Рішення № 89950866, 15.06.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2020 року Провадження №2/425/317/20

Справа №425/784/20

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.

за участі секретаря Гайворонської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рубіжному в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позову вказує, що йому на праві власності належить автомобіль марки ВАЗ 21150 реєстраційний номер НОМЕР_1 . 20 листопада 2018 року приблизно об 11:10 годині по вул . 30 років Перемоги, 14-Б, в м. Рубіжне водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 днз НОМЕР_3 , не надав переваги у русі його, позивачу транспортному засобу, внаслідок чого відбулось зіткнення. В результаті ДТП його, позивача автомобіль отримав механічні пошкодження. Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 03.12.2018 ОСОБА_2 було визнано винуватим у скоєнні зазначеного правопорушення. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля ВАЗ 21150 днз НОМЕР_1 , вартість матеріальних збитків складає 16555 грн. За проведення цього дослідження ним сплачено 1350 грн. . Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21099 днз НОМЕР_3 на момент скоєння ДТП була застрахована у ТДВ «Страхове товариство «Домінанта». Він звертався з письмовою заявою про страхове відшкодування до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», але заява повернулась разом з поштовим конвертом. Просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 17905 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 2000 грн. та судові витрати.

11 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

30 березня 2020 року судом постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Позивач надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі та участі представника. Також зазначив, що не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 листопада 2018 року об 11:10 годині в м. Рубіжне Луганської області по вул. 30 років Перемоги, 14-б, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099 днз НОМЕР_3 , рухаючись по прилеглій території буд. № 16 , не надавши переваги у русі транспортному засобу ВАЗ 21150 днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який наближався з правого боку, скоїв з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Автомобіль ВАЗ 21150 реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , який був водієм цього автомобіля на момент скоєння ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 03 грудня 2018 року у справі № 425/3631/18 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили 14 грудня 2018 року.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Згідно ч.ч.2,5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 21099 днз НОМЕР_3 , застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»; термін дії полісу №АМ 2889047 з 31.01.2018 по 30.01.2019. Тобто ДТП сталася в період дії полісу.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Як зазначає позивач і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» з письмовою заявою про страхове відшкодування шкоди, спричиненої в результаті вищезазначеного ДТП, а саме, просив відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 17905,55 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн. До теперішнього часу страхове відшкодування відповідачем не виплачено. Заперечень та доказів на спростування цьому відповідачем суду не надано.

Згідно з п. 12.1. статті 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з полісу №АМ 2889047 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_4 і ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., а розмір франшизи - 1000 грн.

Відповідно до висновку №103 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу ВАЗ 21150 днз НОМЕР_1 від 26 грудня 2018 року, матеріальний збиток на момент скоєння ДТП складає 16 555,54 грн.

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, яким на відповідній правовій підставі керував ОСОБА_2 , на час скоєння ДТП була застрахована ТДВ «Страхове товариство «Домінанта»», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 15 555 грн. (16555 грн. - 1000 грн.). Тобто позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн., то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки статтею 26-1 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування страховиком моральної шкоди потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди. Відшкодування страховою компанією моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, Законом не передбачено.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, в сумі 2000 грн.

На підтвердження вказаної суми витрат позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 05.03.2020, укладеного між адвокатом Брошком І.В. та ОСОБА_1 . Також позивач надав копію квитанції АН № 2/2020 від 05.03.2020 про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Брошка І.В. суми в розмірі 2000 грн.

Відповідно до опису робіт (наданих послуг) від 05.03.2020 адвокатом Брошком І.В. було надано ОСОБА_1 наступні послуги: консультація та складання позовної заяви до Рубіжанського міського суду Луганської області про стягнення шкоди з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта». Всього для надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Брошком І.В. було витрачено часу 2 години 50 хвилин.

З урахуванням вищенаведених вимог ЦПК України, а також наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в загальному розмірі 2000 грн. Вищевказаний розмір витрат є документально підтвердженим, обґрунтованим, відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг, значенню справи для позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 копії договору № 51 від 28.11.2018, укладеного між ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ «ЛенКор» (експерт), замовник доручає, а експерт приймає на себе зобов`язання з виконання робіт з оцінки вартості шкоди, спричиненої власнику автомобіля ВАЗ 21150 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість робіт складає 1350 грн.

З копії квитанції до прибуткового касового ордеру №312 від 28.11.2018 від ОСОБА_1 прийнято 1350 грн. на підставі договору № 51 від 28.11.2018.

Зміст висновку експерта, складеного на виконання вищевказаного договору, відповідає вимогам ч.ч. 6, 7 ст. 102 ЦПК України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату висновку експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу, № 103 від 26.12.2018 в розмірі 1350 грн.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в сумі 789,76 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_1 15555 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень страхового відшкодування.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 2000 (дві тисячі) гривень, витрати на підготовку експертного висновку в розмірі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) гривень та судовий збір у сумі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) гривень 76 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 . Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», код ЄДРПОУ: 35265086, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1. Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 . Рішення в повному обсязі складено та підписано 19.06.2020.

Суддя О.Л. Овчаренко