Рішення № 89946858, 19.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.06.2020

Справа № 937/9129/19

Провадження № 2/937/716/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Горбачової Ю.В.

з секретарем с/з - Мазуріною О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості» про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, в якому просять визнати дійсним договір міни квартири АДРЕСА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідченого ТОВ «Мелітопольська міська біржа нерухомості» 25.07.1996 року, реєстровий № 0206/0403, зареєстрованого 27.07.1996 року в КП «Мелітопольське МБТІ», реєстровий № 3545;

визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 право власності за кожним на ј частину житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 67,70 кв.м., житловою площею 34,50 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «Б-1», гараж «Г-1», сарай «В-1», сарай «Е-1» погріб «П», вбиральня «У».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору міни від 25 липня 1996 року, укладеним між позивачами та відповідачем, діючи через брокера брокерської контори № 1 ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , обміняли належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 . Даний договір був посвідчений Мелітопольською міською біржею нерухомості та зареєстровано в установленому на той час законному порядку 27.07.1996 року в КП «ММБТІ», за реєстровим № 3545. Вказане вище домоволодіння складається з житлового будинку АДРЕСА_2 , позначеному літ. «А-1», загальною площею 67,70 кв.м., житловою площею 34,50 кв.м., господарських будівель та споруд: літньої кухні «Б-1», гаражу «Г-1», сараїв «В-1», та «Е-1» погребу «П», вбиральня «У», паркану № 1, воріт № 2, дворового мощення № 3, водопроводу № 4. Нещодавно, у позивачів виникла необхідність продати належний їм будинок, для чого ОСОБА_8 звернулася до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Рій К.Ю. із запитом про перелік необхідних документів для продажу будинку. Однак, нотаріусом їй було повідомлено, що відчуження нерухомості неможливо, оскільки при укладанні договору на той час посвідчення його на біржі нерухомості не відповідало вимогам Цивільного кодексу Української РСР і в силу закону його слід вважати недійсним, про що нотаріус 31.01.2019 року надав роз`яснення. Враховуючи наявність відповідних обставин, які значною мірою порушують їх права на вказаний будинок, яким вони до речі безперешкодно володіють та користуються з 1996 року по теперішній час, вони змушені звертатися до суду з даним позовом про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивачі в судове засідання повторно не з`явилися, від їх представника адвоката Юрова В.П. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позову наполягають. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов та клопотання від відповідача не надходили.

Третя особа - представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Через неявку відповідача у судове засідання, враховуючи письмову згоду представника позивачів на заочний розгляд справи, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою відео-(звуко)-записувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору міни від 25 липня 1996 року, укладеного між позивачами та відповідачем, діючи через брокера брокерської контори № 1 ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , вони обміняли належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 . Даний договір був посвідчений Мелітопольською міською біржею нерухомості та зареєстровано 27.07.1996 року в КП «ММБТІ» за реєстровим № 3545.

Вказане вище домоволодіння складається з житлового будинку АДРЕСА_2 , позначеному літ. «А-1», загальною площею 67,70 кв.м., житловою площею 34,50 кв.м., господарських будівель та споруд: літньої кухні «Б-1», гаражу «Г-1», сараїв «В-1», та «Е-1» погребу «П», вбиральня «У», паркану № 1, воріт № 2, дворового мощення № 3, водопроводу № 4.

На даний час позивачі бажають продати належний їм будинок, однак нотаріусом роз`яснено про неможливість укладення відповідного договору відчуження будинку, оскільки укладення договору міни та посвідчення його на біржі нерухомості не відповідало вимогам Цивільного кодексу Української РСР, про що нотаріус 31.01.2019 року надав позивачі ОСОБА_8 відповідне роз`яснення.

Пунктом 8 та п. 13 Договору, передбачено, що сторони набувають право власності на квартиру та домоволодіння з моменту укладання договору за умови його юридичного посвідчення. Даний договір підлягає подальшої реєстрації в МБТІ протягом десяти днів.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що діяв на час укладення договору міни, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

27.07.1996 року спірний договір посвідчений біржею нерухомості та не був посвідчений нотаріально, але був зареєстрований у КП «Мелітопольському бюро технічної інвентаризації» за реєстровим № 3545, що на той момент це не суперечило чинному законодавству, зокрема Інструкції «Про порядок Державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб», яка передбачала підставу для державної реєстрації - договори купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.

Оскільки дані правовідносини виникли ще в 1997 році, тобто під час дії ЦК УРСР в редакції 1963 року, то згідно з п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України 2003 року, при розгляді даної справи повинні бути застосовані саме норми вказаного ЦК в редакції 1963 року.

У відповідності до ст. 227 ЦК України, в редакції 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Частиною 2 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, передбачено, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ст. 241 ЦК України в редакції 1963 року, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він

одержує. Договір міни, в якому однією або обома сторонами є державні

організації, може бути укладений лише у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно ст. 204 ЦК України в редакції 2003 року правочин від 25 липня 1996 року є правомірним. Згідно ст. 328 ЦК України в редакції 2003 року, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Дана угода є правомірною, так як її недійсність ніким не встановлена і вона ніким не оспорена.

Виходячи зі ст. 334 ЦК України в редакції 2003 року право власності на майно за угодою, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набуття законної сили рішення суду про визнання угоди, яка не засвідчена нотаріально, дійсною.

Згідно ст. 203 ч. 3 ЦК України в редакції 2003 року волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У відповідності із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 року № 15), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, ст.ст. 105,114 ЦК).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2ст. 47 ЦК України суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Судом встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, що підтверджується змістом біржової угоди, в якій зазначено предмет міни, його характеристика, порядок передачі предмета міни у власність покупця, визначена ціна міни.

Будь-яких суперечок між сторонами угоди судом не встановлено, протизаконних умов угода не містить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, однак порушена форма угоди, оскільки при її укладенні не була дотримана нотаріальна форма договору.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що позивачами повністю виконані умови укладеного договору, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди і захист майнових прав позивача можливий лише шляхом визнання договору дійсним.

Стаття 392 ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року) визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з невідповідністю вимогам чинного на той час законодавства, процедури реєстрації договору міни квартири АДРЕСА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідченого ТОВ «Мелітопольська міська біржа нерухомості» 25.07.1996 року, реєстровий № 0206/0403, зареєстрованого 27.07.1996 року в КП «Мелітопольське МБТІ», реєстровий № 3545, позивачі не мають можливості розпорядитися придбаним житловим будинком.

Дослідивши надані письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що укладаючи спірний договір міни від 25.07.1996 року сторони договору досягли усіх істотних умов договору, угода фактично виконана сторонами в повному обсязі, жодна сторона не заявляла вимог про визнання укладеного договору недійсним з підстав недодержання нотаріальної форми договору.

За таких обставин позовні вимоги позивачів про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.11, 12, 13, 81, 228-229, 258-260, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 392 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська міська біржа нерухомості» про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати дійсним договір міни квартири АДРЕСА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , посвідченого ТОВ «Мелітопольська міська біржа нерухомості» 25.07.1996 року, реєстровий № 0206/0403, зареєстрованого 27.07.1996 року в КП «Мелітопольське МБТІ», реєстровий № 3545.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Москва, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 67,70 кв.м., житловою площею 34,50 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «Б-1», гараж «Г-1», сарай «В-1», сарай «Е-1» погріб «П», вбиральня «У».

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 67,70 кв.м., житловою площею 34,50 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «Б-1», гараж «Г-1», сарай «В-1», сарай «Е-1» погріб «П», вбиральня «У».

Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Мелітополя Запорізької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 67,70 кв.м., житловою площею 34,50 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня «Б-1», гараж «Г-1», сарай «В-1», сарай «Е-1» погріб «П», вбиральня «У».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в порядку, встановленому цивільним процесуальним Кодексом України.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СУДДЯ: Ю.В. Горбачова