Вирок № 89972022, 22.06.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3160/20

Провадження № 1-кп/359/478/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Горбаня В.В. та Кириченко Ю.Л., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Навроцького С.В., представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Набугорнова Д.В., потерпілої ОСОБА_3 , представника цивільного позивача ОСОБА_4 - адвоката Андросович Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12020110000000114, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, неодруженого, з середньою освітою, працевлаштованого в ТОВ «Сервіс Профі Плюс» на посаді фахівця зі збуту продукції, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,

по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 29.02.2020, близько 15 години 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», керуючи автомобілем марки «Audi А6», реєстраційний номер Республіки Литва НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Т1016 «Київ-Гнідин», що в Бориспільського району Київської області, поблизу ресторану «Fire bull», в напрямку до с. Гнідин Бориспільського району Київської області, з м. Києва, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», п. 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п. 10.1 «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», проявив злочинну самовпевненість не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати керований ним транспортний засіб, змінив напрямок руху транспортного засобу, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 (перетинати забороняється), яка поділяє зустрічні потоки, де допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керування ОСОБА_5 , який рухався у смузі руху в напрямку м. Києва.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, пасажир автомобіля «Audi А6», реєстраційний номер Республіки Литва НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Cмерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступила внаслідок травми декількох ділянок тіла, проявами якої стали множинні переломи кісток, розриви органів грудної і черевної порожнини. Ушкодження мають ознаки небезпеки для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів, 2.9 а), 2.3 б), д), 10.1 та перетину лінії 1.1. Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_5 та заподіяння потерпілій ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дії, як виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 та заподіяло потерпілій ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

У зв`язку з тим, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення злочину, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, та приєднані матеріали прокурором стосовно процесуальних витрат і речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, та щиро розкаявся у скоєному, зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій настала смерть водія транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero Sport» та було заподіяно шкоду потерпілій, а також просив його суворо не карати і не позбавляти права керування транспортними засобами.

При цьому повністю підтвердив обставини, вчиненого ним злочину, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та пояснив, що втратив свідомість і деталі ДТП не пам`ятає, оскільки прийшов до свідомості під час перебування його в медичному закладі - лікарні, де йому робили хірургічне втручання у зв`язку з отриманими ним травмами. Зазначив, що рухався на технічно справному транспортному засобі.

Щодо обставин події, то повідомив, що мав право керування транспортними засобами категорії «В» та свідомо сів за кермо транспортного засобу марки «Audi А6», при цьому перед цим він вживав спиртні напої, разом з компанією, яка також перебувала з ним в автомобілі. Виїхавши на дорогу, він продовжив рух, розігнався, і на місцевості, яка йому раніше була не знайома, допустив порушення швидкісного режиму, не впорався з керування та на заокругленні дороги в Бориспільському районі, допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення з іншим автомобілем. Першу медичну допомогу нікому не надавав, тому що був без свідомості після ДТП.

Зазначив, що він частково визнає цивільні позови, в межах доведеного, а їх розмір в частині відшкодування моральної шкоди вважає завищеним. Надав підтвердження на сплату 4950 грн. потерпілій ОСОБА_2 напередодні судового засідання, та зазначив про намір відшкодувати завдані ним моральну шкоду і спричинені матеріальні збитки. Просив не позбавляти його волі з метою можливості відшкодування таких збитків останнім.

Повідомив, що надавав допомогу для лікування потерпілої ОСОБА_3 , що остання також підтвердила в судовому засіданні.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину з необережності.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть водія транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Sport» ОСОБА_5 та потерпілій ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною.

Так, об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, включає такі обов`язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною формою вини.

Так, обвинувачений під час керування автомобілем марки «Audi A6», реєстраційний номер Республіки Литва НОМЕР_2 , допустив злочинну недбалість, яка полягає у тому, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про недотримання визначених положень ПДР України, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення із іншим автомобілем марки «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керування ОСОБА_5 , який рухався у смузі руху в напрямку м. Києва. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, пасажир автомобіля «Audi А6», реєстраційний номер Республіки Литва НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що не оспорюється обвинуваченим. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч.2 ст.286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому суд враховує позицію потерпілих, яка зводилась до призначення обвинуваченому покарання з метою недопущення ним вчинення подібних порушень, а саме: потерпілої ОСОБА_2 висловлену через свого представника з ізоляцією від суспільства, а потерпілої ОСОБА_3 без відповідної ізоляції.

Суд також враховує, що обвинувачений проживають разом з потерпілою ОСОБА_3 .

