Рішення № 89950793, 16.06.2020, Попаснянський районний суд Луганської області

єдиний унікальний номер справи 233/8358/19

номер провадження 2/423/225/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року місто Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Сороки В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу №233/8358/20 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.12.2019 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 1 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 9614 гривень 44 копійки, посилаючись на те, що з 02 листопада 2015 року по 17 березня 2017 року він працював слюсарем - ремонтником будівельної дільниці у державному підприємстві «Донецька залізниця «Ясинуватського бідівельно-монтажного експлуатаційного управління», яке було у 2016р. підпорядковано відповідачу. З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 12037 гривен 61 копійка, за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 9614 гривен 44 копійки. Добровільно сплатити йому заборгованість по заробітній платі боржник відмовляється, тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 9614 гривень 44 копійки.

11.01.2020 ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу передано на розгляд Попаснянського районного суду Луганської області за підсудністю.

10.02.2020 справа надійшла до Попаснянського районного суду Луганської області.

12.02.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судовий розгляд на 12.03.2020, який відкладався за клопотанням відповідача, у зв`язку з витребуванням доказів за клопотанням відповідача.

26.03.2020 від представника відповідача надійшов відзив, у якому відповідач позов не визнав та зазначив, що у зв`язку із захопленням невідомими особами адміністративних будівель виробничих об`єктів ПАТ "Укрзалізниця", а саме СП "Донецька дирекція залізничних перевезень", віднесенням території м. Донецька та м. Ясинувата Донецької області до тимчасово окупованої, відповідач фактично відсутній за місцем ведення діяльності виробничого підрозділу "Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління", зокрема за робочим місцем позивача у м. Ясинувата Донецької області. Окрім того, виконання АТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених діючим законодавством України, унеможливлено форс-мажорними обставинами (втрата контролю і доступу до виробничих потужностей), що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2. У зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів нарахування заробітної плати в період часу 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року було припинено. На теперішній час відсутня можливість підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем за вказаний період робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат. Надані позивачем на підтвердження своїх вимог довідка про нараховану та заборговану заробітну плату за березень-липень 2017 року та табуляграми носять сумнівне походження, створені у незаконний спосіб, бо відповідач їх не створював та не надавав позивачу. Вважає ці докази недопустимими.

В судове засідання позивач не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу у його відсутність.

Представник ПАТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач працював в структурному підрозділі відповідача, який знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області, обіймав посаду слюсаря -ремонтника 4 розряду Ремонтно-будівельної дільниці станції Дебальцеве, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.4-11).

З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі у Донецькій області, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників, про що зазначено у Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 (а.с.48-64).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.11).

Позивачем на підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати надано довідку не підписану начальником ВП «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» та головним бухгалтером, в якій зазначено, що ОСОБА_1 за спірний період 2017 року нараховано заробітну плату: у березні - 2930,78грн., у квітні - 1173,53 грн., у травні - 0,00 грн., у червні - 586,76 грн., у липні - 7346,47 грн., а всього 12037,61 грн. (а.с.12).

У відзиві відповідач зазначив, що позивачеві нараховано та виплачено заробітну плату за період з 01.03.2017 по 16.03.2017; підстав для нарахування заробітної плати з 16.03.2017 по 17.07.2017 немає через відсутність підтвердження виконання позивачем своїх посадових обов`язків.

Відповідачем надано довідку від 12 березня 2020 року № 570/2, згідно якої дохід ОСОБА_1 з січня 2017 р. по липень 2017 р. становить 7367 грн 98 коп. (до виплати 5858 грн 88 коп.) і складається із наступної заробітної плати за: січень 2017 р. - 2760,08 грн.; лютий 2017 р. - 3277,18грн.; березень 2017 р.- 1330,72 (до видачи 1058,16 грн.); квітень - 0,00грн.; травень 2017р.- 0,00грн.; червень 2017 р. -0,00грн. липень 2017 р.- 0,00грн. (а.с.65).

Крім того, згідно наданої завіреної копії видаткового касового ордеру від 8 серпня 2017 року, ОСОБА_1 8 серпня 2017 року сплачена депонована заробітна плата за першу половину березня 2017 року розмірі 1058 грн 16 коп. (а.с.66).

Згідно витребуваних в УПФУ в Попаснянському районі Луганської області індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_1 за формою ОК-7, позивачеві за 31 день березня 2017 року Регіональною філією "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" нараховано дохід у розмірі 2930,78 грн.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно- ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості у відповідача із виплати заробітної плати за період з 01.04.2017 по 17.07.2017 у зазначеному розмірі, а надані ним докази, які не містять печатки роботодавця, підпису посадової особи не є належними доказами в силу положень статті 77 ЦПК України.

Сам по собі факт звільнення позивача з ПАТ «Українська залізниця» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Указане узгоджується з правовим висновком, який викладений Касаційним цивільним судом у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 408/2445/17-ц, 23.03.2020 у справі №№ 369/28/19.

Разом з тим, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу відповідачем подано до органів Пенсійного фонду дані про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року (31 день) у сумі 2930,78 грн, то за вирахуванням нарахованої та отриманої позивачем заробітної плати за першу половину місяця обгрунтованими є вимоги про стягнення заробітної плати у сумі 1600,06 грн, з вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів (2930,78 - 1330,72 = 1600,06, де 2930,78 грн - заробітна плата, нарахована за березень 2017; 1330,72 грн - заробітна плата, нарахована за першу половину березня 2017 року, яка виплачена позивачу з утриманням податків, зборів обов`язкових платежів)

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ст.141 ст. ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, який належав до сплати при зверненні до суду, тобто за ставками на 01.01.2019 для фізичних осіб, у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 259,263- 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, вул.Тверська, 5 м.Київ, 03680) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 1600 (одна тисяча шістсот ) гривень 06 копійок з вирахуванням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України щодо продовження строку апеляційного оскарження на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), до Луганського апеляційного суду через Попаснянський районний суд Луганської області .

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя І.В. Лизенко