Рішення № 89967861, 23.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 р. № 400/511/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с.Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область,57286

до відповідача:Миколаївська митниця ДФС, вул.Московська, 57-А, м.Миколаїв,54017

про:визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (надалі–позивач або ТОВ «МГЗ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA504010/2019/000171/2 від 10.08.2019 року; № UA504010/2019/000173/2 від 13.08.2019 року; №UA UA504010/2019/000176/2 від 23.08.2019 року; №UA504010/2019/000177/2 від 27.08.2019 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №UA504010/2019/00220 від 10.08.2019 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № UA504010/2019/00222 від 13.08.2019 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №UA504010/2019/00225 від 23.08.2019 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації № UA504010/2019/00226 від 27.08.2019 року.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року замінено первісного відповідача – Миколаївську митницю ДФС на її правонаступника - Чорноморську митницю Держмитслужби (надалі-відповідач).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що під час декларування митної вартості імпортованого товару визначив його вартість відповідно до ціни контракту. Всі необхідні документи були надані відповідачу. Відповідачем безпідставно застосовано другорядний метод - резервний метод визначення митної вартості товару. Не підтверджено належними доказами наявності в поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 139-144), в якому вказав, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування). Митна вартість товару, заявлена декларантом ТОВ «МГЗ» не відповідає «дійсній ціні» імпортованого товару, на яку розраховуються митні платежі, документи щодо формування контрактної ціни містили розбіжності та неточності, декларантом не надані витребувані митницею документи, а надані документи не містили усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості.

Представники сторін відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (арк. спр. 148-149). Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши письмові докази, суд встановив таке:

Позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт № 20-Е-2018/18-353 від 10.12.2018 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок «Гало-Полімер», РФ в межах якого з урахуванням Додатка №7 (Специфікації №7) до Контракту від 10.07.2019 року та Додатка №8 (Специфікації №8) від 04.08.2019 року до Контракту, продавцем здійснювалась поставка товару – натр їдкий (гідроксид натрію). Відповідно до умов контракту (п.п. 2.1, 3.1), поставка товару здійснювалась згідно з ІНКОТЕРМС-2010, при цьому ціна товару включає в себе всі витрати по доставці товару до ст. Жовтнева Одеської залізниці.

Відповідно до умов контракту (п. 2.2) ціна товару визначається в Специфікаціях. Специфікаціями №7 та №8 вартість товару визначена 224.1 $ (14168,00 руб. РФ) за 1 тону, який має відвантажуватись протягом липня-серпня 2019 року.

З метою ввезення товару за вищезазначеним контрактом позивачем протягом липня-серпня 2019 року були надані відповідачу електронні митні декларації для митного оформлення. Митна вартість товару була заявлена за основним методом оцінки за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. До декларації були надані контракт від 10.12.2018 року, специфікації №7 від 10.07.2019 року та №8 від 04.08.2019 року, інвойси, платіжні доручення, накладні СМГС.

Митниця повідомила позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: 1)бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс щодо формування ціни з обґрунтуванням ціни товару (витрат на доставку товару); 2)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Позивач надав митниці: інформацію про вартісні та якісні характеристики товару з сайту виробника, платіжний документ, що підтверджує факт сплати товару, повідомлено, що товар не страхувався, а тому надати страховий поліс не має можливості. Ціна на товар включає в себе всі витрати пов`язані з доставкою товару до вказаного місця. Контракт із третіми особами не укладався, оскільки позивач є кінцевим споживачем.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості вищевказаних партій товару відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість задекларованого позивачем товару за ціною 632.2 $ (39969,00 руб. РФ) за 1 тону, із застосуванням резервного методу, за ціною товару ввезеного на митну територію України згідно з митною декларацією від 26.11.2018 року №UA204040/2018/13499.

У зв`язку з відмовою відповідача прийняти вищезазначені митні декларації, позивач звернувся з проханням випуску товару, що декларується у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. У зв`язку з відмовою відповідача прийняти вищезазначені митні декларації, з метою розмитнення товарів, декларантом було подано до Митного органу нові митні декларації, у яких ціна ввезеного позивачем товару була визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості та було сплачено усі обов`язкові платежі, на підставі яких Митним органом було здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг.

Проте, на думку позивача, відповідач відмовив у визнанні заявленої митної вартості ввезеного товару незаконно, необґрунтовано та безпідставно, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.. 49, 50 митного кодексу України (надалі- МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч. 2 ст. 53 МК України.

Як визначено в ч.3 ст. 53 МК України, у разі, якщо документи, визначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребовуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 року по справі № 814/921/17.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів , які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58тцього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.. 55 МК України.

Відповідно до ч.5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ч. 2 ст. 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив із того, що подані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до положень ст. 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Одним із аргументів відповідача є відсутність у поданих позивачем документах інформації щодо страхування товару.

Такий висновок митного органу є помилковим, оскільки за умовами контракту № 20-Е-2018/18-353 від 10.12.2018 товар не страхувався, що є правом, а не обов`язком сторін договору.

Ненадання позивачем договору з третіми особами, зумовлено тими обставинами, що позивач не продає придбаний за контрактом товар іншим особам, а безпосередньо використовує його в своєму виробництві. Відповідно, позивач не має та не може мати договорів з третіми особами, про що було повідомлено митницю під час розмитнення товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано відповідачу безпосередньо Контракт, а також специфікації, де чітко визначена ціна 224.1 $ (14168,00 руб. РФ) за 1 тону, який має відвантажуватись протягом липня-серпня 2019 року. Зазначена ціна повністю співпадає з ціною, зазначеною в інвойсах. Також немає розбіжностей між цими документами щодо назви товару, його технічних особливостей, виробника товару, кількості та умов поставки.

Відповідачем не доведена неможливість визначення митної вартості товару за основним методом, а також не доведена заборона оформлення митної вартості товару за ціною нижчою, ніж ціна, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

Аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем подано достатній пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, на підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару.

Суд звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, який належить до виключної компетенції відповідача, полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ст. 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.

Відповідачем не надано суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

З наведеного слідує, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Таким чином, відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд вважає оскаржувані рішення відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 ідентифікаційний код 33133003) до Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 74003, ідентифікаційний код 43335608) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від №UA504010/2019/000171/2 від 10.08.2019 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від №UA504010/2019/000173/2 від 13.08.2019 року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від №UA504010/2019/000176/2 від 23.08.2019 року.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від №UA504010/2019/000177/2 від 27.08.2019 року.

6. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA504010/2019/00220 від 10.08.2019.

7. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA504010/2019/00222 від 13.08.2019.

8. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA504010/2019/00225 від 23.08.2019.

9. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA504010/2019/00226 від 27.08.2019.

10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 74003, ідентифікаційний код 43335608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ідентифікаційний код 33133003) судовий збір в розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (SARS COV 2, COVID 19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.М. Мельник