Рішення № 89966756, 03.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Справа № 160/13027/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою військової частини А1376 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява військової частини А1376, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь військової частини А1376 15300,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди спричиненої військовій частині А 1376.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, перебуваючи на посаді помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи на відповідача, серед іншого, були покладені обов`язки щодо організації претензійної та позовної роботи, представництва військової частини А 1376 в судах, апеляційного та касаційного оскарження рішень судів прийнятих не на користь військової частини А 1376. Однак, до виконання покладених на нього обов`язків відповідач поставився неналежним чином, порушив норми законодавства України, що призвело до того, що відповідач про рішення суду прийняте не на користь військової частини А1376 по справі № 804/3526/16 у якій він був представником військової частини А1376 командуванню військової частини не доповів, відповідних дій спрямованих на оскарження рішення суду першої інстанції не вчинив, про необхідність оскарження рішення суду першої інстанції, яке прийняте не на користь військової частини А 1376, та необхідність оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції командуванню військової частини А1376 не доповів, що призвело до того, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили, але про необхідність його виконання командуванню військової частини відомо не було, що в свою чергу, в подальшому, призвело до накладення на військову частину А1376 штрафних санкцій на загальну суму 15300,00 грн. за несвоєчасне виконання військовою частиною А 1376 рішення суду, що набрало законної сили.

13.03.2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив про те, що до повної матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у випадках, передбачених пунктом 3 Положення №243/95 у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою. Отже, щоб притягнути особу до матеріальної відповідальності необхідно наявність чотирьох умов, з поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка, за вказаним пунктом, може бути у формі умислу або необережності. Відповідач вважає, що законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до відповідальності, а отже, позивачем мав би бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв`язку між діями останнього та заподіяною шкодою. Відповідач стверджує, що дійсно приймав участь в розгляді справи № 804/3526/16. Вказане судове рішення було надіслано до ЄДРСР лише 15.08.2017 року та оприлюднене 17.08.2017 року. Згідно витягу з наказу від 12.08.2017 року № 217 командувача військ оперативного командування «Північ» № 117 від 15 серпня 2017 року позивача звільнено у запас. Після звільнення позивача, 22.08.2017 року відповідно до матеріалів справи № 160/13027/19, військовою частиною було подано апеляційну скаргу на постанову суду в справі № 804/3526/16, яка ухвалою від 18 вересня 2017 року була залишена без руху та ухвалою від 10.11.2017 року - повернута заявнику через пропуск строку звернення до суду. В період проходження служби та до моменту звільнення позивача копію постанови по справі № 804/3526/16 останній особисто не отримував. З моменту публікації зазначеної постанови в ЄДРСР, тобто від 17.08.2017 року та після звільнення позивача строк на оскарження відповідної постанови не закінчився. Більше того, посилання на те що не подання позивачем апеляційної скарги на відповідну постанову призвело до завдання шкоди позивачу спростовується самим позивачем, оскільки розмір шкоди складається з двох штрафів (5100 грн. та 10200) накладених постановами державного виконавця від 27.09.2018 року та 21.02.2019 року за невиконання постанови 804/3526/16. Таким чином позивач вважає що сума штрафів накладених державним виконавцем на нього є шкодою, крім того штрафи накладені за період 2018 - 2019 років через добровільне невиконання постанови суду самим позивачем та які ним же не були оскаржені, хоча військова частина має таке право, не є шкодою тим більше шкодою заподіяною позивачем військовій частині А 1376. Отже, відповідач вважає, що в його діях відсутнє заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправність поведінки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.

25.03.2020 року від військової частини А1376 до суду надійшло заперечення на відзив на позовну заяву, в якому позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019 року зазначена вище справа розподілена та 23.12.2019 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в заяві про поновлення строку військової частини А1376, вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску; засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки "Копія" та "Згідно з оригіналом"; докази того, що саме Д. Кащенко обіймає посаду ТВО командира військової частини А1376, а також повноважень, визначених законодавством (належним чином засвідчених копій таких документів як: наказ про призначення, наказ про покладення обов`язків, тощо).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено військовій частині А1376 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від військової частини А1376 засвідчену належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України копію особової справи ОСОБА_1 .

У період з 03.03.2020 року по 04.03.2020 року суддя Прудник С.В . перебував у щорічній відпустці, а в період з 05.03.2020 року по 19.03.2020 року суддя перебував на лікарняному.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини-польова пошта В0425 полковника С. Заболотного м. Суми від 12.03.2015 № 13 молодшого лейтенанта юстиції Швеця М .В., призначеного наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.03.2015 року №29 на посаду офіцера юридичної групи 58 окремої мотопіхотної бригади, який прибув для подальшого проходження військової служби після закінчення 11 курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації з 12.03.2015 року зарахувати в списки особового складу частини, всі види забезпечення та надати три доби для прийому справ та посади з 12 березня по 14 березня 2015 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини-польова пошта В0425 полковника (по стройовій частині) полковника С. Заболотного м. Авдіївка 27.05.2016 року лейтенанта юстиції контрактної служби ОСОБА_1 офіцера юридичної групи, призначеного наказом командувача військового оперативного командування "Північ" (по особовому складу) року №87 від 16.05.2016 року на посаду помічника командира бригади з правової роботи- начальника юридичної групи, вважено таким, що з 27.05.2016 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

За інформацією, яка міститься у витязі з наказу ТВО командира військової частини А1376 полковника О. Миколайчук (по стройовій частині) с. Муратове від 30.08.2017 №217 вважено такими, що вибули з району виконання бойових завдань в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей: старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира бригади з правової роботи - начальника групи юридичної групи, на підставі наказу командувача військ оперативного командування "Північ" №117 від 15.08.2017 року та керуючись підпунктом "ж" (закінчення строку контракту) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас, з 20.08.2017 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і зараховано на посаду помічника командира бригади з правової роботи - начальника групи юридичної групи, ВОС - 8503003 для проходження служби в оперативному резерві першої черги військової частини А1376 та направити для зарахування на військовий облік до Апостолівського РВК Дніпропетровської області. Виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 20.08.2017 року. Виплачено премію за особистий внесок в загальні результати служби у розмірі 450 відсотків посадового окладу по 20.08.2017 року. Виплачено грошову винагороду в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161, по 20.08.2017 року. Виплачено винагороду за безпосередню участь в АТО в інших місцях дислокації в межах визначеної зони проведення АТО за період з 01.08.2017 року по 20.08.2017 року пропорційно дням безпосередньої участі з розрахунку 3500 грн. за повний місяць. Виплачено грошову компенсацію за 3 (три) доби невикористаної відпустки за 2017 рік. Постійним або службовим житлом не забезпечувався. Підстава: обхідний лист, витяг з наказу командувача військ оперативного командування "Північ" №117 від 15.08.2017 року, рапорт від 19.08.2017 року.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, перебуваючи на посаді помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи на відповідача, серед іншого, були покладені обов`язки щодо організації претензійної та позовної роботи, представництва військової частини А1376 в судах, апеляційного та касаційного оскарження рішень судів прийнятих не на користь військової частини А1376.

Однак, до виконання покладених на нього обов`язків відповідач поставився неналежним чином, порушив норми законодавства України, що призвело до того, що відповідач про рішення суду прийняте не на користь військової частини А1376 по справі № 804/3526/16 у якій він був представником військової частини А1376 командуванню військової частини не доповів, відповідних дій спрямованих на оскарження рішення суду першої інстанції не вчинив, про необхідність оскарження рішення суду першої інстанції, яке прийняте не на користь військової частини А1376, та необхідність оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції командуванню військової частини А1376 не доповів, що призвело до того, що рішення суду першої інстанції набрало законної сили, але про необхідність його виконання командуванню військової частини відомо не було, що в свою чергу, в подальшому, призвело до накладення на військову частину А1376 штрафних санкцій на загальну суму 15300,00 грн. за несвоєчасне виконання військовою частиною А1376 рішення суду, що набрало законної сили.

Так, в травні 2016 року з позовною заявою до військової частини А1376 (В 0425) звернувся колишній військовослужбовець військової частини А 1376 ОСОБА_5 про визнання незаконним звільнення з військової служби та поновлення на посаді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року було відкрито провадження у справі № 804/3526/16 за позовом ОСОБА_5 до військової частини А 1376.

Інтереси військової частини А 1376 (В 0425) у даній справі представляв відповідач.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 804/3526/16 позовні вимоги ОСОБА_5 до військової частини А 1376 (В 0425) було задоволено частково, серед іншого було визнано протиправними та скасовано ряд наказів командира військової частини А 1376 (В 0425), поновлено ОСОБА_5 на посаді помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи військової частини польова пошта В0425 та поновлено у списках особового складу та всіх видах забезпечення з 27.05.2016 року.

