Рішення № 89968337, 23.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2020 року м. Рівне №569/20440/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з виконання виконавчого листа № 569/12378/17 від 05.06.2018, виданого Рівненським міським судом Рівненської області;

визнати неправомірними дії та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудка І.О. про закінчення виконавчого провадження №56549654 по виконанню виконавчого листа № 569/12378/17 від 05.06.2018 , виданого Рівненським міським судом Рівненської області;

зобов`язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області здійснити всі необхідні заходи для примусової виконання рішення суду в частині виплати заборгованості, що виникла в результаті невиконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2017 № 569/12378/17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/12378/17 від 29.11.2017, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату йому пенсії. На підставі цього судового рішення був виданий виконавчий лист, який поданий на примусове виконання. Зауважив, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. 29 серпня 2018 року, головним державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання такого виконавчого листа відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надісланням виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Вважає, що правові підстави для винесення відповідачем такого рішення відсутні, оскільки кошти, які належні йому внаслідок перерахунку його пенсії всупереч рішенню суду ще не виплачені. Разом з тим, наголосив, що відповідачем всупереч Закону не вчинено жодних дій, які є передумовою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішень зобов`язального характеру на підставі вказаної вище норми ЗУ «Про виконавче провадження» З наведеного просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав і його правова позиція суду не відома.

04.11.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.05.2020 матеріали адміністративного позову передано до Рівненського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.

29.05.2020 матеріали по справі № 569/20440/19 надійшли до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суді від 03.06.2020 позовна заява була залишена без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 16.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 23.06.2020.

Ухвалою від 23.06.2020 задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача - Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на його правонаступника - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Водночас цим судовим рішенням відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю належного відповідача.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 23.06.2020 не прибули.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є справами, віднесеними до категорії термінових адміністративних справ, що визначено нормами КАС України.

За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Зазначена норма статті 268 КАС України є спеціальною по відношенню до інших норм КАС України, які визначають загальний порядок розгляду адміністративних справ.

Враховуючи наведене, суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/12378/17 від 29.11.2017, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/84 від 12 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року». (а. с. 16-18).

Надалі, для забезпечення виконання цього рішення у згаданій вище частині задоволених позовних вимог Рівненським міським судом Рівненської області було видано виконавчий лист від 05.06.2018 у справі №460/12378/17 і 06.06.2018 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56549654 (а. с. 20).

В межах даного виконавчого провадження 25.06.2018 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області Дудки І.О. на боржника Головне управління Пенсійного фонду України накладено штраф на користь держави в розмірі 5100 гривень, оскільки згідно повідомлення № 6025/09 від 12.06.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області станом на 25.06.2018 року рішення повністю не виконане.

Постановою заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Гресько О.Р. при здійсненні контролю за діями та рішеннями державного виконавця в процесі примусового виконання виконавчого листа № 569/12378/17 виданого Рівненським міським судом Рівненської області 05.06.2018 року 22 серпня 2017 року постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Рівненській області від 25.06.2018 року ВП 56549654 про накладення штрафу на головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в сумі 5100 гривень скасована (а. с. 22-23).

28 серпня 2018 року, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у Рівненській області Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудкою І. О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56549654 щодо виконання згаданого вище виконавчого листа відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, яка у подальшому була скасована ним 29 серпня 2018 року (а. с. 24).

Разом з тим, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області Дудки І.О. про скасування процесуального документу від 29 серпня 2018 року ВП № 56549654 скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 28.08.2018.

Однак, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області Дудки І.О. від 29 серпня 2018 року провадження з примусового виконання виконавчого листа № 569/12378/17 закінчено відповідно до вимог п.11 ч.1 ст.39,40 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною постановою встановлено, що доплату пенсії за період з 01.01.2018 року по 01.04.2018 року в сумі 3084,87 направлено на виплату до банку електронним файлом, що підтверджується інформацією щодо виплати пенсії за відомостями пенсійної справи. Крім того боржник повідомив стягувачу, що згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою за період з січня 2016 року по грудень 2017 року перераховано пенсію стягувачу на суму 80206,62 грн, яка буде виплачена в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 після виділення коштів на її фінансування з державного бюджету. За таких обставин, часткове невиконання рішення суду боржником з незалежних від нього причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Жодних документів, які б підтверджували виплату пенсіонеру згаданої вище належної йому доплати до пенсії на дату звернення до суду до матеріалів справи долучено не було (а. с. 27).

Рішенням Рівненського міського суду у Рівненській області від 24 травня 2019 у справі №569/17242/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, зокрема, визнана протиправною і скасована постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2018 (а. с. 32-34).

Проте, таке рішення скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року №857/7259/19 у зв`язку із тим, що позов заявлений до неналежного відповідача, а суд першої інстанції у ході розгляду справи не здійснив його заміну (а. с. 35-37).

Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження №56549654 від 29 серпня 2018 протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частина 2 статті 14 КАС України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами п.11 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У свою чергу, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призведе до того, що рішення суду не буде виконано, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 8, 9 КАС України є його складовою.

Детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» затвердженою наказом МЮУ 02.04.2012 №512/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Інструкція).

Пунктом 21 розділу 3 Інструкції передбачено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

Аналіз фактичних обставин справи вказує на те, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/12378/17 від 29.11.2017, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/84 від 12 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року».

Тобто для фактичного виконання такого судового рішення у повному обсязі боржнику необхідно було здійснити дві дії, а саме: перерахувати пенсію позивачу та виплатити її.

Зі змісту оскаржуваної постанови виконавця вбачається, що боржник здійснив лише перерахунок пенсії позивачу з січня 2016 року по грудень 2017 року на суму 80206,62 грн.

Поряд з цим вказано, що доплату до пенсії за період з 01.01.2018 року по 01.04.2018 року в сумі 3084,87 направлено на виплату до банку електронним файлом, а перераховані кошти за період з 01.01.2016 по 31.12 2017 будуть виплачені пенсіонеру в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 після виділення коштів на її фінансування з державного бюджету. Жодних документів, які б підтверджували виплату пенсіонеру згаданої вище належної йому доплати до пенсії на дату звернення до суду до матеріалів справи долучено не було

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача, що рішення суду виконано боржником частково (в частині перерахунку), а не повністю.

Водночас, враховуючи приписи ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передумовою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішень зобов`язального характеру на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону є вчинення державним виконавцем таких дій:

- винесення постанови про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність,

- повторна перевірка виконання рішення боржником;

- надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідачем не доведено вчинення державним виконавцем жодної із зазначених дій і докази їх вчинення у матеріалах справи відсутні. Постанову головного державного виконавця про накладення на боржника Головне управління Пенсійного фонду України накладено штрафу на користь держави в розмірі 5100 гривень не можна вважати належно вчиненою виконавчою дією, оскільки вона скасована начальником відділу, якому безпосередньо був підпорядкований державний виконавець.

Отже, правових підстав для закінчення виконавчого провадження №56549654 відповідно за пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з надісланням виконавчого документа до суду, який його видав у випадку передбаченому частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач не мав. Суд підкреслює, що обов`язок доказування правомірності винесення спірної постанови покладений саме на відповідача, а не на іншу особу.

Поряд з цим, суд критично оцінює посилання відповідача у спірному рішенні, що доплата перерахованої пенсії буде виплачена позивачу в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 після виділення коштів на її фінансування з державного бюджету і це є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» для надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

На підставі аналізу встановлених фактичних обставин справи, суд наголошує, що незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі Рівненським міським судом Рівненської області виконавчого листа від 05.06.2018 у справі № 569/12378/17 (більше двох років) рішення суду залишається і досі невиконаним.

Повне виконання зазначеного виконавчого документа, на переконання суду, відбудеться лише після виплати боржником стягувачу належної йому суми доплати до пенсії, яка утворилася внаслідок її перерахунку.

Передумовою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішень зобов`язального характеру на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII є вчинення всіх передбачених законодавством виконавчих дій, які повинні забезпечити його виконання у повному обсязі.

Проте, державний виконавець у призмі спірних правовідносин, що склались у цій справі, не здійснив усіх заходів, необхідних для своєчасного і повного виконання рішення, а його висновок про можливість надіслання виконавчого документу до суду, який його видав з огляду на здійснення боржником перерахунку пенсії позивачу викладений у спірному рішенні є необґрунтованим і передчасним.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання виконавчого листа № 569/12378/17 від 05.06.2018, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, то вона фактично стосуються питання захисту прав стягувача на реалізацію виконання судового рішення, а тому охоплюються вимогою про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Разом з тим, щодо зобов`язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області здійснити всі необхідні заходи для примусової виконання рішення суду в частині виплати заборгованості суд вказує таке.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Оскільки обов`язки державного виконавця в частині поновлення виконавчого провадження, так і в частині здійснення заходів примусового виконання рішень, прямо випливають із приписів Закону № 1404-VIII (пункт 1 частини другої статті 18, частина перша статті 41 відповідно), а такі дії можливі виключно за умови визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу, суд констатує передчасність згаданої вище позовної вимоги, відтак у її задоволенні слід відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність спірної постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дудки І.О., а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем частково доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити частково.

Щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Беручи до уваги обставини цієї справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (33028, вул. Замкова, 29, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 43317547) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудки І. О. про закінчення виконавчого провадження № 56549654 від 29 серпня 2018 року.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з виконання виконавчого листа № 569/12378/17 від 05.06.2018, виданого Рівненським міським судом Рівненської області та зобов`язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області здійснити всі необхідні заходи для примусової виконання рішення суду в частині виплати заборгованості, що виникла в результаті невиконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2017 № 569/12378/17 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23 червня 2020 року.

Суддя Зозуля Д.П.