Рішення № 89966734, 22.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5938/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми “В1” від 17.02.2020 №0002843302.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в січні 2020 року відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок банку за листопад 2019 року, про що було складено акт перевірки №1998/03-20-33-02/2820510269 від 04.02.2020, у якому податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у податковій декларації за листопад 2019 року на суму 355 758 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2020 №0002843302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму та застосовано штрафні фінансові санкції на суму 177 879 грн.

Позивач вважає висновки перевіряючи про порушення нею норм податкового законодавства необґрунтованими та такими, що зроблені у зв`язку із неправильним тлумаченням норм податкового законодавства, оскільки відповідачем зменшено суму податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування через віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 355 758 грн., сплаченої при купівлі у лютому 2019 року легкового автомобіля Audi Q8 н/з НОМЕР_1 , який використовується позивачем у господарській діяльності для забезпечення свого основного виробничого процесу (підвезення запчастин та матеріалів, для відряджень та інших виробничих потреб), а відтак, вважає, що має право на бюджетне відшкодування вищевказаної суми податку на додану вартість.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву від 06.05.2020 представник ГУ ДПС у Волинській області позовні вимоги заперечила, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2019 року на суму 355 758 грн. внаслідок того, що позивачем до складу податкового кредиту була включена сума податку на додану вартість по придбанню легкового автомобіля Audi Q8 н/з НОМЕР_1 , який в подальшому був зареєстрований на фізичну особу ОСОБА_1 . При цьому, під час перевірки, позивачем не було надано документального підтвердження, а саме договорів перевезення, заявок на надання послуг перевезення легковим транспортом, шляхових листів, ТТН, наказів на відрядження, авансових звітів, платіжних доручень та інших документів, що підтверджують оплату послуг перевезення автомобілем Audi Q8 н/з НОМЕР_1 , які б вказували на використання даного автомобіля в господарській діяльності.

А тому, вважає, правомірним винесене ГУ ДПС у Волинській області податкове повідомлення-рішення форми “В1” від 17.02.2020 №0002843302.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 22.01.2020 по 28.01.2020 працівниками ГУ ДПС у Волинській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка суб`єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 з питань правомірності формування від`ємного значення податку на додану вартість за період з 01.02.2019 по 28.02.2019, з 01.10.2019 по 30.11.2019 та декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених на рахунок платника у банку за період з 01.11.2019 по 30.11.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 04.02.2020 №1998/03-20-33-02/2820510269 (а.с.5-21)

Актом перевірки встановлено, крім іншого, що на підставі “г” пункту 198.5 статті 198, п.199.1 ст.199, пункту 200.1, пункту 200.4 “б” статті 200 Податкового кодексу України (далі – ПК України) суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 у податковій декларації за листопад 2019 року завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 355 758 грн.

За наслідками перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення форми “В1” від 17.02.2020 №0002843302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 355 758 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 177 879 грн. (а.с.4)

Висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2019 року на суму 355 758 грн. ґрунтуються на тому, що позивачем у складі податкового кредиту було неправомірно відображено ПДВ на суму 355 758 грн., яка сформована за наслідками операції з придбання легкового автомобіля Audi Q8 н/з НОМЕР_1 , що зареєстрований на фізичну особу, а не на суб`єкта господарювання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту як юридичними особами, так і фізичними особами, зареєстрованих платками ПДВ, врегульований нормами статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом “а”, “г” пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку про те, що платник податків не має права на нарахування податкового кредиту по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 ПК України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

У відповідності до вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 199.1. статті 199 ПК України визначено, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Судом встановлено, що до податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2019 року позивачем включено суму ПДВ у розмірі 355 758, 33 грн., сплачену при придбанні легкового автомобіля Audi Q8, номер кузова – НОМЕР_2 , 2018 року виготовлення, відповідно до договору №384243 від 20/02/2019, укладеного між ТОВ “Ніко Захід Преміум” (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) на суму 2 134 550, 00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 355 758, 33 грн. (а.с.22-25)

На виконання даного договору зазначений легковий автомобіль був переданий позивачу на підставі акту приймання-передачі №575 від 20/02/2019 (а.с.27)

Оплата за придбаний автомобіль була проведена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.02.2019 №10155 на суму 134 550, 00 грн. та від 20.02.2019 №1236 на суму 2 000 000, 00 грн. (а.с.28-29).

Також, позивачу продавцем даного товару була видана податкова накладна від 20.02.2019 №384243 на суму 1 778 791, 67 грн. в тому числі ПДВ 355 758 грн. (а.с.26)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вищезазначений легковий автомобіль зареєстрований на ОСОБА_1 , яка є його власником. (а.с.30)

Придбання позивачем транспортного засобу підтверджено відповідними первинними документами, які видані та заповнені відповідно до вимог законодавства, про що не заперечував відповідач.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що автомобіль було зареєстровано на громадянина, а не на суб`єкта господарювання, оскільки відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС.

Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами, тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не передбачено зазначення як їх власниками фізичні особи-підприємці.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями, не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 325 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Факт використання позивачем придбаного транспортного засобу у його господарській діяльності підтверджується наказом-розпорядженням №1 від 26.02.2019 “Про використання службового автомобіля”, подорожніми листами службового легкового автомобіля №01/02/2019 за період з 26.02.2019 по 28.02.2019, №01/03/2019 за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, №01/04/2019 за період з 01.04.2019 по 30.04.2019, №01/05/2019 за період з 01.05.2019 по 31.05.2019, №01/06/2019 за період з 01.06.2019 по 30.06.2019, №01/07/2019 за період з 01.07.219 по 31.07.2019, №01/08/2019 за період з 01.08.2019 по 31.08.2019, №01/09/2019 за період з 01.09.2019 по 30.09.2019, №01/10/2019 за період з 01.10.2019 по 31.10.2019, №01/11/2019 за період з 01.11.2019 по 30.11.2019, №01/12/2019 за період з 01.12.2019 по 31.12.2019. (а.с.31-42)

Як встановлено судом, придбання позивачем автомобіля марки Audi Q8, зумовлено необхідністю використання його в господарській діяльності, а саме для забезпечення свого основного виробничого процесу (підвезення запчастин та матеріалів, для відряджень та інших виробничих потреб). Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи подорожніми листами службового легкового автомобіля за період використання 01.02.2019-31.12.2019.

Придбання позивачем як фізичною особою-підприємцем транспортного засобу підтверджено відповідними первинними документами, які видані та заповнені відповідно до вимог чинного законодавства.

Оплата за вказаний автомобіль проведена саме з рахунків ФОП ОСОБА_1 , а не фізичної особи, всі подальші витрати пов`язанні з експлуатацією вказаного автомобіля також несе ФОП ОСОБА_2 .

Тобто зазначені документи, які містяться в матеріалах справи дають підстави суду вважати, що вказаний автомобіль придбавався та використовується у її господарській діяльності.

Вказані докази використання придбаного транспортного засобу у господарській діяльності позивача ГУ ДПС у Волинській області не спростовані.

Те, що основним видом діяльності підприємця є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом не свідчить про те, що легковий автомобіль не може використовуватися у господарській діяльності, оскільки обслуговування діяльності підприємства потребує здійснення інших функцій не пов`язаних із основним видом діяльності але таким, що пов`язане із веденням основної господарської діяльності особи, підприємства.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що в ході проведення перевірки, під час судового розгляду справи, доказів про те, що вказаний автомобіль використовувався позивачем у власних цілях чи для інших потреб відповідачем не надано та не наведено про цей факт і в акті перевірки. Зокрема, в акті перевірки про це взагалі нічого не зазначено, а лише констатовано той факт, що автомобіль зареєстровано на фізичну особу, а не на суб`єкта господарювання та що, основним видом діяльності є вантажні перевезення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 дотримані вимоги податкового законодавства щодо включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту у листопаді 2019 року за операцією з придбання транспортного засобу.

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки №1998/03-20-33-02/2820510269 від 04.02.2020 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, відтак встановлення відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за листопад 2019 року на суму 355758 грн. є необґрунтованим та безпідставним, а позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми “В1” від 17.02.2020 №0002843302 такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 336, 37 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “В1” ГУ ДПС у Волинській області від 17.02.2020 №0002843302.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 336 (п`ять тисяч триста тридцять шість) гривень 37 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення, з урахуванням п.3 розділу VI “Прикінцевих положень” КАС України.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області, адреса: 43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4.

Суддя Ю.Ю. Сорока