Також, позивач зазначає про те, що ОСОБА_1 в порушення посадових обов`язків та вищезазначених норм законодавства відповідних дій спрямованих на своєчасне отримання та оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року не вчинив, рапорту командиру військової частини А1376 (В 0425) про прийняття рішення суду не на користь військової частини, необхідність його оскарження та оплати, у зв`язку з цим, судового збору не звертався (не доповідав), що призвело до того, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року у строки визначені КАС України військовою частиною А1376 (В 0425) оскаржена не була та набрала законної сили. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року у справі № 804/3526/16 була отримана відповідачем, отримав лише 09.08.2017 року. Даний факт підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 року у справі № 804/3526/16 (копія додається). Зокрема у вказаній ухвалі зазначено: «Копія постанови суду від 20.06.2017 року отримана відповідачем 09.08.2017 року, що підтверджується особистою розпискою представника відповідача, яка міститься в матеріалах справи». Отримавши 09.08.2017 року постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року у справі № 804/3526/16 та знаючи, що в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді постанова звернена до негайного виконання, командиру військової частини А 1376 (В 0425) про необхідність негайного поновлення ОСОБА_5 на посаді з якої його було звільнено не доповів, відповідних дій з цього приводу не вчинив. Така бездіяльність відповідача пов`язується з тим, що відповідач перебував на посаді помічника командира військової частини А 1376 з правової роботи - начальника юридичної групи та на цю ж посаду підлягав негайному поновленню, відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року у справі № 804/3526/16 ОСОБА_5 , у зв`язку з чим відповідач і не вчиняв відповідних дій спрямованих на негайне виконання військовою частиною А 1376 (В 0425) рішення суду щодо поновлення ОСОБА_5 на посаді на якій перебував відповідач. Станом на 09.08.2017 року ч. 2 ст. 186 КАС України був встановлений десятиденний строк на оскарження постанови суду першої інстанції. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року у справі № 804/3526/16 була отримана відповідачем 09.08.2017 року, а апеляційна скарга подана лише 22.08.2017 року, тобто з пропущенням встановленого КАС України строку апеляційного оскарження. Факт подання відповідачем апеляційної скарги з пропущенням встановлених КАС України строків підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 року. Зокрема, у вказаній ухвалі зазначено: «Копія постанови суду від 20 червня 2017 року отримана відповідачем 09.08.2017 року, що підтверджується особистою розпискою представника відповідача, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач також стверджує, що апеляційну скаргу на постанову суду від 20.06.2017 року подано з пропуском встановленого ч. 2 ст. 186 КАС України строку, оскільки апеляційна скарга подана тільки 22.08.2017 року, а встановлений законом десятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначену постанову, який обліковується з дня отримання копії оскаржуваної постанови, сплинув 21.08.2017року. Подаючи апеляційну скаргу з пропущенням строків апеляційного оскарження відповідач не порушив питання про поновлення пропущеного строку. Крім того, в порушення ч. 6 ст. 187 КАС України відповідачем до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Незадовільне виконання відповідачем своїх обов`язків як представника військової частини А1376 (В 0425) призвело до того, що ухвалою апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 року у справі № 804/3526/16 апеляційну скаргу військової частини А1376 (В 0425) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року було залишено без руху та надано тридцяти денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Незадовільне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо належного представництва інтересів військової частини А 1376 (В 0425) у справі № 804/3526/16 пов`язується з тим, що у відповідача закінчувався контракт на походження військової служби і знаючи про час закінчення контракту та відповідно про звільнення, на цій підставі, з військової служби, відповідач, розраховуючи про уникнення відповідальності не вчиняв відповідних дій щодо належного представництва та захисту інтересів військової частини А 1376 (В 0425). Крім того, відповідачем, матеріали судової справи № 804/3526/16 у військовій частині А 1376 у відповідну справу сформовані не були, що призвело до того, що після звільнення відповідача з військової служби, новий представник військової частини А 1376 (В 0425) не мав відомостей щодо обставин справи та прийнятих у справі судових рішень, що призвело до того, що подальші дії військової частини А 1376 (В 0425) спрямовані на оскарження рішення суду першої інстанції позитивних результатів не дали.

В подальшому у зв`язку з неналежним представництвом та захистом відповідачем інтересів військової частини А 1376 (В 0425) відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області було винесено постанову від 27.09.2018 року ВП № 56470959 (копія додається) про накладення на військову частину В 0425 (А 1376) штрафу у розмірі 5100,00 грн. та постанову від 21.02.2019 року ВП № 56470959 про накладення на військову частину В 0425 (А 1376) штрафу у розмірі 10200,00 грн. Таким чином, неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов`язків за посадою, неналежне представництво та захист інтересів військової частини А 1376 (В 0425), порушення вимог абз. 3 п. 2, абз. 10 п. 16 Положення № 259, пунктів 1.3., 1.6., 3.1., 3.4., 4.6., 5.5. Інструкції № 744, абз. 5 ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України призвело до накладення на військову частину А 1376 штрафних санкцій на загальну суму 15300,00 грн., а відповідно спричинення військовій частині А 1376 (В 0425) матеріальної шкоди. Сплата військовою частиною А 1376 штрафів на загальну суму 15300,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 22.07.2019 № 2100 та від 22.07.2019 № 2099.

Як убачається витягу з наказу тимчасово виконуючого обов`язки командувача військ оперативного командування «Північ» генерала-майора В. Осипчука від 22.10.2019 №844 «Про результати службового розслідування», відповідно до наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 07.10.2019 року №798 "Про призначення службового розслідування" у порядку, передбаченому вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оброни України від 21.11.2017 року №608, начальником відділу організації морально-психологічного забезпечення. - заступником начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування "Північ" полковником Пистуном Я.М. проведене службове розслідування щодо встановлення причин і умов, що призвели до порушення вимог пунктів 4.6, 5.5 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 грудня 2016 року №744, посадовими особами військової частини - польова пошта В0425 (А1376), а також встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини - польова пошта В0425 (А1376), які не вжили належних заходів щодо представництва інтересів військової частини в суді по справі №804/3526/16 та в подальшому виконання судового рішення з поновлення майора юстиції ОСОБА_5 на посаді помічника командира військової частини В0425 з правової роботи - начальника юридичної групи, та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. В результаті службового розслідування (акт службового розсування від 18.10.2019 року №502/835) було встановлено, що відповідно до справи №804/3526/16 від 20.06.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов від ОСОБА_5 до військової частини - польова пошта В0425 щодо неправомірних на його думку дій командування військової частини польова пошта В0425, в частині звільнення його з військової служби, притягнення до дисциплінарної, адміністративної та матеріальної відповідальності за скоєння ним випадку вживання спиртних напоїв та самовільного залишення військової частини, які він не здійснював, а також виплати через це грошового забезпечення не в повному обсязі при звільненні з військової служби. Розслідуванням встановлено, що розмір грошового забезпечення, який, підлягає виплаті майору юстиції ОСОБА_5 при відновленні його на посаді за час вимушеного прогулу, в період з 20.03.2016 по 24.04.2016 року, на який йому призупинялася виплата грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, складає 13 111 грн. Протягом десяти днів був строк для оскарження вищевказаної постанови суду в апеляційному порядку. Разом з тим командуванням військової частини - польова пошта В0425 (А1376) не було вжито належних заходів для своєчасного оскарження вказаної постанови та належного представництва інтересів військової частини в суді за даною справою.

Також, як видно із витягу з наказу №844 від 22.10.2019, в порушення вимог керівних документів командування військової частини - польова пошта В0425 (А 1376) не забезпечило виконання судових рішень, через що на військову частину А1376 було накладено штрафи, на загальну суму 15 300 грн., які в подальшому було сплачено військовою частиною. Рішення суду щодо поновлення майора юстиції Хлєбнікова В. в посаді та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу військовою частиною А1376 по теперішній час не виконане. За даним фактом до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено, кримінальне провадження №42019200350000083 від 29 липня 2019 року з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 2 статті 382 Кримінального Кодексу України "Невиконання судового рішення" відносно посадових осіб, військової частини - польова пошта В0425 (А 1376). Розслідуванням встановлено, що винними посадовими особами у скоєнні вчинених порушень законодавства є колишні командири військової частини - польова пошта В0425 (А1376) полковник Заболотний С.В. та полковник Драпатий М.В., які не забезпечили належну організацію виконання судових рішень (виконавчих документів), не, здійснювали контроль службової діяльності посадових осіб юридичної групи військової частини щодо своєчасного оскарження судових рішень та не забезпечили належне представництво інтересів військової частини в суді по даній справі. Крім того, колишній помічник командира військової частини - польова пошта В0425 з правової роботи - начальник юридичної групи молодший лейтенант юстиції ОСОБА_1 , який повинен був готувати командиру військової частини письмові пропозиції щодо порядку виконаний судового рішення та можливості його оскарження, не вжив належних заходів, щодо апеляційного оскарження судового рішення, своєчасного виконання судових рішень та недопущення нанесення збитків державному бюджету. Вказані посадові особи на даний час не проходять військову службу у військовій частині А1376 та не можуть бути притягнені до дисциплінарної відповідальності.

З метою недопущення подібних випадків у подальшому наказано: 1. Командиру військової частини А1376: 1.1. Вжити заходів для приведення стану правової, претензійної та позовної роботи у підпорядкованій військовій частині до вимог керівних документів. 1.2. Забезпечити виконання у підпорядкованій військовій частині вимог пунктів 4.6, 5.5 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві" оборони .України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 грудня 2016 року №744, щодо належного представництва визначеними посадовими (службовими) особами військової частини А1376 інтересів військової частини у суді та своєчасного виконання судових рішень. Врахувати те, що згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та-їх об`єднаннями на всій території України. Крім того, згідно з вимогами частин 3, 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача змінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Відповідно до вимог частини 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або), обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановленим цим Кодексом. 1.3. До 05.11.2019 року прийняти рішення та доповісти про притягнення до матеріальної відповідальності посадових (службових) осіб військової, частини А1376 відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року (зі змінами).

Посилаючись на викладені обставини, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно п.1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

Згідно з п.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, до обов`язків військовослужбовця, серед іншого, належить збереження державного майна.

Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України №243 від 23 червня 1995 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Положення №243) визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ним службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Згідно з п.2 Положення №243 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Відповідно до п.п.3, 4 Положення №243 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов`язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоду. У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов`язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.

Відповідно до п.17 Положення №243 командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

Пунктом 18 Положення №243 визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п.19 Положення №243).

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Відповідно до п.п.21-23 Положення №243 у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог п.п.3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.

До висновку додаються:

- письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності;

- письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;

- акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування;

- довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.

У разі скасування наказу утримані суми повертаються.

Таким чином, лише за умови дотримання позивачем наведених вище вимог Положення №243 можна вважати доведеною вину військовослужбовця повністю.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог п.21 Положення №243 до висновку розслідування додаються письмові пояснення особи, яка притягається до матеріальної відповідальності.

Разом з тим, в/ч А1376 не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що ним було вжито заходів для отримання пояснень від ОСОБА_1 .

Доказів надіслання під час проведення судового розслідування на адресу ОСОБА_1 , зокрема, листа з клопотанням про відібрання пояснень у ОСОБА_1 суду також не надано.

Крім того, в порушення вимог п.22 Положення №243 висновки розслідування не містять запису про ознайомлення позивача з матеріалами розслідування, чим обмежено право позивача подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини. Також, в/ч А1376 не надано доказів проведення командиром військової частини після розгляду матеріалів розслідування бесіди з ОСОБА_1 з приводу висновків службового розслідування.

Отже, суд дійшов висновку, що в/ч А1376 не виконано обов`язку з отримання пояснень від відповідача - особи, яка притягається до матеріальної відповідальності під час проведення службового розслідування.

Окрім цього, ОСОБА_1 не ознайомлено із актом службового розслідування від 18.10.2019.

Також, суд зазначає, що в порушення вимог п.23 Положення №243 командиром в/ч А1376 не видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Аналізуючи висновки викладені у витязі з наказу «Про результати проведення службового розслідування» від 22.10.2019 №844 та перевіряючи їх на відповідність вимогам Положення №243, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Критерій обґрунтованості рішення відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суд вважає, що для цього позивач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

На переконання суду, в/ч А1376 не доведено правомірність притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки не надано суду достатніх беззаперечних доказів його вини у заподіянні шкоди. До того ж, позивача було звільнено 20.08.2017, а наказ «Про результати проведення службового розслідування» винесено після звільнення позивача, тобто 22.10.2019 року.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, шо позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви військової частини А1376 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник