Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2010 № 18/412
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: Цибенко В.В., дов.від 19.01.09 № 20,
відповідача: Кузьменко М.В., дов.від 23.12.09 № 800,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009
у справі № 18/412 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"
до Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"
про стягнення 106966,62 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” (далі – відповідач) про стягнення 106966,62 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.09 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що відповідачем належним чином виконуються зобов’язання за договором щодо перерахування на користь позивача лізингових платежів згідно з графіком сплати лізингових платежів; обов’язковою умовою коригування лізингових платежів є підтвердження позивачем курсу гривні до швейцарського франку довідкою банку або завіреною копією банківської виписки; позивачем не надано доказів виконання зазначеної вимоги.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу аргументовано тим, що між можливістю проведення коригування лізингових платежів та направленням позивачем відповідачеві довідки банку або копії банківської виписки відсутній причинно-наслідковий зв’язок; вимогами щодо сплати лізингових платежів є рахунки, які щомісячно направлялись відповідачеві, а довідки банку є лише підтвердженням застосування курсу; судом необґрунтовано причини відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.10 позивачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 08.02.10.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.10 № 01-23/1/5 змінено склад колегії суддів у даній справі, а саме: замість судді Григоровича О.М. до складу суду введено суддю Вербицьку О.В.
В судовому засіданні 08.02.10 представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення. У відзиві представник відповідача наполягає на тому, що приписами п.3.8 договору прямо зазначено, що в обох формулах коригування лізингового платежу курс гривні до швейцарського франку підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки; дана вимога кореспондується з положеннями п.18.9 договору, який визначає обов’язок лізингодавця інформувати лізингоодержувача про курс гривні до швейцарського франку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.10 № 18/412 розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.03.10 та зобов’язано сторони надати додаткові документи.
25.02.10 на виконання вимог зазначеної ухвали представником позивача надані копії рахунків на сплату лізингових платежів та докази їх надсилання, а також доказ надсилання відповідачеві довідки відповідно до п.18.9 договору. Крім того, позивачем надано копію акту звіряння взаєморозрахунків станом на 22.09.09, одноособово підписаного ТОВ “Українська лізингова компанія”, та доказ направлення його відповідачеві.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.10 змінено склад суду у даній справі.
В судовому засіданні 01.03.10 представники сторін надали усні пояснення по суті даного спору. Представник відповідача зауважив, що товариство виконувало зобов’язання за договором фінансового лізингу, сплачуючи лізингові платежі згідно графіку сплати лізингових платежів, узгодженому сторонами. Представник наполягав, що обов’язок інформування про зміну курсу гривні до швейцарського франку, відповідно до умов договору, покладено на позивача; збільшення суми платежів в порівнянні з сумами графіку сплати – це сплата лізингового платежу наперед.
Представник позивача звернув увагу суду на доданий до пояснень, зареєстрованих службою діловодства суду апеляційної інстанції 25.02.10, акт звірки взаєморозрахунків за договором фінансового лізингу.
Колегією суддів встановлено, що даний акт було складено та підписано в односторонньому порядку представником позивача. Надалі, акт було надіслано на адресу ЗАТ “Київбудком”, про що свідчать копія опису та фіскального чеку від 25.09.09. Представник відповідача пояснив, що акт товариство отримало та внесло інформацію за своїми даними. Однак, двосторонньо підписаний акт в матеріалах справи відсутній.
Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила, що для всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи необхідно витребувати у сторін додаткові документи та провести звірку взаєморозрахунків за договором фінансового лізингу від 09.08.07. В зв’язку з цим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.10 розгляд справи відкладено на 12.04.10.
07.04.10 службою діловодства Київського апеляційного господарського суду зареєстровані пояснення позивача на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 01.03.10. В поясненнях позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що розрахунок заборгованості відповідача проведено станом на 30.06.09, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних проведено за період, коли відповідач несвоєчасно виконував зобов’язання зі сплати лізингових платежів, а саме: з 15.08.07 по 30.06.09. Крім того, позивач зауважив, що коригування платежів згідно п.3.8 договору узгоджені між сторонами при підписанні договору і застосовані в умовах договору навмисно, оскільки кошти, отримані при коригуванні, ідуть на погашення валютного кредиту.
Представником відповідача 09.04.10 надано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, де він зазначає, що порядок коригування лізингових платежів на курсову різницю визначено сторонами правовідносин, і цей порядок є обов’язковим до виконання; вимоги пунктів 3.8 та 18.9 договору прямо і однозначно передбачають обов’язкове надання лізингодавцем довідки банку про фактичний курс продажу швейцарського франку лізингоодержувачу і на підставі неї застосовувати форму коригування лізингових платежів.
В судовому засіданні 12.04.10 представники сторін не змінили власної позиції щодо предмету спору.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
09.08.07 між позивачем (за текстом договору – “лізингодавец”) та відповідачем (за текстом договору – “лізингоодержувач”) укладено договір фінансового лізингу № 01-118/07-АВТ (далі – договір).
Згідно з частиною 2 ст.1 Закону України від 16.12.97 № 723/97 “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у специфікації (додаток № 2 до договору), для підприємницьких цілей останнього на визначений строк, за умови сплати ним періодичних лізингових платежів (п.1.1 договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 36 місяців з моменту підписання сторонами актів приймання–передачі майна згідно з п. 4.3. договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном.
Графік сплати лізингових платежів погоджено сторонами в додатку № 1 до договору фінансового лізингу. В зазначеному додатку записано, що лізингоодержувач здійснює платежі за договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до швейцарського франку (крім авансового лізингового платежу).
Згідно зі специфікацією, яка є додатком № 2 до договору, визначений предмет лізингу, а саме: сидельний тягач марки MAN TGA 41.540 8x4/4 BLS № TC LH94LL58-00000, 2008 року випуску, загальною вартістю 1090440,00 грн.
Згодом, додатковою угодою від 07.04.08 № 1 до договору сторонами була погоджена вартість майна, що передається у фінансовий лізинг, на суму 1203191,18 грн. та затверджено новий графік сплати лізингових платежів.
Відповідно до акту приймання-передачі від 07.04.08 позивач передав відповідачеві у фінансовий лізинг сидельний тягач загальною вартістю 1203191,18 грн., в т.ч. ПДВ.
На підставі п.п.1, 3 частини 2 ст.11 зазначеного вище Закону лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; своєчасно сплачувати лізингові платежі.
В статті 3 договору сторони узгодили, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.7, 3.8, 3.9 договору. Лізингові платежі включають винагороду (комісію) позивачеві за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.7, 3.8, 3.9 договору (п.3.1.1 договору); платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (п.3.1.2 договору).
Пунктом 3.7 договору передбачено, що у разі прострочення лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів, зазначених в графіку лізингових платежів та цьому договорі, розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно збільшується на суму, яка визначається, виходячи із суми, яка прострочена, кількості днів прострочки та відсоткової ставки – 20% річних. Суму такого збільшення розміру винагороди за отримане в лізинг майно лізингоодержувач зобов’язаний сплатити у складі наступного за простроченим лізингового платежу.
Відповідно до п. 3.8 договору на дату сплати лізингового платежу, зазначеного в графіку лізингових платежів, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу) коригується на зміну курсу гривні до швейцарського франку в такому порядку: Sn = So * k, де:
So – сума платежу за договором на дату виконання лізингового платежу згідно з графіком лізингових платежів;
k – коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франку, встановленого Національним банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначеного в графіку сплати лізингових платежів, до курсу гривні до швейцарського франку, за яким АКІБ “УкрСиббанк”(далі – банк) по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то коефіцієнт k прирівнюється до одиниці;
* - знак множення.
У випадку, коли курс гривні до швейцарського франку, за яким банк по дорученню лізингодавця здійснив купівлю швейцарського франку на міжбанківському валютному ринку буде перевищувати курс гривні до швейцарського франку, встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в графіку сплати лізингових платежів, що підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки, лізингодержувач зобов’язаний на вимогу лізингодавця або, у разі відсутності такої, у складі наступного лізингового платежу, додатково сплатити суму винагороди (комісії) в розмірі, який визначається за формулою:
V = Sp * (i –1),
де, V – сума додаткової винагороди (комісій), яку зобов’язаний сплатити лізингоодержувач;
Sp – сума платежу за договором, що фактично надійшли на банківський рахунок лізингодавця;
і – коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франку, за яким банк, по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю швейцарських франків на міжбанківському валютному ринку до курсу гривні до швейцарського франку, встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в графіку сплати лізингових платежів;
* - знак множення.
Як вбачається з копій платіжних доручень, долучених до матеріалів справи, відповідач не в повному обсязі виконував зобов’язання щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу.
