Рішення № 89971394, 12.06.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7515/20

Провадження № 2/234/2434/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Пікалової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко К.П.,

представника позивача – адвоката Лозового І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/7515/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.

13.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач, обгрунтовував тим, що в період з 16.08.2011 року по 19.02.2019 року позивач працював у приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод». Остання посада позивача – «майстер виробничої дільниці». 19.02.2019 року позивача було звільнено в порядку п. 1 ст. 40 КзПП України. З моменту звільнення по теперішній час йому не виплачена заробітна плата за грудень 2019 року та січень-лютий 2020 року в сумі 22 044,66 грн. Крім того, вважає, що через не виплату заробітної плати в у становлений законом строк, він зазнав фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання йому моральної шкоди. Так, невиплата йому заробітної плати суттєво вплинула на ритм його життя, він був позбавлений засобів до існування та зазнав стресу. Він був змушений позичати гроші у знайомих, з приводу нестачі грошей в родині відбувалися сварки. Просить суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 22044,66 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на дату розгляду справи – 12.06.2020 року (76 робочих днів) – 26 125,76 грн.; моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2020 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, а також надав письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 22 044,66 грн. відповідачем не оспорюються. В частині стягнення середнього заробітку зазначив наступне. Згідно довідки № 304 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 276,73 грн., тому для розрахунку суми компенсації згідно ст.117 КЗпП, вказана сума має бути помножена на кількість робочих днів за період з 19.02.2020 року по 12.06.2020р. в зазначений період робочі дні встановлені наступним чином: ОСОБА_1 звільнено з 19.02.2020 року, отже при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по зарплаті у лютому 2020 року згідно Листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» - 20 робочих днів. Згідно наказу № 391 від 26.11.2019 року – 2 робочі дні; березень 2020 року – 21 робочий день. Відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020р. КМУ прийнято постанову від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03 на всі території України установлений карантин. Відтак підприємством ПрАТ «СКМЗ» запроваджено особливий режим роботи: для певних категорій працівників введена дистанційна робота. (дію наказів про простої № 391, 426, 428, 436, 438, 440, 462 продовжено). Таким чином, до початку карантину (12.03.2020) кількість робочих днів у березні становить – 6. (03.03.2020 – 06.03.2020, 10.03.2020 – 11.03.2020р); на квітень 2020р. згідно Листу – 21 робочий день, проте згідно постанови КМУ № 239 від 25.03.2020 року карантин продовжено до 24.04.2020 року, а постановою № 291 від 22.04.2020 року – до 11.05.2020 року; на травень наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові неоплачувані неробочі дні встановлені на 04.05.2020 – 08.05.2020 року, а також з 12.05.2020 – 15.05.2020 року. Водночас, згідно ст.73 КЗпП, 01.05.2020 року – святковий день, тому станом на 13.05.2020 року робочі дні – відсутні, а тому нарахування середнього заробітку за цей період не здійснюється. До того ж, відповідно наказу № 2 від 18.03.2020 року, починаючи з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень, таким чином, станом на 31.05.2020 року кількість робочих днів в травні 2020 року становить – 4 робочих дні. Відповідно наказу № 2 від 18.03.2020, станом на 12.06.2020 року кількість робочих днів в червні 2020 року становить – 4. Представник відповідача просив справу розглянути за наявними доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, відзив відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в період з 16.08.2011 року по 19.02.2019 року працював на Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод», що підтверджується копією трудової книжки. Остання його посада на підприємстві – майстер виробничої ділянки.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду розрахунковий лист за лютий 2020 року, з якого вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата в розмірі 22 044,66 грн.

З довідки про заборгованість по заробітній платі № 304 станом на 01.06.2020, яка надана відповідачем, суд вбачає, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 22 044,66 грн.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі не виплачена та становить 22 044,66 грн.

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КпП України, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, уразі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 22 044,66 грн., що не заперечується позивачем в уточненій позовній заяві, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 22 044,66 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 20.02.2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне:

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з наданої відповідачем довідки № 304 про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 343,76 грн. без утримання податків і зборів.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження Кабінетом Міністрів України карантину (Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 року зі змінами), бо відповідачем не надано Сертифікат торгово-промислової палати.

Відповідно до ч. 2 ст 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин - введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно

Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати — це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду

до виправних робіт без позбавлення волі.

12.06.2020 року позивачем до суду надано заяву з розрахунком середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 20.02.2020 року по 12.06.2020 року, з якого вбачається, що середній заробіток без урахування сплати податків складає в сумі 26 125,76 грн. (343,76 грн. * 76 дн.).

Суд погоджується з даним розрахунком, оскільки вважає його законним та обгрунтованим.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього, він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на його життя, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходить із характеру вчинених дій і їх наслідків для ОСОБА_1 , тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності, суд приходить до висновку, що з ПрАТ «СКМЗ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.

Крім того, відповідно до 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13,76-79,81, 141, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст.47, 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Лозовий Ігор Олександрович до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 22 044,66 грн. (двадцять дві тисячі сорок чотири гривні 66 коп.) без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 26 125,76 грн. (двадцять шість тисяч сто двадцять п`ять гривень 76 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, продовжити цей строк на час дії карантину.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, знаходиться за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2.

Суддя:

Рішення ухвалено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: