Постанова № 8998804, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          14 год. 15 хв.           № 8/64

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»

до           Державної податкової інспекції в Балаклійському районі Харківської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін

від позивача: Собко О.В. за дов. № 2-163-д, від 07.07.2009 р.

від відповідача: Горошко Т.М. за дов. № 5/10/10-017 від 05.01.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

          Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Балаклійському районі Харківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001391501/0 від 04.07.2007 р. № 0001391501/1 від 30.07.2007 р., № 0001391501/2 від 15.10.2007 р. та № 0001391501/3 від 19.12.2007 р. на суму 42133180,53 грн.

          06.03.2008 р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету та підстав позову в порядку ст. 51 КАС України, в якій просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001391501/0 від 04.07.2007 р., № 0001391501/1 від 30.07.2007 р., № 0001391501/2 від 15.10.2007 р. та № 0001391501/3 від 19.12.2007 р. на суму 42133180,53 грн.; визнати та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002541501/2 від 15.10.2007 р. та № 0002541501/3 від 30.11.2007 р. на суму 6865828,94 грн.

          25.11.2009 р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001391501/0 від 04.07.2007 р., № 0001391501/1 від 30.07.2007 р., № 0001391501/2 від 15.10.2007 р., № 0001391501/3 від 19.12.2007 р. на суму 42133180,53 грн.; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002541501/2 від 15.10.2007 р. та № 0002541501/3 від 30.11.2007 р. на суму 6865828,94 грн.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, вважає прийняті податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми податкових зобов’язань по платежам збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, виконало своє зобов’язання за визначеними періодами, що виключає застосування штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник відповідач проти скасування спірних податкових повідомлень-рішень заперечував, свою позицію виклав письмових та додаткових письмових поясненнях на позов, в яких здійснює посилання на те, що нарахування оскаржуваної штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання відбулось до укладення Договору про реструктуризацію основного податкового боргу № 21 від 16.10.2008 р., за наявності податкового боргу та у відповідності до вимог п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, саме у зв’язку з наявністю податкового боргу на дату сплати чергового податкового зобов’язання перерахована платіжним дорученням сума платежу в автоматичному режимі була розподілена податковим органом, відповідно до п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пропорційно на погашення податкового боргу та суму, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму погашеного податкового боргу, про що на адресу платника податків було направлено повідомлення про розподіл сплачених сум.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Пред`явлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001391501/0 від 04.07.2007 р., № 0001391501/1 від 30.07.2007 р., № 0001391501/2 від 15.10.2007 р., № 0001391501/3 від 19.12.2007 р. на суму 42133180,53 грн. та № 0002541501/2 від 15.10.2007 р. та № 0002541501/3 від 30.11.2007 р. на суму 6865828,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

          Податковим органом було проведено перевірку, за результатами якої складено Акт від 20.06.2007 р. № 261/15-010/00153146 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки філії дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»газо промислового управління «Шебелинкагазвидобування» (код 00153146) з питання несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету та податку на прибуток за період з 14.03.2006 р. по 21.05.2007 р.».

За результатами перевірки встановлена несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов’язань по:

-          збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету у сумі 84266361,05 грн., із затримкою більше 90 календарних днів;

-          податку на прибуток у сумі 24150871,44 грн., в т.ч. із затримкою: від 31 до 90 календарних днів –5502694,85 грн.; більше 90 календарних днів – 18648176,59

грн., чим порушено п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податковим органом в акті зазначено, що відповідальність за вищевказані порушення передбачено абз. 2 та абз. 3 п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.07.2007 р. № 0001391501/0, № 0001391501/1 від 30.07.2007 р., № 0001391501/2 від 15.10.2007 р. та № 0001391501/3 від 19.12.2007 р., відповідно до яких за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання на 458 календарних днів ГПУ «Шебелинкагазвидобування»за платежем –збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та нарахований штраф у розмірі 50 % від сплаченої суми, у сумі 42133180,543 грн.

          Під час адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень позивачем було направлено повторну скаргу до податкової інспекції, яка рішенням № 3811/10/25-103 від 08.10.2007 р. відмовила у задоволенні повторної скарги та здійснила донарахування штрафних санкцій за несвоєчасне погашення узгоджених податкових зобов’язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, в розмірі 50% у сумі 6865828,94 грн., після чого на адресу позивача надійшли податкові повідомлення-рішення ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, на суму донарахованого штрафу, № 0002541501/2 від 15.10.2007 р., № 0002541501/3 від 30.11.2007 р. на суму 6865828,94 грн.

          Позивач вважає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, зокрема невірно застосовані норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевірку було здійснено щодо своєчасності сплати до бюджету податкових зобов’язань по збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету та податку на прибуток, самостійно нарахованих підприємством позивача, зп період з 14.03.2006 р. по 21.05.2007 р.

В акті перевірки зазначено, що за період з 14.03.2006 р. по 21.05.2007 р. було несвоєчасно сплачене узгоджене податкове зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок Державного бюджету у сумі 84266361,05 грн., а саме:

- по розрахунку № 7456 від 09.08.2005 р. –6042550,38 грн. (в заяві про зміну позовних вимог позивач зауважив, що номер та дата цього розрахунку зазначені невірно, за ІІ квартал 2005 року розрахунок № 7445 від 26.07.2005 р.);

- по розрахунку № 12659 від 26.10.2005 р. –19826769,72 грн.;

- по розрахунку № 17967 від 20.01.2006 р. –20183702,84 грн.;

- по розрахунку № 5462 від 27.04.2006 р. –38213338,11 грн.

В акті перевірки відсутнє посилання як саме та відповідно до яких платіжних документів здійснювалась оплата.

Так, за розрахунком № 7445 від 26.07.2005 року за II квартал 2005 року на суму 19 774 208, 26 грн. оплата була здійснена згідно платіжних доручень № 1221 від 30.06.2005р. в сумі 6 033 000,00 грн., № 1497 від 03.08.2005р. в сумі 1 000 000,00 грн., № 1584 від 05.08.2005р. в сумі 2 000 000,00 грн., № 1586 від 08.08.2005р. в сумі 2 000 000,00 грн., № 1729 від 09.08.2005р. в сумі 2 000 000,00 грн., № 1735 від 10.08.2005р. в сумі 4 000 000,00 грн. та № 1901 від 11.08.2005р. в сумі 2 741 492,00 грн.

За розрахунком № 12659 від 26.10.2005 р. за III квартал 2005 року в сумі 19          826 769,71 грн. оплата була здійснена згідно платіжних доручень № 2988 від 30.09.2005 р. в сумі 6 900 000,00 грн., № 4093 від 15.11.2005 р. в сумі 2 500 000,00 грн., № 4186 від 21.11.2005 р. в сумі 4 097 491,98 грн., № 4188 від 21.11.2005 р. в сумі 6 328 994,00 грн.

За розрахунком № 17967 від 20.01.2006 р. за IV квартал 2005 року в сумі 20          183 702,84 грн. оплата була здійснена згідно платіжних доручень № 656 від 30.01.2006          р. в сумі 3000 000,00 грн., № 1277 від 20.02.2006 р. в сумі 5083 699,06 грн., № 5360 від 29.12.2005 р. в сумі 12 100 006,78 грн.

За розрахунком № 5462 від 27.04.2006 р. за І квартал 2006 року в сумі 38213 338,11 грн. оплата була здійснена згідно платіжного доручення № 4135 від 31.05.2006 р. в сумі 38 213 338,11 грн.

Податковий орган, керуючись п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»грошові кошти, які платник податку перераховував, як сплату поточних податкових зобов'язань, зараховував на зменшення суми податкового боргу про що зазначено в акті перевірки, а також підтверджується розрахунком погашення збору за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок Державного бюджету.

Як визначено п.п.7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», п. 12.4.3 внесено доповнення до ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», її доповнено п. 19.3.7, де зазначено: «Встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»для платників податків –учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно Виписки № 50 з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу позивач внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та підтверджено участь у процедурі погашення заборгованості.

Тому, до підприємств паливно-енергетичного комплексу щодо яких діє спеціальний режим погашення податкової заборгованості у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не можуть застосовуватись загальні правила Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Отже, у разі недотримання платником порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є протиправним.

Тобто, позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми податкових зобов'язань по платежам збору за геологорозвідувальні роботи, виконані: за рахунок Державного бюджету, виконало своє зобов'язання за визначеними періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, слід зазначити, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 р. у справі № 2а-3625/08, визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області по зарахуванню          коштів,          перерахованих Дочірньою компанією «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»до бюджету для сплати податкових зобов'язань, в рахунок податкового боргу.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 р. у справі № 2а-3625/08 набрала законної сили, з врахуванням виправлених описок ухвалою від 14.10.2008 р., а тому суд в силу вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, в ракурсі розгляду даної справи здійснює на неї своє посилання.

Даним рішенням суду ДШ у Балаклійському районі Харківської області зобов’язано внести зміни у данні карток особових рахунків платника податків - філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування»про розмір податкового боргу станом на розрахункову дату (01.01.2005 р.), який не був погашений на дату звернення платника податків до податкового органу про підтвердження податкового боргу (14.07.2006 р.) шляхом надання відповідних довідок –по податку на прибуток підприємств у сумі - 11 816 765,73 грн. та по збору на геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету у сумі – 121 465 052,63 грн.

16.10.2008 р. на виконання Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року по справі № 2а -3625/08, Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області прийнято рішення № 25 про реструктуризацію основного податкового боргу. Зазначеним рішенням реструктуризовано основний податковий борг зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету у сумі 121 465 052,62 гривень, шляхом розстрочення терміном на десять років з відстрочкою погашення на перші два роки та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частинами починаючи з 16.10.2010 року.

16 жовтня 2008 року, згідно зазначеного рішення, між Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області та Дочірньою компанією «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»укладений відповідний договір про реструктуризацію № 21.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що саме внаслідок протиправних дій відповідача, які визнані такими згідно Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 р. у справі № 2а-3625/08, суми перераховані позивачем на сплату податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, за II - IV квартали 2005 року та І квартал 2006 року, не були правильно, відповідно до платіжних документів та призначення платежу, обліковані відповідачем як своєчасна сплата податкових зобов'язань. Без наявності законних підстав податковим органом було здійснено нарахування штрафних санкцій за своєчасно сплачені зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити, а саме необхідно визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Балаклійському районі Харківської області № 0001391501/0 від 04.07.2007 р., № 0001391501/1 від 30.07.2007 р., № 0001391501/2 від 15.10.2007 р., № 0001391501/3 від 19.12.2007 р. на суму 42133180,53 грн. та № 0002541501/2 від 15.10.2007 р. та № 0002541501/3 від 30.11.2007 р. на суму 6865828,94 грн.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Балаклійському районі Харківської області № 0001391501/0 від 04.07.2007 р., 0001391501/1 від 30.07.2007 р., № 0001391501/2 від 15.10.2007 р. та № 0001391501/3 від 19.12.2007 р. на суму 42 133 180, 53 грн.

3.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Балаклійському районі Харківської області № 0002541501/2 від 15.10.2007 р., та 0002541501/3 від 30.11.2007 р. на суму 6 865 828, 94 грн.

4.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 11.12.2009 р.