Постанова № 8997070, 18.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2009 р.                                                                      №2-а- 40983/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді - Ральченка І.М.

суддів - Присяжнюк О.В., Шевченка О.В.

при секретарі судового засідання - Кіт С.В.

за участі представників:

позивача - Борисенко В.С.

відповідача - Федоренка О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

акціонерного товариства закритого типу "Агропродторг"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0002542305/0 та №0002532305/0 від 04.08.2009 року. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що угоди, укладені між АТЗТ «Агропродторг»та ПП «Неля», були визнані відповідачем нікчемними в порушення вимог частини 2 ст. 19 Конституції України, також позивач посилається на статті 179, 265 Господарського кодексу України, статтю 204 Цивільного Кодексу України, п.п. 11.2.1, п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підпри ємств", з огляду на що вважає донарахування відповідачем позивачу за результатами перевірки податку на прибуток у розмірі 8305051,80 в т. ч. за основним платежем у розмірі 4491755,00 грн. та 3813296,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірним. Також позивач посилається на п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а тому нарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5306467,50 грн., в т. ч. за основним платежем у розмірі 3537645,00 грн. та 1768822,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями вважає неправомірним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. На підтвердження своєї позиції вказав, що позивачем та ПП «Неля»були укладені договори, актом перевірки ПП «Неля»від 15.01.2009 року №14/180/30082779 було встановлено недодержання ПП«Неля»вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст..228 Цивільного кодексу в момент вчинення правочинів, перевіркою встановлено дані наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та кредит за період березень-травень 2008 року –не є дійсними. Також посилається на те, що у зв’язку з тим, що ПП «Неля»придбало товар в результаті нікчемного правочину і в подальшому отриману продукцію реалізовано позивачу. Відповідач також зазначає, що ПП «Неля»28.04.2009 року до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року №2870, відповідно до якого сума валових доходів від продажу товарів, у тому числі на адресу позивача, зменшено підприємством на суму 5719130,00 самостійно, у ПП «Неля»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, основним постачальником товару, який придбавався ПП «Неля»та в подальшому продавався позивачу був ПП «Киптех»(код 31115583), який знято з податкового обліку 21.01.2006 року за № 43/786 та скасовано державну реєстрацію суб’єкта господарювання 22.02.2006 року № 10731280000008716. На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова з 24.06.2009 року по 15.07.2009 року проведено планову виїзну перевірку акціонерного товариства закритого типу «Агропродторг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 року включно, за результатами якої складено акт №3690/23-05/30755093 від 22.07.2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 04.08.2009 року №0002542305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5306467,5 грн., в т. ч. 3537645 за основним платежем та 1768822,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 04.08.2009 року №0002532305/0, яким позивачу встановлено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8305051,8 грн., в т. ч. 4491755 грн. за основним платежем та 3813296,8 грн. штрафних санкцій.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог пп. 7.2.6. п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» з урахуванням змін та доповнень позивачем було завищено суму податкового кредиту у періоді з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року на загальну суму 811700,00 грн. у зв’язку з проведенням операцій з ПП «Неля», оскільки ПП «Неля»придбало товар в результаті нікчемного правочину та в подальшому отриману продукцію реалізовано АТЗТ «Агропродторг»та за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року, в порушення пп. 7.2.6. п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»з урахуванням змін та доповнень АТЗТ «Агропродторг»завищило податковий кредит у сумі 2748370 грн., з огляду на те, що ПП «Неля»не підтверджує виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість від продажу товарів на користь АТЗТ «Агропродторг», внаслідок чого, занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет у сумі 3537645 грн.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням змін та доповнень завищено суму валових витрат за період з 01.04.2008 по 31.05.2008 року на загальну суму 4058500 грн., внаслідок проведення позивачем з ПП «Неля», в порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на те, що ПП «Неля»придбало товар в результаті нікчемного правочину і в подальшому отриману продукцію реалізовано АТЗТ «Агропродторг», обсяги поставки ПП «Неля»за квітень-травень 2008 року завищені на загальну суму 4870200 грн., в тому числі ПДВ –811700грн., ПП «Неля»28.04.2009 року до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року №2870 та завищено суму валових витрат за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року на загальну суму 13908517,00 грн., в порушення п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на те, що ПП «Неля»не задекларовано дохід та податкові зобов’язання з податку на додану вартість від операцій з продажу на користь АТЗТ «Агропродторг», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 4491755,00 грн.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року відповідно до договорів поставки №1/08-2П від 17.03.2008 року, №7/04-1П від 07.04.2008 року, №5/05-2П від 05.05.2008 року, укладених між позивачем та Приватним підприємством «Неля», позивач придбав соняшник на загальну суму 4870200 грн., в тому числі податок на додану вартість –811700 грн. На вказані поставки позивач отримав видаткові накладні та податкові накладні, які надано до матеріалів справи. Судом з’ясовано, що податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зроблено. Розрахунки між позивачем та ПП «Неля»проведено на повну суму поставки –4870200 грн. в готівковій формі, квитанції до прибуткового касового ордера додано до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року відповідно до договорів поставки №3/06-1П від 03.06.2008 року, №25/06-1П від 25.06.2008 року, №7/07-1П від 07.07.2008 року, №11/07-6ПШ від 11.07.2008 року, №14/07-6ПШ від 14.07.2008 року, №16/07-6ПШ від 16.07.2008 року, №21/07-6ПШ від 16.07.2008 року, №18/07-6ПШ від 18.07.2008 року, №21/07-08 від 21.07.2008 року, №24/07-6ПШ від 24.07.2008 року, №25/07-6ПШ від 25.07.2008 року, №29/07-6ПШ від 29.07.2008 року, №31/07-6ЯФ від 31.07.2008 року, №1/08-5ПШ від 01.08.2008 року, №1/08-5ЯФ від 01.08.2008 року, №18/08-1ПШ від 18.08.2008 року, №4/09-5П від 04.09.2008 року, №11/09-5П від 11.09.2008 року, №12/09-5П від 12.09.2008 року, №1/10-7П від 01.10.2008 року, №2/10-4П від 02.10.2008 року, №3/10-5П від 03.10.2008 року, №27/10-4П від 27.10.2008 року, №3/11-10П від 03.11.2008 року, №3/11-4П від 03.11.2008 року, №4/11-8П від 04.11.2008 року, №19/11-8П від 19.11.2008 року, №28/11-5П від 28.11.2008 року, №1/12-8П від 01.12.2008 року, №1/12-4П від 01.12.2008 року, №5/12-5ПШ від 05.12.2008 року, №19/12-ПШ від 19.12.2008 року, №3/01-1П від 03.01.2009 року, №19/01-1П від 19.01.2009 року, №22/01-1К від 22.01.2009 року, №23/01-1Я від 23.01.2009 року, №23/01-21ПШ від 23.01.2009 року, №26/01-4П від 26.01.2009 року, №02/02-4П від 02.02.2009 року, №03/02-2П від 03.02.2009 року, №22/01-4П від 11.02.2009 року, №17/02-3П від 17.02.2009 року, №24/02-2П від 24.02.2009 року, №3/03-2П від 03.03.2009 року, №4/03-3П від 04.03.2009 року, №12/03-2П від 12.03.2009 року, №19/03-2П від 19.03.2009 року, №31/03-6П від 31.03.2009 року, №13/03-1П від 13.06.2009 року, укладених між позивачем та Приватним підприємством «Неля», позивач придбав соняшник, кукурудзу та ячмінь на загальну суму 16690221,11 грн., в тому числі податок на додану вартість –2781703,52 грн. На вказані поставки позивач отримав видаткові накладні та податкові накладні, які надано до матеріалів справи. Судом з’ясовано, що податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зроблено. Розрахунки між позивачем та ПП «Неля»проведено на повну суму поставки –16490221,11 грн. в готівковій формі, квитанції до прибуткового касового ордера додано до матеріалів справи.

Судом встановлено, що до складу валових витрат позивачем за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року віднесено суму в розмірі 4058500 грн., за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року віднесено суму в розмірі 13908517 грн.

Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, накладними, податковими накладними, за усіма договорами поставки, укладеними між позивачем та ПП «Неля»був здійснений повний розрахунок, квитанції до прибуткового касового ордера додано до матеріалів справи, придбані товарно-матеріальні цінності за зазначеними договорами зберігались позивачем на хлібоприймальних підприємствах, складські квитанції на зерно додані до матеріалів справи. Із пояснень сторін та досліджених письмових доказів у справі встановлено, що отриманий товар використано позивачем у господарській діяльності, а саме реалізовано ТОВ «Кернел-Трейд», що також зазначено у акті перевірки, відповідні договори поставки, накладні, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри накладних додані до матеріалів справи. Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин є основним видом діяльності позивача, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.02.2007 № 1324, яка додана до матеріалів справи.

Актом перевірки не встановлено заниження або завищення валових доходів під приємства та податкових зобов'язань з ПДВ з операцій реалізації товару, при дбаного у ПП «Неля», в тому числі не встановлено відсутність поставок товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача щодо безтоварності здійснених операції, оскільки це спростовуються належними доказами, а саме - складськими квитанціями на зерно, які відповідно до статті 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»від 4 липня 2002 року N 37-IV, є документом який підтверджує прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Пунктом 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продук ції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (вклю чаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний пе релік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про не обхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що контрагенти платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Приписами п.п.11.2.1, п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, то сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Викладене спростовує висновки відповідача про відсутність об'єкту, який підпадає під визначення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" та про порушення підприєм ством п. 5.1., п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону.

З урахуванням вищенаведеного, визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 8305051,8 грн., в т. ч. 4491755 грн. за основним платежем та 3813296,8 грн. штрафних санкцій є безпідставним.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 2748370 грн. за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року, що підтверджується податковими накладними, отриманими АТЗТ «Агропродторг»від ПП «Неля», про що зазначено в акті перевірки та за період з 01.04.2008 по 31.05.2008 року включено до складу податкового кредиту на суму 811700 грн., що підтверджується податковими накладними, отриманими АТЗТ «Агропродторг»від ПП «Неля»про що також зазначено в акті перевірки.

У відповідності до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передба ченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що ПП «Неля»зареєстровано платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №27715572.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примір никах. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунко вим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахуван ня податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", передбачено, що не дозволя ється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не під тверджені податковими накладними.

Згідно з нормами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", да тою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування" за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст. 9) та не визначено права (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Посилання відповідача на те, що у ПП «Неля»за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року за даними податкових декларацій з податку на додану вартість, загальна сума податкових зобов’язань з ПДВ складає 0 грн., тобто ПП «Неля»не задекларувало дохід та податкові зобов’язання з податку на додану вартість від вищезазначених операцій з продажу товару на користь позивача, а також посилання відповідача на наявність у ланцюгу постачання товарів ПП «Киптех»(код 31115583), який знято з податкового обліку 21.01.2006 року за № 43/786 та скасовано державну реєстрацію суб’єкта господарювання 22.02.2006 року № 10731280000008716, отже, податки вказаним підприємством не сплачувались, і з яким безпосередньо у позивача господарських відносин не було, не можуть бути враховані, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податків на включення суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту з правильністю відображення зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та фактичною сплатою податку постачальником товару, а тим більше - контрагентом такого постачальника. Також відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

З урахуванням викладеного суд вважає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ.

Щодо висновків акта про нікчемність правочинів суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як випливає зі змісту акта перевірки, висновок Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем за правочином, укладеним з ПП «Неля», частини другої ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 ЦКУ було зроблено з огляду на те, що ПП «Неля»придбало товар в результаті нікчемного правочину і в подальшому отриману продукцію реалізовано позивачу. Відповідач також зазначає, що ПП "Неля" 28.04.2009 року до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року №2870, відповідно до якого сума валових доходів від продажу товарів, у тому числі на адресу позивача, зменшено підприємством на суму 5719130 самостійно, у ПП «Неля»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, основним постачальником товару, який наче б то придбавався ПП «Неля»та в подальшому продавався АТЗТ «Агропродторг»був ПП «Киптех»(код 31115583), який знято з податкового обліку 21.01.2006 року за № 43/786 та скасовано державну реєстрацію суб’єкта господарювання 22.02.2006 року № 10731280000008716.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова помилковим та безпідставним.

Частина перша ст. 203 ЦКУ визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення. Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору, такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, у цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що позивач та ПП «Неля»належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому реалізував придбаний у ПП «Неля»товар. В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення ПП «Неля»вимог податкового законодавства. Отже, будь-які умисні дії позивача, а також посадових осіб юридичної особи стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншою законодавства, затверджених Наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу ст.204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених ст. 10, 11 Закону України від 04.12.90 р. N 509 "Про державну податкову службу в Україні", в акті перевірки визначено нікчемними правочини, вчинені між позивачем та ПП «Неля».

Таким чином, визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5306467,5 грн., в т. ч. 3537645,00 за основним платежем та 1768822,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним.

З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов акціонерного товариства закритого типу "Агропродторг" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0002542305/0, №0002532305/0 від 04.08.2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2009 року.

Головуючий суддя                                                             Ральченко І.М.

Суддя                                                                                           Присяжнюк О.В.

Суддя                                                                                           Шевченко О.В.