Проаналізувавши зміст наведених пунктів договору, колегія суддів дійшла висновку, що, сплачуючи лізингові платежі, відповідач повинен був здійснювати на дату сплати коригування платежу на зміну курсу гривні до швейцарського франку за формулами, наведеними в п.3.8 договору.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що коригування лізингового платежу мало відбуватися тільки за умови надання позивачем відповідної довідки банку або завіреної копії банківської виписки про курс гривні до швейцарського франку, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту).
Зі змісту п.3.8 договору слідує, що даним пунктом не встановлено обов’язку позивача надавати відповідачеві зазначену довідку банку, а відсутність у відповідача такої довідки не звільняє його від обов’язку здійснювати розрахунки з позивачем, коригуючи платежі на зміну курсу гривні до швейцарського франку.
Матеріали справи та пояснення представників сторін не містять доказів звернення відповідача до позивача або до банку щодо отримання інформації про зміну курсу гривні до швейцарського франку.
Колегія суддів зауважує, що відповідач не був позбавлений права звернутися за інформацією щодо курсу гривні до швейцарського франку, оскільки в згаданому пункті договору вказано, що платіж коригується на дату сплати лізингового платежу. До того ж відповідач не позбавлений права вимагати у позивача виконання його договірних зобов’язань.
В якості належних доказів колегія суддів розцінює рахунки, виставлені позивачем відповідачеві, на відшкодування вартості об’єкту лізингу, наданих на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції. В даних рахунках суми розраховані з урахуванням проведення коригування відповідно до п.3.8 договору. Хоча надсилання таких рахунків умовами договору і не передбачено, про що зазначав відповідач, однак, він і не заперечував проти отримання рахунків.
Крім того, доказом схвалення відносин сторін щодо сплати лізингових платежів по рахункам позивача є сплата відповідачем рахунку за листопад 2008 року, розрахованого з урахуванням проведення коригування відповідно до п.3.8 договору.
Статтею 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
В частині 1 ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) зазначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд міста Києва неправомірно відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами в сумі 100893,74 грн., мотивуючи відсутністю у відповідача підстав для коригування курсу гривні до швейцарського франку.
Внаслідок недоплат лізингових платежів за відповідачем утворилася заборгованість за період з 07.12.08 по 07.06.09 в сумі 100893,74 грн., яка підлягає стягненню з останнього.
Відносно необхідності укладання додаткової угоди при зміні лізингових платежів відповідно до п.3.17 договору, про що наголошував в судових засіданнях відповідач, то дана умова (укладання додаткової угоди) застосовується при збільшенні (індексації) лізингової плати (п.3.16 договору), а не при коригуванні лізингових платежів згідно п.3.8 договору.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням інфляційних втрат за весь час прострочення, що становлять 4949,23 грн., а також 3% річних від простроченої суми – 1123,65 грн.
Такі вимоги позивача ґрунтуються на положеннях ст.625 ЦК України. В даній статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок, колегією суддів встановлено, що розрахунок проведено за період, коли відповідач несвоєчасно виконував зобов’язання зі сплати лізингових платежів, а саме: з 15.08.07 по 30.06.09. Такий розрахунок є правильним, а заявлені суми підлягають стягненню з відповідача.
Окремо колегія суддів зазначає, що не приймає до уваги додані позивачем до пояснень копії квитанції та опису вкладення у лист про направлення відповідачеві довідки про продаж (конвертування у гривню) коштів в іноземній валюті (валютного кредиту), оскільки вони датовані 16.02.10, тобто не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.09 у справі № 18/412 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Таким чином, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита при зверненні з позовною заявою та апеляційною скаргою, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва 10.11.09 у справі № 18/412 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, код ЄДРПОУ 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (01001, Київ, вул. Михайлівська, 12, код ЄДРПОУ 30575865) 100893,74 (сто тисяч вісімсот дев’яносто три) гривні 74 копійки основної заборгованості, 4949,23 (чотири тисячі дев’ятсот сорок дев’ять) гривень 23 копійки інфляційних втрат, 1123,65 (одну тисячу сто двадцять три) гривні 65 копійок – 3% річних, 1604,51 грн. (одну тисячу шістсот чотири) гривні 51 копійку витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита, в тому числі по апеляційній скарзі, та 315,00 (триста п’ятнадцять) гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи № 18/412 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
16.04.10 (відправлено)
Судове рішення № 8994995, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 12.04.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 18/412. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: