Вирок № 89984727, 23.06.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3572/20

Провадження № 1-кп/415/1028/20

ВИРОК

Іменем України

23.06.20року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області об`єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не є особою з інвалідністю, не судимого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 190 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Комм Я.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2020 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання своєї знайомої ОСОБА_2 . Перебуваючи за вказаною адресою, ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка попросив у ОСОБА_2 її власний мобільний телефон торгівельної марки «TECNO», модель РОР 2F (B1f), пообіцявши повернути вказаний мобільний телефон, який ОСОБА_1 завідомо не бажав повертати. Далі, ОСОБА_2 , будучи введеною в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_1 , погодилась та добровільно передала йому мобільний телефон.

Після цього, ОСОБА_1 , керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, заволодів вказаним мобільним телефоном, який належить ОСОБА_2 та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим завдав останній майнової шкоди на суму 1004 гривні 68 копійок (згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-590е від 08 травня 2020 року).

Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

26 квітня 2020 року, у вечірній час доби, більш точний час вході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_3 , керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав телевізор торгівельної марки «LG», моделі «CF-21F60K», вартістю 256 гривень 67 копійок (відповідно до висновку судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-588е від 08.05.2020), що належить ОСОБА_3 , спричинивши їй майнової шкоди на вказану суму.

Після чого, ОСОБА_1 залишив місце злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 190 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальних актах, визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 16 квітня 2020 року він перебував в гостях у ОСОБА_2 та під приводом подзвонити знайомому, попросив у неї мобільний телефон. Після чого, вийшовши на вулицю вирішив не повертати мобільний телефон та пішов додому. Наступного дня, він здав вказаний мобільний телефон до ломбарду, за що отримав грошові кошти у розмірі 400 гривень, які витратив на власні потреби. Крім того, в кінці квітня 2020 року, він перебував в квартирі знайомої на ім`я ОСОБА_3 . Після того, як вона заснула, він вирішив вкрасти телевізор марки LG. Викрадений телевізор він подарував його своєму знайомому ОСОБА_5 . Завдану майнову шкоду потерпілим не відшкодував, викрадене майно останнім повернуто співробітниками поліції. У вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого, надалі зобов`язавшись подібного не вчиняти. Просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, оскільки він проживає з батьком похилого віку, який потребує від нього допомоги. Крім того, зазначив, що на даний час обвинувальний акт за вчинення ним злочину за ч. 2 ст. 125 КК України знаходиться на розгляді в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області, однак обвинувальний вирок у відношенні нього не ухвалено.

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила суд розглядати дане кримінальне провадження за її відсутністю. Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 просила призначити на розсуд суду. Цивільний позов нею не заявлявся.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила суд розглядати дане кримінальне провадження за її відсутністю. Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 просила призначити на розсуд суду. Цивільний позов нею не заявлявся.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України.

Також доведеною суд вважає винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, а його дії, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, на консультативному та диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно, має на утриманні батька ОСОБА_6 , 1953 року народження, який є особою похилого віку;

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину за ч. 1 ст. 190 КК України.

При цьому, суд враховує, що щире каяття, характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який на час вчинення злочинів не працював, єдиного джерела доходів не мав, ніяких дій, спрямованих на добровільне відшкодування шкоди потерпілим не вчиняв, враховуючи кількість епізодів злочинної діяльності, та обставини вчинення ним злочинів , суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкціями ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки останній вчинив умисні корисливі злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості. Підстав для призначення менш суворого виду покарання, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Разом з тим, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття винного та активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, та з`ясуванню обставин вчинення даного злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, враховуючи, що на утриманні обвинуваченого перебуває батько ОСОБА_6 , 1953 року народження, який є особою похилого віку, думку потерпілих, які просили призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, визначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип часткового складання призначених покарань.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

- мобільний телефон марки «TECNO», модель РОР 2F (B1f), IMEI: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , який відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 21 травня 2020 року, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 - підлягає поверненю власнику - потерпілій ОСОБА_2 ;

- договір 1, 2 № 513201471 від 17.04.2020, укладений між «Ломбард 24» ТОВ «Афінаж ЛТД і Компанія» та ОСОБА_1 який відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 21 травня 2020 року, долучений до матеріалів кримінального провадження № 12020130240000792, підлягає зберіганню в матеріалах даного об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 ;

- телевізор торгівельної марки «LG», моделі «CF-21F60K», який відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 06 травня 2020 року, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 - підлягає поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчих експертиз № 19/113/9/1-588е від 08 травня 2020 року та № 19/113/9/1-590е від 08 травня 2020 року, витрати у розмірі 817 гривень 25 копійок та у розмірі 817 гривень 25 копійок, що в сумі складає 1634 гривні 50 копійок на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред`явлений, що не позбавляє права останніх, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 190 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_1 , остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово - товарознавчих експертиз у розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок та у розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок, що в сумі складає 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 50 копійок (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- мобільний телефон марки «TECNO», модель РОР 2F (B1f), IMEI: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , який відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 21 травня 2020 року, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_2 ;

- договір 1, 2 № 513201471 від 17.04.2020, укладений між «Ломбард 24» ТОВ «Афінаж ЛТД і Компанія» та ОСОБА_1 який відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 21 травня 2020 року, долучений до матеріалів кримінального провадження № 12020130240000792, зберігати в матеріалах даного об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 ;

- телевізор торгівельної марки «LG», моделі «CF-21F60K», який відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 06 травня 2020 року, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_3 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова