Рішення № 89965458, 19.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2020Справа № 910/5253/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖенерал Транс Альянс

Логістик»

до Публічного акціонерного товариства «Укрпластик»

про стягнення 230.757,06 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

16.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» до Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» про стягнення 230.757,06 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортного експедирування № 274 від 10.07.2017, позивачем було надано послуги з перевезення на загальну суму 207.299,47 грн, після чого позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату разом з актами здачі-прийому робіт та комплекти супровідної документації. Умовами п. 4.3 договору встановлено, що відповідач зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 15 робочих днів з моменту доставки вантажу та отримання замовником від експедитора належного оформлених оригіналів документів, зазначених у договорі. Відповідачем претензій чи зауважень щодо обсягу, якості, ціни та строків наданих послуг надано не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 230.757,06 грн, з яких 207.299,47 грн основного боргу, 18.909,56 пені, 1.527,59 грн інфляційних втрат та 3.020,44 грн 3% річних.

У поданій до суду позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5253/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.04.2020 направлено відповідачу 24.04.2020 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105473346580 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 21.04.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 23.04.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 27.04.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105473346580.

15.05.2020 від відповідача до суду надійшла заява, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про продовження процесуального строку для надання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 продовжено відповідачу встановлений судом процесуальний строк на надання відзиву на позов до 03.06.2020 включно.

26.05.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач у відповідності до умов договору не передав відповідачу оригінали документів, що є єдиною достатньою підставою для оплати послуг відповідачем. Подані позивачем реєстри в якості доказів передачі відповідачу визначених умовами договору документів не є належними доказами факту їх отримання відповідачем, оскільки: містяться підписи невідомих осіб без зазначення посади; відсутня печатка товариства; не міститься перелік документів; не вказано що передаються саме оригінали документів. За таких обставин, відповідач вважає, що обов`язок зі сплати наданих послуг не виник, а тому є безпідставними всі вимоги позивача.

Також 26.05.2020 відповідачем до суду подано клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву.

Судом відхилено дане клопотання відповідача з огляду на те, що встановлений строк для подачі відзиву судом відповідачу продовжений до 03.06.2020, а тому на даний час, відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для його поновлення.

02.06.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що позивачем було надано копії належним чином завірених документів у додатку до позовної заяви (повторно), так як відповідачем заперечується отримання всіх оригіналів документів. Факт виконання господарського зобов`язання по договору транспортного експедирування підтверджується.

12.06.2020 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що позивачем не спростовано факт передачі відповідачу оригіналів документів. Відповідач надання послуги з доставки вантажу не заперечує. Вважає, що не надання документів позивачем свідчить про ненастання події, після якої у відповідача виникає обов`язок щодо оплати послуг за договором.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» (експедитор, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Укрпластик» (замовник, відповідач) було укладено договір транспортного експедирування № 274 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Даний договір регулює взаємини сторін, пов`язані із наданням транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих послуг з перевезення, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість та нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно п. 8.3 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання грошових зобов`язань до повного їх виконання. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше 3 років.

Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін бажання припинити договірні правовідносини не подано.

Згідно з п. 1.3 договору конкретні умови кожного транспортного експедирування узгоджуються сторонами в заявках на кожне перевезення, що є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

У заявці № 10/18-343 від 01.03.2019 сторонами визначено маршрут перевезення: м. м. Київ - м. Моршин, термін доставки 02.03.2019, товар - пакувальний матеріал, вага вантажу 15000 кг та вартість перевезення 15.000,00 грн. Дана заявка підписана обома сторонами.

У заявці № 10/18-962 від 30.07.2019 сторонами визначено маршрут перевезення: м. Антверпен (Бельгія) - м. Київ (Україна), термін доставки 06.08.2019, товар - полістирол, вага вантажу 22500 кг та вартість перевезення 1.800 євро. Дана заявка підписана обома сторонами.

У заявці № 10/18-4304 від 20.08.2019 сторонами визначено маршрут перевезення: м. м. Київ - м. Павлоград, термін доставки 21.08.2019, товар - пакувальний матеріал, вага вантажу 16000 кг та вартість перевезення 17.000,00 грн. Дана заявка підписана обома сторонами.

У заявці № 10/18-1113 від 23.09.2019 сторонами визначено маршрут перевезення: м. Антверпен (Бельгія) - м. Київ (Україна), термін доставки 30.09.2019, товар - стиролюкс, вага вантажу 25500 кг та вартість перевезення 2.700 євро. Дана заявка підписана обома сторонами.

У заявці № 10/18-1114 від 23.09.2019 сторонами визначено маршрут перевезення: м. Антверпен (Бельгія) - м. Київ (Україна), термін доставки 30.09.2019, товар - стиролюкс, вага вантажу 25500 кг та вартість перевезення 2.700 євро. Дана заявка підписана обома сторонами.

Судом встановлено, що твердження позивача про те, що згідно умов заявок передбачено оплату послуг протягом 42 календарних днів після надання оригіналів документів не відповідають дійсності, оскільки у кожній із вказаних вище заявок зазначено, що оплата здійснюється «згідно умов договору».

Відповідно до п. 4.3 договору зазначена в п. 4.1 сума перераховується замовником на поточний рахунок експедитора протягом 15 робочих днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення згідно із заявкою та отримання замовником від експедитора належно оформлених оригіналів документів, зазначених у розділі 2 цього договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Таким документом зокрема може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 11 Закону України Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з п. 4.4. договору підтвердженням повного виконання експедитором своїх зобов`язань щодо доставки вантажу, особі, визначеній у заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору, є товарно-транспортні документи: СMR (ТТН, видаткові накладні), які мають бути оформлені належним чином відповідно до умов цього договору та діючого законодавства України та своєчасно передані замовнику.

Наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 0009388812 від 23.09.2019, від 31.07.2019, № 0009388832 від 24.09.2019 та товарно-транспортними накладеними № 5266-5277 від 20.08.2019, № 1083від 01.03.2019 підтверджується перевезення та отримання вантажоодержувачами за заявками вантажу.

Загальна сума наданих відповідачем послуг згідно наступних рахунків-фактур становить 207.299,47 грн:

№ 519 від 04.03.2019 на суму 15.000,00 грн,

№ 615 від 06.08.2019 на суму 33.093,47 грн,

№ 1174 від 21.08.2019 на суму 17.000,00 грн,

№ 1968 від 30.09.2019 на суму 71.103,00 грн,

№ 1970 від 30.09.2019 на суму 71.103,00 грн.

Відповідно до п. 2.9 договору експедитор зобов`язаний надати замовнику оригінал рахунку (рахунку-фактури) за виконане транспортне експедирування, оформленого у відповідності з вимогами законодавства, з обов`язковим додаванням до нього оригіналу довіреності від експедитора на отримання вантажу зі складу замовника, засвідченої оригінальною печаткою експедитора, оригінали товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або CMR з відміткою про отримання вантажу.

Позивачем в якості вручення відповідачу документів надано реєстри передачі документів від 04.10.2019, від 07.09.2019, від 20.08.2019, від 04.10.2019, від 04.10.2019.

Судом не приймається зазначені реєстри в якості належних доказів вручення відповідачу всіх необхідних документів, оскільки в них вказано що надаються документи: рахунок, акт, супровідні документи із зазначенням номерів та дат, що відповідають номеру та даті рахунків та актів наданих послуг, проте не містять номерів та дат міжнародних автомобільних накладних (CMR) та товарно-транспортних накладних по Україні. Також слід зазначити, що реєстри не містять відбитків печатки відповідача, а отже не підтверджують отримання документів саме відповідачем.

Інших доказів в підтвердження вручення або відправлення відповідачу документів, необхідних для здійснення оплати послуг, окрім доказів надіслання копій всіх документів, разом з копією позовної заяви у даній справі, не подано.

Слід відзначити, що відповідач не заперечує факт надання позивачем відповідачу експедиторських послуг за вказаними заявками, вартість яких становить 207.299,47 грн.

Згідно зі ст. 12 Закону України Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Суд приходить до висновку, що експедиційні послуги з перевезення вантажу були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов`язок по їх сплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.3 договору визначено, що строк оплати пов`язаний з моментом доставки вантажу та отриманням документів, які в свою чергу можуть не співпадати однією датою, що унеможливлює обрахування граничної дати виконання грошового зобов`язання.

Отже, в даному випадку слід враховувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити вартість наданих послуг матеріали справи не містять.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п`ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 207.299,47 грн.

Позивач вважає, що відповідач припустився прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено вимоги про стягнення 18.909,56 грн пені, 1.527,59 грн інфляційних втрат та 3.020,44 грн - 3% річних. Момент прострочення позивач обраховує за спливом 42 днів з дати вручення документів згідно реєстрів.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.5 договору визначено, що за порушення строку, вказаного в п. 4.3 цього договору, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від несвоєчасно перерахованої суми грошових коштів за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки перебіг прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем має прив`язку як до моменту доставки вантажу так і до моменту отримання відповідачем оригіналів документів, доказів вручення яких матеріали справи не містять, за відсутності пред`явленої відповідачу вимоги про сплату вартості наданих послуг, відсутня можливість встановлення початку прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» (02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 1, код ЄДРПОУ 00203588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» (07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Філатова, 112, код ЄДРПОУ 39174532) 207.299 (двісті сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн 47 коп. основного боргу, 3.109 (три тисячі сто дев`ять) грн 49 коп. витрат судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова