Постанова № 8996712, 01.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"01" грудня 2009 р.                                                                       № 2а- 605/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватної фірми "Кібела"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватна фірма «Кібела»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі –СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова), в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова від 15.05.2007р. № 0000360849/0, від 19.07.2007р. № 000360849/1 та від 28.09.2007р. № 0000360849/2, згідно яких ПФ «Кібела»визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на додану вартість у розмірі 13443252,31 грн. (за основним платежем –9602323,08 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –3840929,23 грн.)

В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі –Закон № 168) та зазначає, що саме у декларації з ПДВ за січень 2007 року у складі загальної суми податкового кредиту перший та єдиний раз були відображені дані за податковою накладною № 2/11 від 30.06.2006р. на загальну суму 24774176,12 грн., у т.ч. ПДВ –4129029,35грн. Тому подвійного відображення ПДВ фактично здійснено не було, сума 4129029,35 грн. обґрунтовано формувала податковий кредит січня 2007 року та відповідно порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 з його боку відсутнє.

Крім цього, на думку позивача, контролюючим органом неправомірно було встановлено, завищення суми податкового кредиту за січень 2007 року згідно податкової накладної № 19/2 від 31.01.2007р., яка була отримана від ТОВ фірма «Тагіт»за договором комісії на суму 1 666 666,67 грн. Позивач зазначає, що умови договору комісії ним були виконані в повному обсязі, зобов’язання припинені належним чином, комітент одержав компенсацію за реалізований товар відповідно до п.4.7 ст.4 Закону № 168, що передбачає право комісіонера на збільшення податкового кредиту. Тому посилання податкового органу на приписи п.4.8 п.4 Закону № 168 є помилковими, так як вони регулюють зовсім інші правовідносини в сфері оподаткування.

Також позивач не погоджується з висновками контролюючого органу стосовно порушення положень п.11.5 ст.11 Закону № 168 та відповідно неправомірного формування податкового кредиту за січень 2007 року у сумі 4611577,06грн. в якості погашених у попередньому періоді (грудні 2006 року) зобов’язань по 200 податковим векселям на зазначену суму. Позивач зауважив, що ці податкові векселі є такими, що відповідають ознакам, наведеним у абз. 7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю, підприємство мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування в розмірі 2148521,96 грн. і жоден з векселів цю суму не перевищив. Дана сума була сформована та узгоджена перевірками податкового органу ще за період 2004 –2006 роки на грудень 2006 року не відшкодована позивачу та не зменшена у іншій спосіб. В якості письмових доказів, що підтверджують факт погашення векселів та правомірність вимог ПФ «Кібела», позивач надав до суду копії податкових декларацій з ПДВ за період червень 2006р. - січень 2007р., реєстри отриманих податкових накладних за період червень 2006р. - січень 2007р., копію податкової накладної від 30.06.2006р. № 2/11, а також довідку щодо обґрунтування фактичного розміру суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яка перевірена податковим органом (з посиланням на акти перевірок та їх результати з огляду на наявність винесених рішень щодо зменшення заявленої до відшкодування суми).

Відповідач - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові у наданих письмових запереченнях та представник відповідача, проти позову заперечує, просить в позові ПФ "Кібела" відмовити, посилаючись на приписи Закону України «Про податок на додану вартість», податкове роз’яснення ДПА України від 03.12.2007р. № 24503/7/16-1517-26, постанову Харківського кружного адміністративного суду від 30.08.2007р. по справі № 2а –709/07 (№ 22-а-620/08), судові рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008р. по справі № 22а –1945/08 та від 23.09.2008р. по справі № 22а –1555/08, від 15.10.2008р. по справі № 2а - 744/08, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20.09.2007р. по справі за позовом СГ «Світанок»до Лозівської ОДПІ.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган зазначає, що до податкового кредиту у січні 2007 року була включена податкова накладна № 2/11 від 30.06.2006р. на загальну суму 24774176,12 грн., у т.ч. ПДВ –4129029,35грн., яка раніше вже була включена до податкового кредиту у червні 2006 року, про що свідчить акт перевірки Харківської об’єднаної ДПІ від 10.01.2007р. № 6/23-30035446. На цій підставі відповідачем зроблено висновок, що підприємством був завищений податковий кредит на 4129029,35грн. у зв’язку з повторним включенням податкової накладної до складу податкового кредиту січня 2007 року, що є порушенням п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168.

Також відповідач з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону № 168 зазначив, що ПФ «Кібела»було завищено суму податкового кредиту за січень 2007 року згідно податкової накладної № 19/2 від 31.01.2007р., отриманої від ТОВ фірма «Тагіт»згідно проведеного у вексельній формі розрахунку за реалізований товар за договором комісії, на загальну суму 10000 0000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1666666,67грн..

Крім цього, відповідачем було зауважено, що ПФ «Кібела»в порушення вимог п.11.5 ст.11 Закону № 168 безпідставно, а саме, без сплати зобов’язань по векселям грошовими коштами, включено до складу податкового кредиту за січень 2007 року суми зобов’язань по 200 податкових векселях у розмірі 4611577,06 грн., термін сплати по яких виникає до закінчення терміну подачі декларації за звітний період, у якому відбулась поставка зазначених векселів. За рахунок чого підприємством було завищено податковий кредит за січень 2007 року на суму 4611577,06 грн.

В судовому засідання позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що оскаржені податкові повідомлення-рішення було винесено у відповідності і до вимог чинного законодавства України та просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом працівниками СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова з 04.04.2007р. по 24.04.2007р. була проведена виїзна позапланова перевірка ПФ «Кібела»з питань достовірності нарахування від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за січень 2007 року, за результатами якої був складений акт перевірки № 1179/49-0/30035446 від 03.05.2007р.

На підставі вказаного акту, відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2007р. № 0000360849/0, згідно якого ПФ «Кібела»визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на додану вартість у розмірі 13443252,31 грн. (за основним платежем –9602323,08грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –3840929,23грн.).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, ПФ «Кібела»у відповідності з п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (зі змінами й доповненнями) здійснило процедуру апеляційного узгодження вказаних податкових зобов’язань.

За результатам розгляду первинної скарги позивача від 25.05.2007р. № 375 –К, СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова рішенням від 18.07.2007р. № 9316/10/25-006 залишила податкове повідомлення - рішення від 15.05.2007р. № 0000360849/0 без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України 21.06.2001р. № 253 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758) платнику податків було направлено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2007р. № 000360849/1.

Не погодившись з рішеннями СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова, ПФ «Кібела»25.07.2007р. подало повторну скаргу № 454 - К до ДПА у Харківській області.

Рішенням № 3586/10/25-103 від 25.09.2007р. ДПА у Харківській області залишило без змін податкове повідомлення - рішення від 15.05.2007р. № 0000360849/0 (від19.07.2007р. № 000360849/1) та рішення СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова від 18.07.2007р. № 9316/10/25-006, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а повторну скаргу ПФ «Кібела»- без задоволення.

За результатами рішення ДПА у Харківській області № 3586/10/25-103 від 25.09.2007р., керівником СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова 28.09.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000360849/2, змісту аналогічного податковим повідомленням –рішенням за «/0»та «/1».

З акту перевірки № 1179/49-0/30035446 від 03.05.2007р. та наданих позивачем документів, судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стосовно визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 13443252,31 грн. (за основним платежем –9602323,08грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –3840929,23грн.) відповідач зазначив порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виникло в результаті того, що позивачем до податкового кредиту у січні 2007 року була включена податкова накладна № 2/11 від 30.06.2006р. на загальну суму 24774176,12 грн. у т.ч. ПДВ –4129029,35 грн., отримана від ТОВ фірма «Тагіт», яка раніше вже була включена до податкового кредиту червні 2006 року, про що свідчить акт перевірки Харківської об’єднаної ДПІ від 10.01.2007р. № 6/23-30035446, яким сума податкового кредиту за червень 2006 року була підтверджена, а також запит Харківської об’єднаної ДПІ від 25.12.2006р. № 6716/7/23-117 до відповідача про проведення зустрічної перевірки постачальника ПФ «Кібела»і видавця зазначеної податкової накладної –ТОВ фірма «Тагіт». На цій підставі відповідачем зроблено висновок, що підприємством був завищений податковий кредит на 4129029,35грн. у зв’язку з повторним включенням податкової накладної до складу податкового кредиту січня 2007 року.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Судом встановлено, що у Декларації з ПДВ за Червень 2006 року, з огляду на перелік отриманих ПФ «Кібела»податкових накладних, які наведені у відповідному Реєстрі, до складу загальної суми податкового кредиту не включені розрахунки з ТОВ фірмою «Тагіт» згідно з податковою накладною №2/11 від 30.06.2006р. на суму ПДВ у розмірі 4129029,35 грн.

