Рішення № 8994521, 09.04.2008, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа №2-677/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2008 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чабаненко С. В.

при секретарі - Єрьоменко І.Г.

за участю представника: ОСОБА_1,

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду у м.

Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого

комітету Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської

області про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Синельниківського міськрайонного суду з позовом до виконавчого комітету Старовишневецької сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03 травня 2007 року померла його рідна сестра ОСОБА_3. Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Старовишневецької сільської ради Дніпропетровської області.

У встановлений законом термін 6-ти місяців після смерті сестри ОСОБА_3 він не звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, так як його сестра мешкала з ним у будинку за адресою: Синельниківський район, с Старовишневецьке, вул. Горького, 7, у якому і померла. Даний будинок належить йому на праві приватної власності та згідно ст. 1270 ЦК України він фактично прийняв спадщину, оскільки проживає за вказаною адресою з 2002 року по теперішній час, в тому числі й на час відкриття спадщини. Оскільки він має кілька об'єктів нерухомого майна та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, то державний нотаріус не врахував цих обставин, а також не взяв до уваги те, що він фактично мешкає у с Старовишневецьке, вул. Горького, 7, а у м. Дніпропетровську лише зареєстрований, та виніс постанову про відмову йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки він не подав заяву про прийняття спадщини у 6-ти місячний термін з дня відкриття спадщини. Інших спадкоємців немає.

Вважає, що нотаріус не може згідно закону вчинити відповідні дії щодо його законного спадкового права, та він вимушений звернутися до суду для встановлення його законного права на спадкування за законом. Дійсна вартість земельної ділянки згідно довідки Синельниківського районного відділу земельних ресурсів № 561-08/1 від 08.02.2008 складає 80518, 23 грн.

Представник відповідача в попереднє судове засідання не з'явився, але сільським головою Старовишневецької сільської ради Синельниківського району надано лист з проханням розглянути дану цивільну справу без їх участі, з позовними вимогами згодні.

У відповідності з ч. 4 ст. 130 ЦПК України у попередньому судовому засіданні ухвалюються рішення у разі, в тому числі, визнання позову відповідачем, в порядку, встановленому статтями 174, 175 цього Кодексу. Заслухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори 19.01.2008 (

Постанова №88) відмовлено ОСОБА_2 (позивачу у справі) у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті 01 травня 2007 року ОСОБА_3, оскільки протягом строку у шість місяців ОСОБА_2 не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, тобто нотаріусом зроблено висновок, що заява ОСОБА_2 та додані документи суперечать ст. 1270 ЦК України.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння №7 по вул. Горького в с. Старовишневецьке Синельниківський район Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право на спадщину (ВАС №618353 р. 1745) 25.12.2002 року, виданого Другою синельниківською державною нотаріальною конторою.

ОСОБА_3, рідна сестра ОСОБА_2, померла 01 травня 2007 року у селі Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області. Родинні відносини даних осіб підтверджені відповідними документами: свідоцтвом про народження ОСОБА_2, серії ГД № 146613, виданого Старовишневецької сільрадою депутатів трудящих Синельниківського району Дніпропетровської області 12.12.1956, актовий запис № 27; довідкою про реєстрацію акту про народження ОСОБА_3 виконкомом Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис № 34 від 16.06.1952.

Згідно довідки виконкому Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 проживала і була прописана за адресою: с. Старовишневецьке вул. Горького, буд. №7 з 1952 року по день смерті 01.05.2007 року.

У постанові державного нотаріуса другої Синельниківської державної нотаріальної контори №88 від 19.11.2008 року також вказано, що ОСОБА_3 постійно мешкала за адресою: с Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області вул. Горького, буд. 7. Згідно даної постанови державного нотаріуса ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Дана обставина підтверджується доданою до матеріалів справи копією паспорта позивача (стор. 11 паспорту).

Посилання позивача на те, що з ОСОБА_3 він проживав без реєстрації в буд. 7 вул. Горького в с Старовишневецьке Синельниківського району Дніпропетровської області по день її смерті та проживає по цей час, суд вважає недоведеним.

Так, у довідці виконкому Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області вказано (№92 від 12.02.2008 року), що ОСОБА_2 з 03.03.2002 року проживав без реєстрації у вказаному будинку з сестрою ОСОБА_3 та проживає по сьогоднішній день. Однак, відповідно до ст. ст. З, 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання, реєстрація— внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Таким чином оскільки згідно вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає, що вказана довідка є недопустимим доказом тієї обставини, що ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_3, інших доказів які б підтверджували факт постійного проживання позивача з ОСОБА_3 суду не надано, в той час, як ст. 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено позивачем, шестимісячний строк після смерті сестри ОСОБА_3 він не звернувся до нотаріальної, контори із заявою про прийняття спадщини.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом зазначеного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.1, ч.3 ст. 1272 ЦК України).

В судовому засіданні позивачем зазначено, що він не бажає змінити позовні вимоги, оскільки вважає себе таким, що прийняв спадщину,

Постанова нотаріуса з приводу відмови у видачі йому свідоцтва про правом на спадщину ОСОБА_2 не оскаржувалася, таким чином, висновки нотаріуса в частині встановлення ним невідповідності дій ОСОБА_2 вимогами ст. 1270, 1272, 1296 ЦК України не були визнані не чинними, чи такими, які суперечать діючому законодавству.

Отже, суд згідно вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до глави 7 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Також ч.1 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Більш того, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що питання про право на спадщину може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом одержання свідоцтва про право на спадщину за умов визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Проаналізувавши сукупність доказів та межі позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання за ним права приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, площею 8, 190 га, кадастровий №1224888200:02:003:0068, після смерті сестри ОСОБА_3 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Згідно ч.1 п.9 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, дійсною вартістю нерухомого майна. Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно Декрету «Про державне мито» від 21.01.1993 року ставка державного мита із позовних заяв - 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, з огляду на дійсну вартість земельної ділянки ціна позову складає 80518 гривні 23 копійки, позивачем при подачі позовної заяви державне мито сплачено 0, 1 відсоток ціни позову, тобто 80 гривень 52 копійки, невірно виходячи із ставки позовних заяв щодо захисту прав громадян на земельну частку (пай) і майновий пай, але згідно Декрету «Про державне мито», в даному випадку заявлено позовну вимогу про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, отже сума державного мита повинна виходити із ставки 1 відсоток від ціни позову, а саме 805 гривень 18 копійок. На підставі вище викладеного судом встановлено, що недоплачена сума державного мита складає 724 гривні 66 копійок, яка підлягає стягненню з позивача на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1268, 1269, 1270, 1272, 1296, 1297 ЦК України, ст. 3, 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 67 ЗУ «Про нотаріат», ст. ст. 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Старовишневецької сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито у розмірі 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 66 коп. ((одержувач ВДК у м. Синельникове ОКПО 23929833 УДК у Дніпропетровській області МФО 805012 КБКД 22090100 р/р 31410537700034).

На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано заяву про його апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви - апеляційна скарга на рішення суду. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.