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, є беззаперечно - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває. Згідно характеристики з місця роботи ТОВ «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС» характеризується з позитивної сторони, останній має постійний дохід. Ці обставини позитивно характеризують його особу.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючи його данні, його вік, стан здоров`я, та наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також із урахуванням думки потерпілих, які просили призначити покарання в межах санкції статті кримінального закону, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини свідчать про можливість призначення покарання з іспитовим строком, оскільки на думку суду, перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади.

Зазначене у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винного.

При цьому, на думку суду, призначення покарання без ізоляції від суспільства, надасть додаткову можливість обвинуваченому відшкодувати завдані ним збитки та моральну шкоду потерпілим, чим враховано право останніх на відшкодування завданої злочином шкоди.

Крім того, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, судом враховується при призначенні додаткового покарання у виді максимально визначеного законом терміну позбавлення прав керування транспортними засобами, яке підлягає виконанню, незважаючи на встановлення іспитового строку.

Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

В ході розгляду кримінального провадження представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Набугорнов Д.В. пред`явив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, на загальну суму 1020000 грн.

В судовому засіданні представник потерпілої вищезазначений цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 визнав частково, зважаючи на суму заявлених вимог, однак визнав, що його діями спричинено значну моральну шкоду потерпілій, яка залишилась без годувальника та неповнолітньою дитиною.

Прокурор вважає, що заявлений цивільний позов підлягає задоволенню з урахуванням норм ЦК України та судової практики щодо розміру задоволення заявленої моральної шкоди, заподіяної злочином в сфері дорожньо-транспортних подій.

Потерпіла ОСОБА_3 поклалась на розсуд суду, щодо заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 .

Також, в ході розгляду кримінального провадження 14.05.2020 року представник ОСОБА_4 - адвокат Андросович Г.С. подала позовну заяву про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином. Згідно позовної заяви, остання просить стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у сумі 94542 грн. 04 коп. та моральну шкоду у сумі 50000 грн., а всього - 144542 грн. 04 коп.

В судовому засіданні представник цивільного позивача позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, з викладених у ній підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 позовну заяву ОСОБА_4 визнав частково на суму завданих матеріальних збитків, а щодо відшкодування останній моральної шкоди заперечив.

Прокурор вважає, що заявлена позовна заява ОСОБА_4 підлягає розгляду у встановленому порядку, тому при її розгляду поклалася на думку суду.

Представник потерпілої ОСОБА_2 заперечував щодо можливості розгляду даної цивільної позовної заяви в межах кримінального провадження, а потерпіла ОСОБА_3 поклалась на розсуд суду.

Щодо вирішення пред`явлених цивільних позовів, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Також, суд звертає увагу, що ВС України в постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Крім того, у відповідності до ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань, має право на відшкодування моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я може бути відшкодована шляхом одноразової виплати або щомісячних виплат.

Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненим ОСОБА_1 злочином є потерпіла ОСОБА_2 та фізична особа - цивільний позивач ОСОБА_4 , які також завдано матеріальних збитків внаслідок отримання легких тілесних ушкоджень від ДТП. При цьому на підготовчому провадженні судом прийнято рішення про можливість і доцільність їх спільного з кримінальним провадженням розгляду. Розгляд заявлених вимог жодним чином не перешкоджав меті кримінального провадження в суді, та цілях кримінального судочинства, згідно вимог КПК України.

В свою чергу, слід зазначити також, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі в тексті - Постанова) особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З урахуванням наведених положень законодавства та зазначених правових висновків, суд вважає наведені доводи позивачів частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Щодо вимоги потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі « Абдулазіз , Кабалес і Балкандалі », зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху України, що свідчить про злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, настала дорожньо-транспортна пригода, яка призвела, зокрема, до смерті водія ОСОБА_5 . В свою чергу потерпіла ОСОБА_2 зазнала душевних переживань, страждань та залишилася без самостійного заробітку через те, що перебуває у декретній відпустці. Остання змушена додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя.

Обґрунтування моральної шкоди згідно цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_2 зводиться до втрати годувальника сімї. Однак, згідно вимог чинного законодавства України втрата годувальника не відноситься до моральної шкоди, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, а тому моральну шкоду не можна ототожнювати з нормами ЦК України, які регулюють зовсім інші відносини.

У цьому зв`язку, з огляду на вимоги розумності і справедливості, а також матеріальний стан обвинуваченого, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_2 , на думку суду, у зв`язку з загибеллю чоловіка потерпілої, а також батька неповнолітньої дитини, повинен становити 500000 грн., з огляду на те, що втрата годувальника не відносить до моральної шкоди, а сама моральна шкода пов`язана з стражданнями потерпілої, неповнолітньої дитини, душевними переживаннями та непоправними наслідками у вигляді загибелі рідної людини. При цьому відшкодування моральної шкоди носить разовий характер і пов`язано саме з цими обставинами. Тому цивільний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених ним розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.

З огляду на вищевикладене, суд вбачає за можливе роз`яснити потерпілій ОСОБА_2 можливість звернення до суду в порядку цивільного судочинства у відповідності до ст. 1200 ЦК України, оскільки в даному випадку судом розглядалось питання відшкодування завданої моральної шкоди. Таке право залишається у потерпілої у зв`язку з ухваленням обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо заявленої позовної заяви ОСОБА_4 встановлено, що у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху України, що свідчить про злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, настала дорожньо-транспортна пригода, яка призвела, також до отримання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Обґрунтування матеріальної шкоди, завданої останній, зводиться до того, що внаслідок ДТП, яка сталась за з вини водія ОСОБА_1 , призвела до того, що ОСОБА_4 отримала легкі тілесні ушкодження та була госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги. В цій частині позовна заява обґрунтовується сплатою ОСОБА_4 за лікування та придбанням відповідних ліків, а також оплатою наданих медичних послуг по договору з Київським військовим клінічним госпіталем.

Моральна шкода, в свою чергу зводиться до душевних страждань та депресії, яка виникла у ОСОБА_4 внаслідок ДТП та отриманих останньою тілесних ушкоджень та шрамів і рубців.

Не дивлячись на визнання обвинуваченим ОСОБА_1 частково позовної заяви ОСОБА_4 , суд вважає, що остання підлягає також частковому задоволенню.

Так, отримані ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження виникли через порушення обвинуваченим ОСОБА_1 вимог законодавства, вина останнього визнана судом та останнім відповідно. Зазначена обставина також не оспорюється учасниками провадження, хоча і не міститься в обвинуваченні, що пред`явлено ОСОБА_1 .

У цьому зв`язку, з огляду на вимоги розумності і справедливості, а також матеріальний стан обвинуваченого та відношення його до вчиненого, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 30000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 24679 грн. 46 коп. на відшкодування завданих матеріальних збитків, згідно долучених до позовної заяви чеків та квитанцій, що є підтвердженням суми витрачених коштів.

Так, у позовній заяві представника ОСОБА_4 - адвоката Андросович Г.С. зазначено, що відповідно до рекомендаційного листа пластичного хірурга від 10.05.2020 року клініки «Лазер хауз» цивільній позивачці потрібні ще ряд процедур та засобів з зазначенням їх переліку та вартості. Однак, суд не вбачає за необхідне задовольняти позовну заяву в цій частині, що стосується матеріальної шкоди, оскільки оплата за них не здійснена, а лише запланована. Тому, суд вважає за необхідне задовольнити позов лише на суму підтверджених позивачем проведених витрат, пов`язаних з завданою, у цьому зв`язку, матеріальною шкодою.

Також, суд роз`яснює, що за наслідками розгляду кримінального провадження в суді, та проведенні в подальшому витрат, які є наслідком даної ДТП за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , за ОСОБА_4 залишається право пред`явити позовну заяву про відшкодування витрат в порядку цивільного судочинства, у відповідності до вимог ЦПК України.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 8478 грн. 54 коп.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, та останні слід повернути законним користувачам. У цьому зв`язку, накладені згідно ухвал слідчого судді від 05.03.2020 року арешти на транспортні засоби підлягають скасуванню у відповідності до вимог ст. 174 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого був обраний у виді домашнього арешту строком до 12.06.2020 року, та продовжений в подальшому не був. Підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 127-129, 174, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-77, ч. 3 ст. 286 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортирними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_4 ), на користь Держави України (рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; отримувач коштів: Борисп. УК/м.Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ):38007070; банк отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300; назва платежу: за проведення експертизи), - 8478 (вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 54 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: транспортні засоби - автомобілі «Audi А6», реєстраційний номер Республіки Литва НОМЕР_2 , та «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що знаходяться на зберіганні в АДРЕСА_4, - повернути власникам (їх спадкоємцям) або уповноваженим ними особам.

Накладені згідно ухвал слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2020 року арешти на автомобілі «Audi А6», реєстраційний номер Республіки Литва НОМЕР_2 , та «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та заборони на їх відчуження, користування та розпорядження, - скасувати.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізично особи НОМЕР_5 ), - 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Цивільний позов представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 ), - 30000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та 24679 грн. 46 коп. на відшкодування завданих матеріальних збитків, а всього 54679 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн. 46 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.

Суддя С.М.Вознюк