Рішення № 89967863, 23.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 р. № 400/824/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 15.08.2019 р. № Ф-70026-17 У, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 р. № Ф-70026-17-У.

Ухвалою від 08.04.2020 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та постановив розглядати справу з позовними вимогами про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 р. № Ф-70026-17-У; зобов`язання видалити з Інтегрованої картки платника податків дані про наявність у позивача заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 23785,08 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не зареєстрована як фізична особа-підприємець, окрім оскаржуваної вимоги не отримувала будь-яких документів, на підставі яких можна встановити підстави для нарахування та розрахунку суми недоїмки з ЄСВ. Позивач не отримувала актів перевірки, не подавала податкової звітності. Позивач не є роботодавцем, не здійснює незалежну професійну діяльність. Відповідачем не дотримано порядок нарахування ЄСВ, оскільки документальна чи камеральна перевірка не проводилась. На підставі одних лише даних інформаційних систем контролюючий орган не може формувати вимогу.

30.03.2020 р. відповідач подав відзив на позов (а. с. 30-32), в якому вказав, що позивач знаходиться на обліку як платник податків на загальній системі оподаткування з 2001 року. Оскаржуваною вимогою позивачу нараховано єдиний внесок за період з 2017 року по 2019 рік. Оскаржувана вимога сформована на підставі даних з інформаційної системи "Податковий блок" в автоматичному режимі. Особа, яка набула статусу фізичної особи-підприємця до 01.07.2004 р., стосовно якої не проводилася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, не втратила статусу фізичної особи-підприємця.

Крім того, у відзиві відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Дане клопотання суд залишає без задоволення, виходячи з тощо, що у випадку множинності (суперечливості) правового регулювання, необхідно виходити з найбільш сприятливої для платника податків норми. Так, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон № 2464) передбачено 10-денний строк звернення до суду з позовом про оскарження вимоги про сплату ЄСВ, водночас, ст. 122 КАС України встановлені загальні строки звернення до суду, які починають відраховуватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Враховуючи, що надіслана на адресу позивача вимога повернулася без вручення адресату (а. с. 36) та отримана нею лише 06.02.2020 р., позивач подала позов у межах строку звернення до суду.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та взята на облік як платник податків з 04.07.2001 р. (а. с. 34).

15.08.2019 р. відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-70026-17-У на суму 23785,08 грн станом на 31.07.2019 р. (а. с. 17).

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон № 755), який набрав чинності з 01.07.2004 р., регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і, зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1. частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абз. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон № 2464)).

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.

Відповідно до Цивільного кодексу України фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань працює як публічний державний реєстр лише з липня 2004 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 та ч. 2 ст. 18 Закону № 755 усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, додають державному реєстратору заяву, про включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. При цьому Законом не визначено граничного строку для проведення такого включення та не встановлено відповідальності у разі неподання державному реєстратору документів для включення до Єдиного державного реєстру.

Крім того, у витягах з Єдиного державного реєстру зазначається, що Єдиний державний реєстр у стані формування, а інформація про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованих до 01.07.2004 р. та не включених до Єдиного державного реєстру, отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.

Отже, фізичні особи-підприємці, зареєстровані до 01.07.2004 р., стосовно яких не проводилась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (у тому числі до створення Єдиного державного реєстру), не втратили статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до Законів України від 04.07.2013 р. № 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" та № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" Державна фіскальна служба України здійснює адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 1 жовтня 2013 року.

Інформацію про платників єдиного внеску, які були зареєстровані до 01 жовтня 2013 року та не зняті з обліку, отримано з Пенсійного фонду України як діючих та завантажено до реєстру страхувальників у 2013 році.

Згідно зі статтею 66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: інформація органів державної реєстрації; документально підтверджена інформація, що надається платникам податків; інформація суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вийняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили.

Законом № 2464, який набрав чинності з 01.01.2011 р., визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 р., зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова "має право самостійно" замінено, словом "зобов`язаний".

Тобто, якщо платником єдиного внеску не отримано дохід (прибуток) у звітному році або в окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Ставка єдиного внеску для платників єдиного внеску відповідно до норм ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 встановлено у розмірі 22 відсотки.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

При цьому, суд враховує, що Законом України від 13.05.2020 р. № 592-IX внесено зміни до ст. 4 Закону № 2464 (набрали чинності 03.06.2020 р.), якими доповнено її частиною шостою такого змісту:

"6. Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".

Позивач не надала суду доказів того, що з 2017 року по 31.07.2019 р. вона була працевлаштована та за неї роботодавцем було сплачено страховий внесок.

Суд також відхиляє твердження позивача про те, що вона взагалі не зареєстрована як фізична особа-підприємець, а відтак не є платником єдиного внеску, оскільки з наданих відповідачем доказів встановлено, що позивач 04.07.2001 р. зареєстрована органами державної реєстрації як фізична особа-підприємець і того ж дня взята на облік як платник податків (а. с. 34).

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів відповідність оскаржуваної вимоги чинному на дату її формування законодавству, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 р. № Ф-70026-17-У, зобов`язання видалити з Інтегрованої картки платника податків дані про наявність заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 23785,08 грн – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Дата складення повного судового рішення 23.06.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська