Вирок № 89984731, 23.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3618/20

Провадження № 1-кп/415/1036/20

ВИРОК

Іменем України

"23" червня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лисичанськ Луганської області, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, незаміжньої, не є особою з інвалідністю, не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.185, ч. 2 ст.185, ч. 1 ст.357, ч. 3 ст. 357КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Пухкало О.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Наприкінці березня 2020 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись в районі «Максим-Парку», який розташований між вулицею ім. В.Сосюри та проспектом Перемоги у місті Лисичанську Луганської області, скориставшись тією обставиною, що ОСОБА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, заснув на вулиці, і з його кишені випали документи, керуючись раптово виниклим умислом на незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала паспорт громадянина України у вигляді ID - карти за № НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за № 24922 від 04.12.2018 з метою подальшого їх використання в особистих цілях.

Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця скоєння кримінального правопорушення з вищевказаними викраденими документами та розпорядилася ними на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України, а саме: незаконне заволодіння паспортом та іншим важливим особистим документом.

Наприкінці березня 2020 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись в районі «Максим- Парку», який розташований між вулицею ім. В.Сосюри та проспектом Перемоги у місті Лисичанську Луганської області, скориставшись тією обставиною, що ОСОБА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, заснув на вулиці, і з його кишені випали документи, маючи умисел на викрадення офіційних документів - банківських пластикових кредитних карток, з метою їх подальшого використання для викрадення грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_2 , тобто діючи з корисних спонукань, шляхом вільного доступу таємно викрала банківську пластикову картку, видану AT «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 , яка прив`язана до рахунку НОМЕР_2 , відкритому у AT «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 та кредитну банківську пластикову картку, яка прив`язана до рахунку НОМЕР_3 , відкритому у AT «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця скоєння кримінального правопорушення з вищевказаними викраденими документами.

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.357 КК України, а саме викрадення офіційних документів, вчиненого з корисливих мотивів.

Наприкінці березня 2020 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись в районі «Максим- Парку», який розташований між вулицею ім.В.Сосюри та проспектом Перемоги у місті Лисичанську Луганської області, керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тією обставиною, що ОСОБА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, заснув на вулиці і з його кишені випав мобільний телефон, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала мобільний марки «Samsung» Galaxy Star Plus Duos модель «GT-S7262MKASEK» вартістю 393 гривні 00 копійок (згідно висновку експерта №19/113/9/1-684е від 27.05.2020), в якому знаходилась sim-карта оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» вартістю 25 гривень зі 105 гривнями на рахунку мобільного оператора, які належать ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця скоєння кримінального правопорушення з вищевказаним викраденим майном та розпорядилася ним на власний розсуд.

Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, в період з 26 березня 2020 року по 29 березня 2020 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, використовуючи банківську пластикову картку, видану АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 , шляхом розрахунку за придбані товари, на терміналах торгівельних точок міста Лисичанська, таємно викрала з його рахунку НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 4386 гривень 39 копійок, якими вона розпорядилася на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на вказану суму.

Своїми злочинними діями, ОСОБА_1 спричинила потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 4909 гривень 39 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

14 квітня 2020 року, в денний час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебувала в гостях в квартирі АДРЕСА_2 , де вона разом з ОСОБА_3 та іншими особами розпивала спиртні напої. Побачивши, що ОСОБА_3 заснув на дивані в приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_1 , керуючись раптово виниклим умислом на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, з правої кишені куртки ОСОБА_3 , повторно таємно викрала належний йому мобільний телефон марки «Nomі» модель «і2401» в корпусі чорного кольору, вартістю 331 гривня 66 копійок, згідно висновку експерта № 19/113/9/1-668е від 26 травня 2020 року та грошові кошти в сумі 1000 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 , зникла з місця скоєння кримінального правопорушення з вищевказаним викраденим майном та розпорядилася ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 1331 гривня 66 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.185, ч. 2 ст.185, ч. 1 ст.357, ч. 3 ст. 357КК України, при обставинах, викладених в обвинувальних актах, визнала повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовилась. Відповідаючи на питання суду зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, наприкінці березня 2020 року, більш точний час вона не пам`ятає, знаходячись в районі «Максим-Парку» у місті Лисичанську, скориставшись тим, що ОСОБА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, заснув на вулиці, і з його кишені випали документи, дві банківські пластикові кредитні картки та телефон, впевнившись, що за нею ніхто не спостерігає, таємно викрала паспорт, довідку про реєстрацію місця проживання, дві банківські пластикові кредитні картки AT «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 , та телефон марки «Samsung», з метою їх подальшого використання в особистих цілях. Викраденими документами та телефоном розпорядилась на власний розсуд для задоволення власних потреб.

Далі, в період з 26 березня 2020 року по 29 березня 2020 року, більш точний час не пам`ятає, використовувала банківську пластикову картку АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 , розраховуючись за придбані товари, на терміналах торгівельних точок міста Лисичанська, викрала з його рахунку грошові кошти у сумі 4386 гривень 39 копійок, якими розпорядилася на власний розсуд.

14 квітня 2020 року, в денний час, більш точний час вона не пам`ятає, вона знаходилась в гостях в квартирі АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_3 та іншими особами, які розпивали спиртні напої. Пізніше, побачивши, що ОСОБА_3 заснув на дивані, вона, впевнившись, що за нею ніхто не спостерігає, з правої кишені куртки ОСОБА_3 , викрала належний йому мобільний телефон марки «Nomі» модель «і2401» в корпусі чорного кольору, яким вона розпорядилась на власний розсуд.

У скоєному щиро розкаялась, свою вину усвідомила, зробивши для себе належні висновки, вибачалась за вчинене. Просила суд суворо її не наказувати, надавши шанс на виправлення. Завдану майнову шкоду потерпілим не відшкодувала, однак надалі зобов`язалась відшкодувати завдані потерпілим збитки.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю. Претензій матеріального характеру не має. Покарання обвинуваченій просив призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю у зв`язку з сімейними обставинами. Покарання обвинуваченій ОСОБА_1 просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинувачену ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), повністю доведена, а її дії, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

Також, доведеною суд вважає винуватість ОСОБА_1 у викраденні офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів, та у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом, а її дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України та за ч. 3 ст. 357 КК України, відповідно.

Суд, також вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, а її дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч. 1, ч. 3 ст. 357 КК України) та середньої тяжкості (ч.1, ч. 2 ст.185 КК України);

- особу винної, яка не працює, не є особою з інвалідністю, має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно (а.с.86 т. І), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с. 84 т. І), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває(а.с. 85 т. І), раніше не судима (а.с. 83 т. І);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялась та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінила свої дії, зауважила на тому, що готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи відомості про особу обвинуваченої, яка за місцем постійного проживання характеризується негативно, на час вчинення злочинів не працювала, єдиного джерела доходів не мала, ніяких дій, спрямованих на добровільне відшкодування майнової шкоди потерпілим не приймала, з урахуванням обставин вчинення нею злочинів, а також кількості епізодів злочинної діяльності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та у виді обмеженні волі, в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, оскільки остання вчинила умисні, в тому числі корисливі злочини проти власності, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості. Підстав для призначення менш суворого виду покарання, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченої, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, приймаючи до уваги поведінку обвинуваченої після вчинення злочинів, яка в судовому засіданні усвідомлюючи свою провину вибачалась за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надала правдиві свідчення про обставини вчинених нею злочинів, критично оцінила свої дії та виказала готовність нести кримінальну відповідальність, вперше притягається до кримінальної відповідальності, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої та відсутність обставин, що його обтяжують, щире каяття винної, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, з урахуванням думки потерпілих, які щодо визначення покарання покладались на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 ..

У зв`язку з тим, що обвинувачена ОСОБА_1 вчинила більш одного злочину, при призначенні останній покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченій ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред`явлені, що не позбавляє права останніх, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-684е від 27.05.2020 (а.с. 51-54 т. І), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 50 т. І), складає 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп., - підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

- паспорт громадянина України у вигляді ID - карти за № НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , банківська пластикова картка, видана AT «Ощадбанк» за № НОМЕР_4 , які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 09 квітня 2020 року (а.с.19 том І), повернуто під розписку про збереження та знаходяться у потерпілого ОСОБА_2 (а.с.20 том І),– підлягають поверненню власнику – потерпілому ОСОБА_2 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст.357, ч. 3 ст. 357 КК України, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за ч. 3 ст. 357 КК України – у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

за ч. 1 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач – УК у м.Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300) процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-684е від 27.05.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ складає 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп..

Речові докази:

- паспорт громадянина України у вигляді ID - карти за № НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , банківську пластикову картку, видану AT «Ощадбанк» за № НОМЕР_4 , які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 09 квітня 2020 року, повернуто під розписку про збереження та знаходяться у потерпілого ОСОБА_2 ,– повернути власнику – потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору та направити потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова