_4», тобто переклад відповідного маніфесту ОСОБА_4 .

Так, у період з 13 год. 30 хв. 15.01.2020 по 05 год. 07 хв. 30.01.2020 ОСОБА_5 , реалізуючи свою протиправну діяльність, направлену на розповсюдження друкованої літератури, а саме книги «ІНФОРМАЦІЯ_4» через можливості смс-мессенджера «Telegram» та використовуючи з цією метою псевдонім «ІНФОРМАЦІЯ_5», в режимі on-line надавав усім бажаючим гостям вказаного телеграм-каналу вичерпні відомості щодо вартості, порядку розрахунків, способу отримання книги та реквізитів банківської картки. При цьому, ОСОБА_5 з метою реалізації свого злочинного умислу організував безперешкодний доступ до вказаного телеграм-каналу, а відповідно і до продукції, яку останній у таких спосіб збував та розповсюджував. Зокрема, ОСОБА_5 , у своїй протиправній діяльності використовував картку АТ КБ «ПриватБанк»: « НОМЕР_1 , ОСОБА_6 » для перерахування грошових коштів за придбану літературу невстановленим досудовим розслідуванням особам. Оголошена ОСОБА_5 вартість одного примірника вищезазначеної книги становила 200 грн. Надалі, у вказаний період, під час листування зі ОСОБА_1 , здійснено замовлення 3 (трьох) примірників вказаної книги. При цьому, ОСОБА_1 повідомлено, що вказане замовлення має надійти до відділення № 57 ТОВ «Нова Пошта» у м. Києві з наступними контактними даними особи-отримувача поштового відправлення: « ОСОБА_7 , н.м.т.: НОМЕР_2 ». Так, 22.01.2020 о 16 год. 01 хв., на вимогу ОСОБА_5 , на номер банківської картки « НОМЕР_1 » було перераховано суму коштів у розмірі 600 (шістсот) гривень за 3 (три) примірники книги «ІНФОРМАЦІЯ_4» шляхом використання мобільного терміналу АТ КБ «ПриватБанк». У подальшому, 02.02.2020 у відділенні № 57 ТОВ «Нова Пошта» (м. Київ, вул. Костянтинівська, 24) було отримано 3 (три) примірники книги «ІНФОРМАЦІЯ_4». В експрес накладній

№ 20450201946987 від 02.02.2020, яка декларує особу-відправника поштового відправлення, значилася фізична особа « ОСОБА_1 » з номером мобільного телефону: « НОМЕР_3 ».

Відповідно до висновку експерта ІСТЕ СБ України № 97/1 від 12.03.2020, текст друкованого видання (книги) «ІНФОРМАЦІЯ_4», містить розраховані на широку аудиторію (тобто публічні) заклики до радикальних дій, зокрема - до насильства стосовно емігрантів неєвропейського походження, політичних діячів, представників неурядових громадських організацій, взагалі тих, хто підтримує еміграційну політику, до вчинення вибухів, вбивств, самосуду із вбивствами, руйнації будівель, підриву кораблів тощо, містить погрози вчинення таких дій з метою провокації збройних конфліктів, міжнародного ускладнення тощо, що є складовими понять "терористичний акт", "публічний заклик до вчинення терористичного акту", "погроза вчинення терористичного акту". Зміст тексту зазначеного вище друкованого видання (книги) спрямований на навчання реципієнта здійснювати пропаганду терористичної діяльності, готувати політичні та інші умови для здійснення терористичної діяльності, брати в ній участь, в тому числі безпосередньо вчиняти терористичні акти.

Тобто, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у співучасті з іншими невстановленими особами здійснив розповсюдження друкованих матеріалів, які містяться відомості з відкритими зверненнями до необмеженого кола осіб, де висловлюються ідеї, погляди та вимоги, спрямовані на те, щоб за допомогою поширення їх серед населення чи його окремих категорії, схилити осіб до протиправних дій, а саме вчинення терористичного акту або погрози його вчинення, шляхом створення та забезпечення безперешкодного доступу до вищезазначеного телеграм-каналу з метою збуту та розповсюдження такої друкованої літератури.

16.06.2020 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено санкціонований обшук, під час якого виявлено та вилучено 50 примірників книги «ІНФОРМАЦІЯ_4» та банківська картка на яку було здійсненно перерахування грошових коштів за придбання вказаної вище літератури.

Таким чином, за вищевикладених обставин ОСОБА_1 своїми умисними діями, вчинив зберігання з метою розповсюдження та розповсюдження матеріалів із публічними закликами до вчинення терористичного акту з використанням засобів масової інформації, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 258-2 КК України.

Крім того, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.06.2020, у невстановлений спосіб, ОСОБА_1 придбав в невстановлену досудовому розслідуванні місці предмет схожий на корпус гранати ВОГ-17 без підривника та предмет схожий на перероблений запал УЗРГМ. Після цього, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.06.2020, в невстановлений досудовим розслідуванням спосіб ОСОБА_1 перемістив до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені вище предмети та почав їх зберігати без відповідного на це дозволу.

16.06.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено санкціонований обшук, під час якого виявлено та вилучено - предмет схожий на корпус гранати ВОГ-17 без підривника та предмет схожий на перероблений запал УЗРГМ.

Згідно висновку експерта ІСТЕ СБ України № 87/6-92/5 від 17.06.2020 року вилучений у ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ) предмет схожий на корпус гранати ВОГ-17 без підривника, є корпусом осколкової гранати 30 мм пострілу ВОГ-17М (без підривника та порохового заряду), який споряджений зарядом вибухової речовини А-ІХ-1 (гексоген флегматизований). Корпус осколкової гранати до бойових припасів не відноситься, а є складовою частиною боєприпаси. Корпус осколкової гранати виготовлений промисловим (заводським) способом та є частиною 30-мм пострілу ВОГ-17М до станкового гранатомета АГС-17. Наданий на дослідження предмет схожий на перероблений запал УЗРГМ вилучений у ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1 ), є уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2, який відноситься до бойових припасів. Уніфікований запал виготовлений промисловим (заводським) способом. При поєднанні наданих на дослідження корпусу осколкової гранати 30-мм пострілу ВОГ-17 (без підривника та порохового заряду), який споряджений зарядом вибухової речовини А-ІХ-1 (гексоген флегматизований), з уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ-2 із використанням спеціальної втулки, отримується повністю споряджений та готовий до використання саморобний вибуховий пристрій, конструкція якого не обумовлена вимогами відповідних технічних умов його монтажу.

Таким чином, за викладених вище обставин ОСОБА_1 здійснив незаконне придбання та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Вказані обставини, а також те, що громадянин РФ ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, вказують на наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та свідчать про те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів, перешкоджати кримінальному провадженню./ вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням неможливості запобігання вищенаведених ризиків, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів не вбачається.

На думку слідчого, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час проведення досудового розслідування не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 за станом здоров`я не може утримуватись в умовах державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Крім того, згідно з ч.2 ст.183 КПК України до підозрюваного ОСОБА_1 можливо застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до семи років.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 КПК України, має право не обирати заставу щодо злочину вчиненого із погрозою застосування насильства.

Враховуючи викладене, слідчий у своєму клопотанні, погодженому з прокурором, просить суд застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження в судовому засіданні з розгляду клопотання слідчого.

1. Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, і стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Крім того, прокурор стверджував, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження належними та допустимими доказами, а також звертав увагу суду на те, що злочини вчинені в умовах очевидності та мають підвищену суспільну небезпеку.

На думку прокурора, лише ізоляція підозрюваного ОСОБА_1 від суспільства забезпечить безпеку від його можливих подальших протиправних дій для оточуючих.

2. Захисник підозрюваного - адвокат Стужук А.О. заперечував проти клопотання слідчого, подав суду письмові заперечення, посилаючись на відсутність ризиків та доказів на їх підтвердження.

На думку захисника, слідство не довело всіх обставин, на які посилається у клопотанні, тому суд повинен відмовити у його задоволенні як необґрунтованому.

ОСОБА_1 має позитивні характеристики, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має ряд хронічних захворювань та батьків похилого віку, крім того, ОСОБА_1 не має на меті жоднимм чином ухилятися від органів дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадження або здійснювати злочинну діяльність.

Враховуючи викладене, просив суд відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_1 запобіжний захід, який не пов`язаний з позбавленням волі.

3. Захисник підозрюваного - адвокат Прийма А.І. підтримав позицію адвоката Стужука А.О., просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати останньому запобіжни захід не пов`язаний з позбавленням волі.

4. Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав своїх захисників, просив не ізолювати його від суспільства, зобов`язується з`являтися до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою.

ІV. Положення закону, яким керувався слідчий суддя.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання додаються:

1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;

3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.5 ст.193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

V. Підстави запобіжного заходу, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, та висновки суду.

Судом було встановлено, що 16.07.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України, ч.2 ст. 258-2, ч. 1 ст. 263 КК України (кримінальне провадження № 22019101110000106).

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадження-прокурором відділу прокуратури м. Києва Процишиним В., оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписки підозрюваного та захисників щодо завчасного вручення їм копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.06.2020 року, ОСОБА_1 був затриманий 16.06.2020 року о 13-20 годині відповідно до ст. 208 КПК України без ухвали слідчого судді. Тому, саме вказаний час (13-20 година 16.06.2020 року) є моментом затримання ОСОБА_1 у розумінні вимог ст. 209 КПК України.

17.06.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 258-2, ч.1 ст.263 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 258-2, ч. 1 ст. 263 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22019101110000106 від 16.07.2019; протоколом обшуку від 16.06.2020; довідками про категорію небезпечності вибухових матеріалів від 16.06.2020; протоколом затримання підозрюваного від 16.06.2020; протоколом допиту обвинуваченого від 16.06.2020; повідомленням про підозру від 17.06.2020; висновком експерта за № 87/6-92/5 від 17.06.2020.

Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч. 5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч. 5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у скоєні злочинів, а саме у вчиненні зберігання з метою розповсюдження та розповсюдження матеріалів із публічними закликами до вчинення террорестичного акту з використанням засобів масової інформації та незаконному придбанню та зберіганню бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Слідчий суддя також враховує, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання: за ч. 2 ст. 258-2 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, за ч.1 ст. 263 КК України - від трьох до семи років, підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований, одружений.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід - тримання під вартою.

Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, слідчому судді не надані.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

VІ. Визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу, однак в розмірі, який перевищує вісімдесят і становить сто п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

VІІ. Розгляд заяв про бажання взяти особу на поруки.

До слідчого судді звернулися із письмовими заявами про бажання взяти особу на особисту поруку наступні громадяни:

- Голова Проводу Добровольчого Руху ОУН ОСОБА_8 ,

- Голова Комітету визволителів політв`язнів ОСОБА_2 ,

- Голова ГО «Спілка ветеранів Криму» ОСОБА_3 .

У своїх письмових заявах та зобов`язаннях вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу.

В судовому засіданні ОСОБА_8 та ОСОБА_2 заяви та зобов`язання підтримали, ОСОБА_3. до судового засідання не з`явився.

Захисники та підозрюваний заяви підтримали та просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення заяв та передання підозрюваного на особисту поруку, посилаючись на те, що особиста порука не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного з огляду на ризики, які існують.

Дослідивши письмові зобов`язання з додатками, детально роз`яснивши присутнім особам, які виявили бажання взяти підозрюваного на поруки, вимоги ст.180 КПК України та з`ясувавши їх стосунки з підозрюваним, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Вимогами статті 180 КПК України визначено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку підозрюваного, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Крім того, однією з умов обрання такого запобіжного заходу є впевненість слідчого судді в тому, що поручителі дійсно можуть впливати на поведінку підозрюваного та забезпечити його доставлення до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу. При цьому важливою передумовою ефективної дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є почуття довіри і поваги підозрюваного до поручителя. Такі взаємовідносини гарантують, з одного боку, прагнення самої особи до дотримання цього запобіжного заходу, а з другого - забезпечують можливість реального впливу поручителів на її поведінку.

Аналізуючи зазначені вимоги чинного кримінального процесуального законодавства та дослідженні у ході судового розгляду докази, документи та пояснення, надані особами, які виявили бажання бути поручителями підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що вказані особи дійсно заслуговують на особливу довіру, оскільки позитивно характеризуються та користуються авторитетом.

Разом з тим, їх взаємовідносини з підозрюваним ОСОБА_1 на думку слідчого судді, не гарантують реальний вплив на поведінку підозрюваного, що значно ускладнить їх контроль за повним та своєчасним виконанням підозрюваним своїх процесуальних обов`язків і, як наслідок, не виключає наявних ризиків, зокрема ризику продовження чи повторення протиправної поведінки ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, а також підвищену суспільну небезпеку інкримінованих підозрюваному злочинів, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення заяв ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про взяття підозрюваного ОСОБА_1 на поруки.

Керуючись ст.ст.3, 176-178, 180, 182-183, 184, 194, 196-197, 309, 372, ч.2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області Баценка І.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів з моменту його фактичного затримання, тобто до 14 серпня 2020 року до 13 години 20 хвилин.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 315 300 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

У задоволенні заяв ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 про взяття підозрюваного ОСОБА_1 на поруки - відмовити.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: