Рішення № 89988373, 22.06.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3813/20

Справа №754/676/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Панченко О.М..,

при секретарі судових засідань - Закидальської Н.Б.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 02.08.2019 року приватним нотаріусом Броварського РНО Колейчик В.В. вчинено виконавчий напис № 3381 про стягнення боргу з позивача, для задоволення вимог відповідача за кредитним договором від 13.11.2012 року №008-04508-131112. На думку позивача, виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, внаслідок чого він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Так, на підставі документів, наданих відповідачем приватному нотаріусу Колейчику В.В. із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог.

Існує постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва, кою відкрито виконавче провадження №59872079 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Колейчика В.В. №3381 від 02.08.2019 року про звернення стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості в розмірі 6 901.28 грн. з яких: основний борг 6 901.28 грн., основна винагорода приватного виконавця в розмірі 690.13 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 22.01.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

13.11.2012 року між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено заяву №008-04508-131112 відповідно до якої надано позивачці кошти в національній валюті на суму 4 900.00 грн. під 3,5% відсотків річних за користування відновлювальною лінією після закінчення пільгового періоду та для здійснення операцій із кінцевим строком повернення 12.11.2013 року.

У жовтні 2019 року позивачка дізналася про те, що існує постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва, кою відкрито виконавче провадження №59872079 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Колейчика В.В. №3381 від 02.08.2019 року про звернення стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості в розмірі 6 901.28 грн. з яких: основний борг 6 901.28 грн., основна винагорода приватного виконавця в розмірі 690.13 грн.

Вказує на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримувала від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем , а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безспірними.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що строк, за який проводиться стягнення, - більше семи років, а саме з 13.11.2012 року по 12.11.2013 року, що значно перевищує загальну позовну давність тривалістю у три роки, встановлену статтею 257 ЦК України.

Згідно із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такі обставини, на переконання суду, свідчить про очевидну спірність суми стягнутої заборгованості, а тому виконавчий напис підлягає скасуванню.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивачки стягнуту з неї суму в розмірі 2 263,60 грн., то суд не вбачає підстав для задоволення такої вимоги, оскільки позивачкою не надано жодного доказу того, що з неї така сума була стягнута на користь відповідача.

Щодо розподілу судових витрат

За приписами частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява оплачена судовим збором у сумі 840, 80 грн.

Вирішивши питання про розподіл судових витрат на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 840.80 грн.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № 3381 від 02.08.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси» заборгованості в розмірі 6 901 грн. 28 коп. таким, що не підлягає виконанню.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840.80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя О.М. Панченко