Рішення № 89957180, 22.06.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2020 р. Справа № 924/456/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом фізичної особи-підприємця Малькут Олександра Олександровича, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 53 801,16 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01.06.2019 року,

представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 53 801,16 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01.06.2019 року, з яких 48000,00 грн. - основний борг, 4766,35 грн. - пеня, 456,00 грн. - інфляційні збитки та 578,81 грн. - відсотки за користування грошовими коштами.

Вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ "Поділля Буд-Макс" своїх зобов`язань щодо оплати наданих ФОП Малькут О.О. юридичних послуг.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.04.2020 року відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця Малькут Олександра Олександровича, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 53 801,16 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01.06.2019 року, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; надано відповідачу строк для подання відзиву на позов до 15.05.2020 року.

Як вбачається із судової повістки від 24.04.2020 року, відповідачем 27.04.2020 року отримано ухвалу суду від 23.04.2020 року, проте, ТОВ "Поділля Буд-Макс" відзиву на позов не надав, будь-яких клопотань від нього не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, положення ст. 248 ГПК України, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.06.2019 року між фізичною особою-підприємцем Малькут Олександром Олександровичем (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту (представництва) інтересів замовника в будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з будь-яких питань, а замовник зобов`язався оплатити такі послуги (п. 1.1. договору).

У п. 2.1. договору погоджено, що послуги надаються виконавцем замовнику шляхом: усного та письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів; надання послуг щодо представництва інтересів замовника в усіх підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності, а також захисту (представництва) інтересів замовника в органах судової влади (представництва замовника в загальних, апеляційних, касаційних судах України), а також в правоохоронних органах України; стягнення дебіторської заборгованості з боржників у порядку та способи, передбачені чинним законодавством України.

Строк надання послуг починається з 01.06.2019 року (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату до 7 числа кожного наступного місяця в розмірі 12000,00 грн. на рахунок в банку за вказаними в договорі реквізитами.

За послуги, спрямовані на стягнення дебіторської заборгованості з боржників, замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 10% від стягнутої суми боргу, після її безпосереднього надходження на розрахунковий рахунок замовника. Винагорода перераховується на банківських рахунок, зазначений в п. 3.1. даного договору, на протязі 2 робочих днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Даний пункт діє у випадку погодження його замовником шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою відповідача.

Виконавцем та замовником складено та підписано акти здачі-приймання послуг, за якими виконавець надав, а замовник прийняв послуги на суму 12000,00 грн. (акт від 04.11.2019 року); 12000,00 грн. (акт від 06.12.2019 року); 12000,00 грн. (акт від 01.10.2019 року); 12000,00 грн. (акт від 30.12.2019 року). На загальну суму 48000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.03.2020 року щодо невиконання умов договору про надання юридичних послуг від 01.06.2019 року, у якій просить перерахувати заборгованість за вказаним договором на суму 48000,00 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи стверджується, що 01.06.2019 року між сторонами у справі укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого позивач зобов`язався надавати відповідачу юридичні послуги, а замовник - оплатити такі послуги.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

З огляду на принцип змагальності сторін, розподілу обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, надання послуг відповідачу на виконання умов договору (постанова ВС від 20.03.2020 року у справі №924/927/986/17).

Позивачем надано для підтвердження надання ним юридичних послуг по договору підписані акти здачі-приймання послуг від 01.10.2019 року про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг за вересень 2019 року на суму 12000,00 грн.; від 04.11.2019 року про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг за жовтень 2019 року на суму 12000,00 грн.; від 06.12.2019 року про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг за листопад на суму 12000,00 грн., а також від 30.12.2019 року про прийняття відповідачем наданих позивачем юридичних послуг за грудень 2019 року на суму 12000,00 грн. Вказане кореспондується із п. 3.1. договору, у якому передбачено, що за надані послуги замовник виплачує виконавцю плату до 7 числа кожного наступного місяця в розмірі 12000,00 грн.

Доказів надання відповідачем зауважень з приводу послуг позивача ні на час розгляду судового спору, ні на момент підписання актів матеріали справи не містять.

З викладеного, позивачем надано, а відповідачем прийнято юридичні послуги згідно договору від 01.06.2019 року про надання юридичних послуг на суму 48000,00 грн.

Оскільки ТОВ "Поділля Буд-Макс" не здійснило оплату послуг у строки, встановлені договором, при цьому, існування заборгованості у сумі 48000,00 грн. не спростовано під час судового розгляду спору, вимога про стягнення 48000,00 грн. заборгованості згідно договору про надання юридичних послуг від 01.06.2019 року за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути 4766,35 грн. пені, 456,00 грн. інфляційних збитків та 578,81 грн. відсотків за користування грошовими коштами, згідно поданих розрахунків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Натомість, у наданому позивачем договорі не передбачено відповідальності для замовника у вигляді сплати пені, при цьому, нормативного посилання на спеціальний акт цивільного законодавства в позовній заяві щодо нарахування пені позивачем не здійснено.

У п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Оскільки сторонами за домовленістю не передбачено можливості нарахування пені, відповідна норма також відсутня в спеціальному акті цивільного законодавства, в стягненні 4766,35 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Судом здійснено перерахунок втрат від інфляції та встановлено, що оскільки згідно п. 3.1. договору сплата за надані послуги повинна здійснюватись до 7 числа наступного місця, то, відповідно, прострочення з оплати виникає з 08 числа наступного місяця за місяцем оплати. Відтак, з врахуванням вищевикладеного, безпідставним є нарахування втрат від інфляції на заборгованість за вересень у жовтні 2019 року (заборгованість існувала не повний місяць жовтень), на заборгованість жовтня 2019 року за листопад 2019 року (заборгованість існувала не повний місяць листопад), на заборгованість листопада 2019 року за грудень 2019 року (заборгованість існувала не повний місяць грудень), а також на заборгованість за грудень 2019 року за січень 2020 року (заборгованість існувала не повний місяць січень).

Тому вірним буде наступний розрахунок втрат від інфляції: на заборгованість вересня 2019 року - з листопада 2019 року по березень 2020 року = 71,92 грн.; на заборгованість жовтня 2019 року - з грудня 2019 року по березень 2020 року = 59,95 грн.; на заборгованість листопада 2019 року - з січня 2020 року по березень 2020 року = 83,93 грн.; на заборгованість грудня 2019 року - з лютого 2020 року по березень 2020 року = 60,00 грн. На загальну суму 275,8 грн. В стягненні 180,2 грн. втрат від інфляції суд відмовляє.

За результатами перерахунку 3% річних суд зауважує, що оскільки у п. 3.1. договору визначено сплату до 07 числа кожного наступного місяця, то першим днем прострочення оплати є 08 число відповідного місяця ( судом враховується позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, згідно якої прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь). Таким чином, вірним буде наступний розрахунок: за заборгованістю вересня 2019 року з 08.10.2019 року 16.04.2020 року = 189,08 грн.; за заборгованістю жовтня 2019 рок уз 08.11.2019 року по 16.04.2020 року = 158,51 грн.; за заборгованістю листопада 2019 року з 08.12.2019 року по 16.04.2020 року = 128,92 грн.; за заборгованістю грудня 2019 року з 08.01.2020 року по 16.04.2020 року = 98,36 грн. На загальну суму 574,87 грн. В стягненні 3,94 грн. 3% річних слід відмовити.

З вищевикладеного, позов фізичної особи-підприємця Малькут Олександра Олександровича, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 53 801,16 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01.06.2019 року, підлягає частковому задоволенню та з відповідача а користь позивача слід стягнути 48000,00 грн. основного боргу, 275,8 грн. інфляційних збитків та 574,87 грн. 3% річних. В стягненні 4766,35 грн. пені, 180,2 грн. втрат від інфляції та 3,94 грн. 3% річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Малькут Олександра Олександровича, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 53 801,16 грн. заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 01.06.2019 року, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Буд-Макс" (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Правди, 7, код 39266591) на користь фізичної особи-підприємця Малькут Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 48000,00 грн. (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 275,8 грн. (двісті сімдесят п`ять грн. 80 коп.) інфляційних збитків, 574,87 грн. (п`ятсот сімдесят чотири грн. 87 коп.) 3% річних, 1908,59 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісім грн. 59 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 4766,35 грн. пені, 180,2 грн. втрат від інфляції та 3,94 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу ( АДРЕСА_1 ) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу ( 31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Правди, 7 ) - рек. з пов. про вручення