Рішення № 89968392, 23.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 р. Справа №480/1927/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у невиплаті компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2019 рік; стягнути з Департаменту патрульної поліції компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2019 рік в розмірі 6935,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.09.2016 по 16.01.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу в Департаменті патрульної поліції, а наказом від 16.01.2020 був звільнений зі служби в поліції. За 2019 рік позивач не використав 18 днів щорічної чергової оплачуваної відпустки, однак всупереч вимог ст. 116 Кодексу Законів про працю України, в день звільнення компенсація за вказані дні відпустки виплачена не була. В лютому позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції із заявою про виплату суми такої компенсації, однак відповідач відмовив у проведенні зазначених виплат, посилаючись на те, що виплата компенсації відпустки поліцейському за попередні роки, що передують року звільнення, не передбачена.

Представник відповідача подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Також зазначив, що у наказі про звільнення позивача від 14.01.2020 № 22 о/с не було визначено кількість днів невикористаної відпустки. Оскільки за 2020 рік таких днів не було, будь-які відомості про виплату компенсації за 2019 рік не зазначені. При цьому ОСОБА_1 такий наказ не оскаржив. Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та норм Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена.

Ухвалою від 27.03.2020 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 15.09.2016 в Департаменті патрульної поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 14.01.2020 № 22 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 13).

Згідно з листом управління Патрульної поліції в Сумській області від 05.02.2020 № М-80/41/38/03-2020 позивачем не використано за 2019 рік основної оплачуваної відпустки в кількості 8 діб та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції (а.с. 10).

В лютому 2020 позивач звернувся до Департаменту патрульної поліції із заявою, в якій просив здійснити остаточний розрахунок при звільненні та виплатити йому компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2019 рік.

Листом від 16.03.2020 № М-1521/2/41/5/05-2020 відповідач відмовив у виплаті вказаної компенсації, посилаючись на те, що компенсація відпустки поліцейським за попередні роки, що передують року звільнення не передбачено (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію".

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Частиною першою статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.

Таким чином в наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Системний аналіз змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач мав право на відпустку та з урахуванням Закону України "Про відпустки", відповідно набув право на компенсацію за невикористані дні відпустки відповідно до Порядку № 260.

За викладеного вище, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що компенсація за невикористані відпустки обмежується тільки роком звільнення поліцейського та не поширюється на роки, що передували звільненню.

В той же час слід зазначити, що ухвалення законного і обґрунтованого рішення у відповідності з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України передбачає надання судом оцінку кожному доводу сторін на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження залучених до матеріалів справи доказів.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію.

В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. В свою чергу, за своєю правовою природою бездіяльність - це як пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і форма, що характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.

В даному випадку суд, встановивши, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за невикористану відпустку за 2019 рік не може не взяти до уваги ту обставину, що відповідач взагалі не нарахував суму такої компенсації при виключенні його зі списків особового складу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Департамент патрульної поліції допустив протиправну бездіяльність не нарахувавши ОСОБА_1 та не виплативши йому грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2019 рік, а також за додаткову відпустку за стаж служби в поліції.

Як встановлено судом, залишок невикористаної відпустки складає 18 діб, що становить 8 діб основної відпустки за 2019 та 10 діб додаткової за стаж служби в поліції, що відповідачем не заперечується, зазначено у відповідному листі від 05.02.2020 № Ш-80/4138/03-2020 (а.с.14).

При цьому розрахунок суми компенсації повинен бути проведений Департаментом патрульної поліції, виходячи із 18 діб невикористаної відпустки та середньоденного заробітку ОСОБА_1 , оскільки облік невикористаних днів, надання відпустки та здійснення нарахувань належить до виключної компетенції роботодавця, в даному випадку Департаменту патрульної поліції (в особі Управління патрульної поліції в Сумській області), у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Нарахування та виплата компенсації невикористаної відпустки є дискреційними повноваженнями відповідача, визначення розміру недоотриманих за вказаний строк виплат є виключною компетенцію відповідача, а тому суд не повинен та не уповноважений втручатися у дискреційні повноваження щодо виконання відповідачем обов`язку з визначення суми недоотриманих виплат.

Крім того, суд зазначає, що при нарахування компенсації за невикористані дні відпустки, відповідач повинен враховувати норми п. 8 розділу III "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку № 260, якою передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Разом з тим, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде здійснено виплату позивачу нарахованої суми компенсації на підставі судового рішення. В свою чергу, у разі невиплати нарахованої суми компенсації, позивач не позбавлений права звернутись з позовом саме про стягнення такої суми. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки, є передчасними.

В межах вирішення даного спору суд вважає за необхідне застосувати ефективний спосіб захисту порушеного права, зобов`язавши відповідача, використовуючи власну компетенцію, забезпечити дотримання гарантій, пов`язаних з відпусткою, зокрема Конституцією України, Законом України "Про відпустки", Кодексом законів про працю України, Законом України "Про Національну поліцію", а саме зобов`язання здійснити нарахування та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2019 рік в кількості 8 діб та додаткової відпустки за стаж служби в поліції в кількості 10 діб, а не стягнення суми, яка взагалі не нарахована позивачу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2019 рік в кількості 8 діб та додаткової відпустки за стаж служби в поліції в кількості 10 діб.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2019 рік в кількості 8 діб та додаткової відпустки за стаж служби в поліції в кількості 10 діб.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.06.2020.

Суддя С.М. Гелета