Рішення № 89987398, 12.06.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/6998/19

Провадження № 2/712/144/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі - МОГИЛА І.С.

за участю представника позивача - Луньової А.Г.

відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідачів - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про виселення та зняття з реєстраційного обліку та звільнення від особистих речей-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про виселення, зняття з реєстраційного обліку та звільнення квартири від особистих речей, у якому просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , зняти відповідачів з реєстраційного обліку, а також покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_2 було перереєстровано на позивача, Правовою підставою для реєстрації права власності на квартиру за позивачем є відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу іпотекодежателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2019 року №159590640 було зареєстроване право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки законним власником квартири є позивач, в силу ст. 317 ЦК України відповідачі, втративши право власності на квартиру, одночасно втратили право користування нею. Згідно Довідки про склад сім`ї, відповідачі зареєстровані у квартирі, що належить позивачу, а малолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 зареєстровані в житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітніх осіб. Позивач зазначає, що звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення. Проте, незважаючи на відсутність правових підстав для проживання, колишній власник продовжує користуватись квартирою та відмовляється добровільно виселятися, чим створює перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатись майном. Оскільки відповідачі не є власниками квартири, надалі проживаючи в ній без будь-яких правових підстав, фактично порушуються законні права власника - позивача, а отже відповідачі підлягають виселенню.

Просив суд визнати відповідачів такими, що втратили прво користування квартирою АДРЕСА_1

Відповідачами надіслано відзив на позов, в якому заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана не за рахунок кредитних коштів. Квартира була придбана ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 за власні спільні кошти подружжя, на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2000 року. Зазначили, що їх виселення без надання іншого житла неможливе. Окрім того, перереєстрація спірної квартири на АТ «Укрсоцбанк» відбулась незаконно. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 червня 2019 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 серпня 2019 року на 11-00 год в загальному провадженні.

16 січня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси замінено первісного позивача Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2020 року закрито підготовче провадження по справі, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті на 13 березня 2020 року о 09-00 год.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити позовны вимоги в повному обсязі.

Відповідачі та представник відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 19.12.2006 року між позивачем (Іпотекодержатель) та відповідачем ОСОБА_2 (Іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 898/06-034-646, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку Банку у якості забезпечення виконання ним зобов`язань за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 898/06-034-646 від 19.12.2006р., укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу,посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А. 02.10.2000р. Вказаним предметом іпотеки забезпечено повернення кредиту у розмірі 65000 доларів США.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 07.03.2019 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності на кв. АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» на підставі повідомлення про звернення стягнення від 22.01.2019 року, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.01.2019 року, договору кредиту № 899/06-034-646 від 19.12.2006 року, іпотечного договору № 899/06-034-646 від 19.12.2006.

Тобто, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося шляхом позасудового врегулювання спору.

Згідно з довідкою Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради № 7106-01-10 від 02.04.2019 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

15.05.2019 року банк направив на адресу відповідачів вимогу від 26.04.2019 року про добровільне виселення, в якій зазначив, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» банк 07.03.2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності

на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходилась в іпотеці банку відповідно до умов Іпотечного договору. Керуючись ст. 391 ЦК України, банк вимагає добровільно звільнити всіма мешканцями вказане житлове приміщення, зі зняттям всіх мешканців з реєстраційного обліку, а також звільнити приміщення від особистих речей. У випадку невиконання вимоги добровільно, банк звернеться до суду та органів державної виконавчої служби для здійснення примусового виселення.

Статтею 41 Конституції України установлено,що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї власності, результатами своєї інтелектуальної , творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначному Законом . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності . Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян , інтересам суспільства , погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положенням статті 47 Конеституції України кожен макє право на житло. Держава створює умови , за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло , придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потре букв.юьб соціального захисту , житло надається державою або органами місцевого самоврядування безоплатну або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В даному випадку, банк як новий власник житла , який набув на нього права власності в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі ст. 391 ЦК України просить суд захистити його право власності шляхом зняття з реєстрації відповідачів, яке як вказувалось вище залежить від вирішення питання щодо права власності чи права користовуання відповідачів спірним житлом.

Згідно ст.ст. 386, 391 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом виселення, однак, виселення є категорією житлового законодавства, а тому при розгляді справи предметом доказування є втрата житлового права або взагалі його відсутність.

Таким чином, спростовуються твердження представника позивача, що банк не заявляє вимогу про виселення відповідачів, а лише просить суд визнати їх такими, що втратили право користування спірною квартирою та зняти їх з реєстрації у ній, у зв`язку з чим суд не повинен брати до уваги їх заперечення щодо неможливості виселення з іпотечного житла без надання іншого житлового приміщення.

Проте, предметом позову є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном і таке усунення шляхом зняття з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування цієї особи жилим приміщенням відповідно до житлового чи цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 2 ст. 109 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15, 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15 та постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 61-44514св15.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він є власником квартири з 07.03.2019 року у зв`язку зі зверненням стягнення на іпотечне майно на підставі іпотечного застереження, а тому відповідачі втратили право користування квартирою у зв`язку зі зміною власника та мають бути визнані такими за рішенням суду.

Разом з тим, зі змісту іпотечного договору та договору купівлі-продажу квартири вбачається, що квартира, на яку банком звернуто стягнення як на предмет іпотеки, не була придбана за кредитні кошти, що були надані банком позичальнику, оскільки договір іпотеки укладений 19.12.2006 року і на час його укладання, квартира належала відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом ЧМНО Веліковою Н.А.

Отже, за умови, що іпотечне майно було придбане не за кредитні кошти, відповідачі, які проживають в такому житловому приміщенні не втрачають право користування ним у зв`язку зі зверненням стягнення на іпотечне майно, адже відповідне є можливим лише у разі пропонування позивачем іншого житла для таких мешканців.

Згідно зі статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоложних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном . Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених Законом і загальними принципами міжнародного права . Поняття « майно » в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення , яке не обмежується правом власностін на фізичні речі та є незалежним від класифікації в національному законодавстві. Право та інтерес теж по суті захищаються статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі « Сєрков проти України « , ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію « законів».

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи , за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд й ог8о справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом , встановленим законом.

Аналогічний принцип закріплено і у національному законодавстві, а саме у статті 2 ЦПК України , згідно з частиною другої якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватись завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у цивільному процесі. Суд , здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України ( ст. 5 ЦПК України) .

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який , зокрема передбачає, що закон , як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключати ризик свавілля.

Підставою для звернення до суду в даному випадку стало невиконання кредитних зобов`язань відповідачем ОСОБА_2 а в подальшому звернення стягнення на майно, яке було передано в іпотеку за договором забезпечення кредиту та реєстрація за банком права власності на нього.

Не дивлячись на те, що представник позивача вказувала в судовому засіданні правову підставу позову ст. 391 ЦК україни, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин ст. 109 ЖК України , яка закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.

За таких умов відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, поскільки позивачем не доведено наявності в нього права на застосування обраного ним способу захисту своїх прав.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Позовна вимога про зняття відповідачів з реєстраційного обліку є похідною від вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України,ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 334, 346, 386, 391 ЦК України, Законами України «Про іпотеку», «;Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу ( п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

Повний текст рішення суду складено 12 червня 2020 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Позивач: Акціонерне товариство «»Альфа-Банк», (код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100).

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 , прож. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 іпн НОМЕР_2 , прож: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 , прож: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_7 , прож: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_9 , прож: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради, ЄДРПОУ 37853141, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36.