Ухвала суду № 89981739, 22.06.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/10260/19

У Х В А Л А

22 червня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.,

секретаря Шемет Ю.І.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.395, ч.2 ст. 187 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, -

за участю прокурора Ємельянова В.А.,

захисника Мелешка І.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим на 60 днів, у зв`язку з тим, що строк тримання їх під вартою спливає 6 липня 2020 року, до зазначеної дати немає можливості розглянути провадження по суті, підстав для звільнення обвинувачених з під варти немає, останні обґрунтовано обвинувачуються в скоєнні злочину, який є тяжким злочином, а ОСОБА_1 у вчиненні додатково злочину невеликої тяжкості. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були враховані при обрані обвинуваченим запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, не відпали: обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, з метою схилення їх до зміни показів на свою користь. Обвинувачені були затримані в м.Лозова Харківської області разом з речами, які були забрані у потерпілого, що свідчить про існування ризику можливого переховування обвинувачених від суду. Інший більш м`який запобіжний захід, на думку прокурора, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинувачених під вартою.

Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання підзахисних про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, тим самим заперечуючи проти клопотання прокурора про продовження строку обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає можливим змінити запобіжний захід обвинуваченим на домашній арешт за місцем проживання останніх, ризики, заявлені прокурором, жодними доказами не підтверджені, після допиту потерпілого виникають певні сумніви щодо кваліфікації дій підзахисних, особливо обвинуваченого ОСОБА_2 .

Обвинувачені заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, тим самим заперечують проти клопотання прокурора про продовження строку обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд встановив наступне:

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.05.2020 року обвинуваченим продовжено дію обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 6 липня 2020 року, включно.

Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується, однак, завершити кримінальне провадження неможливо, за кримінальним провадженням розпочато судовий розгляд, досліджуються докази сторін провадження, допитаний потерпілий та один зі свідків кримінального провадження.

Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним у вказаній статті спробам.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, за який, у разі доведеності вини, передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, обвинуваченому ОСОБА_1 додатково висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, що відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості. Інкримінований злочин згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_2 вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, що було йому призначено вироком суду. Суд бере до уваги те, що обвинувачені неодружені, офіційно не працевлаштовані, відсутні законні джерела доходів, обвинувачений ОСОБА_1 не має на своєму утриманні неповнолітніх дітей, обвинувачені не мають на своєму утриманні непрацездатних батьків, що свідчить про відсутність у них стійких соціальних зв`язків, а в сукупності з тяжкістю можливого покарання, у разі визнання винуватими, свідчать про наявність ризиків залишення ними свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду. Також має місце ризик можливого впливу обвинувачених на свідків та потерпілого, адже в даному кримінальному провадженні судове слідство розпочато, допитаний потерпілий та один зі свідків сторони обвинувачення. Крім того, ризик вчинення обвинуваченими нового кримінального правопорушення на даний час не втратив своєї актуальності, оскільки обвинувачені вже були засуджені раніше за вчинення злочинів. Наявність декількох кримінальних проваджень стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , що направлені до суду разом з обвинувальними актами для розгляду по суті, пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочину в період умовно-дострокового звільнення обвинуваченому ОСОБА_2 , - підтверджують велику ймовірність вчинення останніми нових злочинів.

Суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, про можливість ухилення від суду разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення.

Тому з метою виключення вищевказаних ризиків суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовити в задоволенні заявленого клопотання обвинувачених та захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Суд не визначає розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства.

Заявлені в обґрунтування обвинуваченими та їх захисником обставини щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт, а саме наявність місця проживання у обвинувачених, тривалість розгляду провадження та допит потерпілого не є підставами в розумінні КПК для зміни запобіжного заходу обвинуваченим.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника та обвинувачених про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном на 60 діб, тобто до 20 серпня 2020 року, включно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном на 60 діб, тобто до 20 серпня 2020 року, включно.

Строк дії ухвали - до 20 серпня 2020 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченим, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ю.А. Мельник