Згідно з наданим позивачем поясненням, у червні 2006 року ПФ «Кібела»одержала від ТОВ фірма «Тагіт»податкову накладну № 2/11 від 30.06.2006р. на загальну суму 24774176,12 грн. у т.ч. ПДВ –4129029,35 грн., яку мала врахувати у звітності за червень, але у зв’язку з технічними негараздами у комп’ютерній програмі, податкова накладна залишилася не відображена в електронному Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що у свою чергу не дозволило врахувати цю суму у складі податкового кредиту червня 2006 року. У січні 2007 року позивачем самостійно була виявлена наведена помилка, з огляду на її виправлення зроблено відповідний запис у регістрах бухгалтерського та Реєстрі з податкового обліку, тобто збільшено суму податкового кредиту на 4129029,35 грн., та належним чином відображено у декларації з ПДВ за січень 2007 року.

Крім того, судом встановлено, що податкова накладна № 2/11 від 30.06.2006р. була сформована у повній відповідності до норм Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», свідчить про повноту й достовірність задекларованих сум податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт перевірки Харківської об’єднаної ДПІ від 10.01.2007р. № 6/23-30035446 та вважає за необхідне зауважити, що факт відображення у даному акті перевірки відомостей із вказаної податкової накладної свідчить лише про те, що податкова накладна дійсно була у позивача та знаходилась у складі первинних документів податкового обліку. Однак це ніяким чином не підтверджує факту її включення до даних Декларації з ПДВ за червень 2006 року.

При наведених обставинах, суд робить висновок, що подвійне відображення ПДВ позивачем фактично здійснено не було, а відповідно і сума 4129029,35 грн. обґрунтовано формувала податковий кредит січня 2007 року, що також підтверджується реєстром отриманих та вданих податкових накладних за відповідні періоди.

У судовому засіданні відповідач з посиланням на п.4.8 ст.4 Закону № 168 також зауважив, що позивачем було завищено суму податкового кредиту за січень 2007 року згідно податкової накладної № 19/2 від 31.01.2007р., отриманої від ТОВ фірма «Тагіт»за договором комісії на загальну суму 10000 0000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1666666,67грн., проведену у вексельній формі. Виданий вексель не може розцінюватись як компенсація за товари (роботи, послуги) і відповідно не дає комісіонеру право на збільшення податкового кредиту.

Судом не приймаються до уваги такі зауваження відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону № 168 датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або надання останньому інших видів компенсації зазначених товарів.

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»передача векселя припиняє зобов’язання по оплаті товарів і замінюється вексельним зобов’язанням, що носить абстрактний характер, тобто не пов’язаний з подіями, що є підставами для формування кредиторської заборгованості.

Припинення зобов’язання як таке, що припинено виконанням на підставах встановлених Законом передбачено діючим законодавством, зокрема, ст.ст.598, 599 ЦК України.

З огляду на наведене, суд робить висновок, що умови договору комісії на продаж позивачем виконані в повному обсязі –зобов’язання по ньому припинені належним чином. Комітентом було одержано компенсацію за реалізований товар відповідно до приписів п.4.7 ст.4 Закону № 168, які і визначають право комісіонера на збільшення податкового кредиту.

Суд також зауважує, що положення п.4.8 ст.4 Закону № 168, на які посилається відповідач, регулюють правовідносини в сфері оподаткування операцій по поставці товарів під забезпечення боргових зобов’язань покупця, а згідно з визначеннями, що містяться у пунктах 1.6, 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Таким чином, наведення відповідачем норми п.4.8 ст.4 у якості регулюючої, є необґрунтованим, оскільки оподаткування комісійних операцій врегульовано приписами п.4.7 ст.4 Закону України «Про податком на додану вартість», які є більш спеціальними відносно приписів, що регулюють загальні питання оподаткування операцій по поставці товарів (робіт, послуг).

При зазначених обставинах, суд дійшов висновку про помилкове посилання відповідача на положення п.4.8 п.4 Закону № 168, а відповідно і відсутність порушення з боку позивача стосовно завищення суми податкового кредиту у січні 2007 року згідно податкової накладної № 19/2 від 31.01.2007р.

Судом також не приймається до уваги посилання відповідача на податкове роз’яснення ДПА України від 03.12.2007р. № 24503/7/16-1517-26.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України. Суд застосовує інші нормативно –правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкове роз’яснення ДПА України від 03.12.2007р. № 24503/7/16-1517-26 відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не носить сили нормативно –правового акту, а тому не враховується судом у якості належного доказу по справі.

Крім цього, судом не приймається до уваги і посилання відповідача на судові рішення по справі № 2а –709/07 (№ 22-а-620/08) з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом розгляду справи № 2а –709/07 (№ 22-а-620/08) було оскарження податкових повідомлень - рішень щодо завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у зв’язку з відображенням у Декларації з ПДВ суми розрахунків з постачальниками з використанням векселів третіх осіб, що ніяким чином не відноситься до предмета розгляду у спорі між ПФ «Кібела»та СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова.

Крім цього, у спорі по справі № 2а –709/07 (№ 22-а-620/08) брали участь інші особи щодо яких судовими інстанціями і було винесено відповідне рішення, що є виключно думкою судів у даній справі та ніяким чином не стосується предмета розгляду по справі між ПФ «Кібела»та СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова.

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Це правило застосовується у разі, якщо всі особи, які беруть участь у справі, брали участь й у справі, у якій було встановлено обставини.

З огляду на викладене, суд вважає недоречним посилання представника відповідача на судові рішення по справі № 2а –709/07 (№ 22-а-620/08).

          У судовому засіданні відповідачем також було зазначено, що ПФ «Кібела»без сплати зобов’язань по векселям грошовими коштами було включено до складу податкового кредиту за січень 2007 року суми зобов’язань по 200 податковим векселям на загальну суму 4611577,06 грн., термін сплати зобов’язань по яких виникає до закінчення терміну подачі декларації за звітний період у якому відбулась поставка зазначених векселів. За рахунок чого підприємством було завищено податковий кредит за січень 2007 року на 4611577,06 грн., що є порушенням вимог абз.5 п.11.5 ст.11 Закону України «Про ПДВ».

          Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.11.5 ст.11 Закону № 168 платники податків мають право за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю при імпорті товарів на митну територію України, при умові оформлення податкової декларації.

Видача податкового векселя здійснюється у відповідності з вимогами Закону України «Про ПДВ»і положень розділу 2 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.1997р. № 1104 (зі змінами та доповненнями).

          Норми абз. 7 п.11.5 ст.11 Закону № 168 встановлюють безумовне право платника податків включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний період в якому відбулася його поставка органу митного контролю, якщо такий платник податків на дату поставки податкового векселя має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше ніж сума зобов’язання по даному векселю. Вказана норма виписана законодавцем щодо однини кожного векселя для зіставлення його суми з розміром підтвердженого бюджетного відшкодування.

У судовому засіданні представник відповідача в обґрунтування своєї позиції щодо права підприємства на погашення податкових веселів з використанням приписів абз.7 п.11.5 ст.11 Закону № 168, зауважив про недостатність у підприємства суми підтвердженого бюджетного відшкодування у розмірі 1301 026 грн. для погашення 200 податкових векселів на загальну суму 4611577,06 грн.

          Судом не приймаються до уваги наведені зауваження відповідача з огляду на наступне.          З наданих до матеріалів справи документів судом було встановлено, що видані позивачем у період, який перевірявся СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова, податкові векселя, відповідають критеріям встановленим абз. 7 п.11.5 ст.11 Закону № 168, а не абз. 5 або 6 Закону № 168, як зазначає відповідач, оскільки на дату поставки кожного податкового векселя органу митного контролю підприємство мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1301 026 грн., про що свідчить лист СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова № 10118/10/49-0 від 03.08.2007р. та дані ХОДПІ у Харківській обл.. з особового рахунку платника ПДВ, і не один з виданих векселів цю суму не перевищив. Наведена сума сформована, узгоджена актами перевірок податкового органу за період 2004 –червень 2006 року, додатково підтверджена «по ланцюгу до виробника», та на час видачі векселів не відшкодована та не зменшена в іншій спосіб.

Суд вважає за необхідне зауважити, що приписами діючого законодавства термін “підтверджений” для бюджетного відшкодування взагалі не визначено. Але у листі ДПА України від 22.12.2005р. № 25595/7/16-1517 "Щодо порядку адміністрування видачі й погашення податкових векселів" підтверджена ОДПС сума бюджетного відшкодування (далі - сума бюджетного відшкодування) була визначена як сума ПДВ, що задекларована платником податку до відшкодування й обліковується в картці особового рахунку платника. Тобто на визначену законом дату (на дату поставки податкового векселя органу митного контролю) платником шляхом подання податкової декларації узгоджено суму бюджетного відшкодування, таке узгодження підтверджено відповідним записом у картці особового рахунку платника податку про наявність задекларованої суми бюджетного відшкодування, і сума бюджетного відшкодування в розмірі, не меншому ніж сума податкового векселя, залишається невідшкодованою на дату його погашення. У погашенні податкового векселя також приймають доля суми бюджетного відшкодування, які обліковувалися в картці особового рахунку платника податку до дати введення в дію нового порядку бюджетного відшкодування (до 01.06.2005 р.). Таке визначення використовується виключно з метою погашення податкового векселя.

Наведене вище тлумачення терміну «підтверджена ОДПС сума бюджетного відшкодування»в вересні 2006 року було змінене листом ДПА України від 29.08.2006 р. № 16071/7/16-1517: сума бюджетного відшкодування –це сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника й підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки (здійснених у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 долі N 350). Таке визначення використовується виключно з метою погашення податкового векселя.

          При дослідженні наданих позивачем обґрунтувань щодо фактичного розміру суми підтвердженого бюджетного відшкодування з ПДВ, судом встановлено, що ПФ «Кібела»мало перевірене та не зменшене податковим органом бюджетне відшкодування у загальній сумі 5233568 грн., а саме у сумі 1301026 грн. по декларації за квітень 2004 р, та акту перевірки ХОДПІ у ХО № 27/23-30035446 від 18.06.04р., а також у сумі 3932542 грн. по деклараціях за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р. та результатам планової перевірки ХОДПІ у ХО № 6/23-30035446 від 10.01.2007р.

Суд зазначає, що за результатами висновків акту перевірки №6/23-30035446 від 10.01.2007 року, якою у тому числі була перевірена достовірність формування розрахунків з бюджетом з ПДВ за період з серпня 2005 по червень 2006 року, з огляду на вмотивовані та обґрунтовані заперечення позивача, податкових повідомлень-рішень про зменшення задекларованого бюджетного відшкодування у сумі 3932542 грн. складено не було. Наявність зазначених сум додатково підтверджується листом СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова № 10118/10/49-0 від 03.08.2007р.

При наведених обставинах, суд робить висновок, що задекларована ПФ «Кібела»до відшкодування сума ПДВ у загальному обсязі 5233568 грн. є належним чином перевіреною та підтвердженою відповідачем та є достатньою для зіставлення з загальною сумою наданих органам митного контролю у грудні 2006 року податкових векселів.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що наявність чи відсутність в подальшому висновків щодо перевірок інших контрагентів, здійснених у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 долі N 350. «по ланцюгу до виробника»ніяким чином не змінює право платника податку на його отримання або використання у іншій встановлений законодавством спосіб..

Таким чином, при наявності у позивача на дату поставки податкового векселя органу митного контролю підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше ніж сума зобов’язання по такому податковому векселю, платник податків відповідно до абз. 7 п.11.5 ст.11 Закону № 168 може включити суму, що підлягає оплаті методом включення до складу податкового зобов’язання Декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому такий вексель виданий державній митній службі. При цьому, вексель є погашеним, а у платника податків в наступному податковому періоді виникає право на податковий кредит.

У ході судових засідань представник позивача підтвердив наявну суму бюджетного відшкодування в розмірі достатньому для кожного з наведених векселів та їх загальної суми.

При зазначених обставинах, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача стосовно відсутності у ПФ «Кібела»права на податковий кредит, який сформований на суму погашених відповідно до приписів абз.7 п.11.5 ст.11 Закону № 168 податкових векселів.

Судом також не приймається до уваги зауваження відповідача стосовно відсутності даних про те, що ПФ «Кібела»повідомила податковий орган про прийняте рішення щодо погашення податкового векселя шляхом заліку надання відповідної заяви.

          З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 4 п.11.5 ст.11 Закону № 168 платник податків може по самостійному рішенню достроково погасити вексель шляхом перерахування грошових коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.. Тобто погашення податкового векселя грошовими коштами або за рахунок суми підтвердженого бюджетного відшкодування є одним з варіантів дострокового погашення такого векселя, яке може прийматися платником податків добровільно. Як наведено у п.19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.1997 року № 1104, саме про таке рішення платник податків має повідомити ДПІ заявою у довільній формі

          Як встановлено судом, ПФ «Кібела»не приймала рішень щодо дострокового погашення наведених податкових векселів, а погасила їх відповідно до абз.7 п.11.5 ст.11 Закону № 168, методом збільшення податкових зобов’язань –у рядку 19.2 Декларації з ПДВ за грудень 2006 року. До декларації наданий додаток з повним переліком погашених таким чином векселів.

Суд зауважує, що відповідач не обґрунтував та не надав до суду належних доказів, що свідчать про відсутність у ПФ «Кібела»права використовувати приписи абз.7 п.11.5 ст.11 Закону № 168 для погашення податкових векселів.

Суд також зауважує, що законодавчі підстави видачі, обліку та погашення податкових векселів, що видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, встановлені п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та закріплені і у положеннях Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.1997 року № 1104 (зі змінами та доповненнями).

          З огляду на наведене, суд зауважує, що застосування положень Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»до спірних правовідносин, на які посилається відповідач, є недоречним.

          Адже зміст положень Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», полягає у тому, що законом заборонені не самі відстрочення, а їх надання. Норми наведеного Закону не містять взагалі положень стосовно заборони платникам податків вибирати той порядок сплати податку, (з дозволених законодавством), який передбачає більш пізніше виконання зобов'язань перед бюджетом і не вимагає будь-якого спеціального дозволу.

Суд зауважує, що обмеження такої можливості вибору є прямим порушенням прав платника податків, а також норм Закону України «Про податок на додану вартість», які прямо передбачають право імпортера надавати векселі

Згідно ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм сплати податків не може встановлюватись іншими законами, крім законів з оподаткування.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість»встановлюють, що «зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі, якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону».

Суд також зазначає, що відповідачем самостійно було зауважено, що норми Закону України про Державний бюджет встановлюють основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини.

З огляду на наведене, суд робить висновок, що Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік»не є тим нормативно-правовим актом, який регулює питання оподаткування, а відповідно заборона надання відстрочень по сплаті податків ніяким чином не обмежує використання таких векселів.

          Суд також зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.70 КАС України, судом не приймаються до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

          З огляду на наведене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Вищого адміністративного суду України від 04.02.2009р. по справі № 11746/07 за позовом ПФ «Кібела»до Магістральної митниці про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, в якій наведено, що відповідно до п.п.7.п.3 р. II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»від 30.11.2006р. № 398-V, у 2007 році забороняється надання відстрочень щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), крім надання інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток та з огляду на ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою також заборонено у 2007 році надання відстрочень щодо термінів сплати податкових зобов’язань.

          Суд зауважує, що предметом судового розгляду справи № 11746/07 є визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У даному спорі розглядався період січень 2007 року, коли підприємством до Магістральної митниці для митного оформлення товару разом з ВМД були надані авальовані податкові векселя.

          Судом встановлено, що у спорі по даній справі позивачем в декларації з ПДВ за січень 2007 року відображались у складі податкового кредиту суми зобов’язань по 200 податковим векселям на суму 4611577,06 грн., які були надані органу митного контролю у грудні 2006 року.

          При зазначених обставинах, суд дійшов висновку, що постанова Вищого адміністративного суду України від 04.02.2009р. по справі № 11746/07 не може бути прийнята у якості належного доказу у справі, так як предмет розгляду цієї справи ніяким чином не відноситься до правовідносин даного спору.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст.. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Кібела" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова від 15.05.2007р. № 0000360849/0, від 19.07.2007р. № 000360849/1 та від 28.09.2007р. № 0000360849/2, згідно яких ПФ «Кібела» визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 13443252,31 грн. (за основним платежем – 9602323,08грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 3840929,23 грн.),

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «Кібела» суму сплачених судових витрат в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.