Рішення № 89945667, 22.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22 червня 2020 р. №520/3486/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м.Харків, вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822), третя особа - Міськрайонне управління Держгекадастру у Харківському районі та м.Люботині (61022, м.Харків, м-н Свободи, буд.5, Держпром, 6 під`їзд, 2 поверх) про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо наказу №3456-СГ від 19 лютого 2020 року про відмову ОСОБА_1 , видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки № НОМЕР_2 для ведення особистого садівництва орієнтованою площею 0,0600 га;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки №139 для ведення особистого садівництва, орієнтованою площею 0,0600 га;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подати звіт про виконання рішення суду у строк один місяць з дня набрання чинності рішення Харківського окружного адміністративного суду у даній справі.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, орієнтованою площею 0,0600 га, розташованої за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, оскільки, бажана земельна ділянка позивача перетинаються із земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності третіх осіб.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 відкрито спрощене провадження у справі за правилами ст.262 КАС України.

Разом з тим суд звертає увагу, що постановою Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, проти позову заперечував, згідно наданого до суду відзиву на позов від 15.06.2020 року просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що при прийнятті спірного наказу діяв в порядку, межах та у спосіб, визначених чинним законодавством України. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в порядку безоплатної приватизації, відповідно до вимог статей 15-1, 116, 118, 121, 122 ЗК України, віднесено до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

адання дозводлу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельтних ділянок у власність в порядку безоплатної приватизації, відповідно до вимог статей 15-1, 116, 118, 121, 122 ЗК УкраТретя особа - Міськрайонне управління Держгекадастру у Харківському районі та м.Люботині, правом надати письмові пояснення по суті позовних вимог не скористалось.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , член садового товариства "Світлий" та має у розпорядженні земельну ділянку №НОМЕР_2 площею 0,0600 га, що підтверджується довідкою №87 від 27.03.2014.

15.05.2015 року наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області №615-СГ надано садівничому товариству "Світлий" в оренду для ведення, колективного садівництва, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Кулиничівської селищної ради на території Харківського району Харківської області, загальною площею 2,9656 га, у тому числі: - земельна ділянка площею 2,0090 га із кадастровим номером 6325157300:01:001:0248; - земельна ділянка площею 0,9566 га із кадастровим номером 6325157300:01:001:0249.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області 16.07.2017 надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в садівничому товаристві "Світлий" за межами населених пунктів на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 0,0600 га. за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва.

На підставі цього наказу розроблена технічна документація, сформована земельна ділянка та їй присвоєно кадастровий номер.

05.12.2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №20968-СГ визнано такими, що втратили чинність, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", у зв`язку із цим бажана земельна ділянка не передавалась у приватну власність позивачу.

В січні 2020 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки №НОМЕР_2 для ведення індивідуального садівництва, площею 0,0600 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наказом №3456-СГ від 19 лютого 2020 року відмовило в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки №НОМЕР_2 для ведення індивідуального садівництва, площею 0,0600 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області у зв`язку із тим, що за інформацією Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області зазначена земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою, яка перебуває у приватній власності третіх осіб.

Позивач, не погоджуючись з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

Що ж стосується посилань відповідача, як на підставу для прийняття спірного рішення, на приналежність частини земельної ділянки, стосовно якої ОСОБА_1 зверталася з клопотанням, до території земельної ділянки, яка перебуває у власності третіх осіб, то з цього приводу суд зазначає, що на даному етапі спірних правовідносин не вирішується питання передачі земельної ділянки у власність, а відтак це не може порушувати права і охоронювані інтереси інших осіб, які, до того ж не позбавлені права на їх захист самостійно у встановленому законом порядку.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року в адміністративній справі №540/2441/18 (провадження №К/9901/15986/19).

Також, у постанові від 30.05.2018, прийнятою у справі №826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

У розвиток цього висновку, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі 509/4722/16-а).

Як вбачається із змісту оспорюваного рішення відповідача, обґрунтування прийнятого рішення по клопотанню позивача не містить визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми цього Кодексу.

За таких підстав позовні вимоги в частині скасування наказу №3456-СГ від 19.02.2020 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки №НОМЕР_2 для ведення особистого садівництва, орієнтованою площею 0,0600 га, суд зазнає наступне.

За своєю правовою природою відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

За таких підстав суд не вправі перебирати на себе функції відповідного органу та своїм рішенням зобов`язувати надати дозвіл на розробку документації із землеустрою.

За приписами ст. 118 Земельного кодексу України рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою приймається відповідним органом виконавчої влади за результатом розгляду клопотання поданого разом з графічними матеріалами та погодженням землекористувача, тобто, прийняттю рішення передує процедура розгляду певного пакету документів, визначених Земельним кодексом України та перевірки місця розташування земельної ділянки вимогам законів та відповідній документації.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять дослідження та аналізу відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на предмет відповідності статті 118 ЗК України, що надало б суду можливість беззаперечно стверджувати про відповідність поданих документів кількісному та якісному критерію для отримання відповідного дозволу.

Беручм до уваги вище викладене, суд доходить висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого садівництва не підлягає задоволенню, а належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки № НОМЕР_2 для ведення особистого садівництва орієнтовною площею 0,0600 га, розташованої в садівничому товаристві "Світлий" за межами населених пунктів на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 2, 3, 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 3 статті НОМЕР_2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 257-262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Міськрайонне управління Держгекадастру у Харківському районі та м.Люботині про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області №3456-СГ від 19 лютого 2020 року про відмову ОСОБА_1 , видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки № НОМЕР_2 для ведення особистого садівництва орієнтованою площею 0,0600 га.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки №НОМЕР_2 для ведення особистого садівництва, орієнтованою площею 0,0600 га та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м.Харків, вул.Космічна, буд.21, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ 39792822).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко