Рішення № 89944834, 22.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3251/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А2238 (код ЄДРПОУ 22993734; адреса: вул. Приморська, 26, м. Одеса, 65026) про визнання протиправними дій, стягнення сум індексації грошового забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2238, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини А2238 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно;

стягнути з військової частини А2238 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно в сумі 60493,41 грн. з урахуванням відрахувань.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/3251/20 о 14:22:21 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) згідно ст.263 КАС України.

03.06.2020 року за вх.№21192/20 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить суд:

визнати протиправними дії військової частини А2238 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно;

стягнути з військової частини А2238 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців в сумі 60493,41 грн. з урахуванням відрахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що у період проходження ним військової служби з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Позивач, посилається на те, що індексація його грошового забезпечення не була виплачена і при виключенні зі списків особового складу військової частини А2238. 12.11.2019р. позивачем було подано заяву до військової частини А2238 з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення за період 08.12.2016 року по 16.04.2018 року, однак відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви позивача. Посилаючись на положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 та те, що за весь період проходження служби за його розрахунком сума невиплаченої індексації грошового забезпечення становить 60493,41 грн., позивач звертається до суду із даним позовом.

28.05.2020р. за вх.№20513/20 до суду від Військової частини А2238 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. На підставі наданих Департаментом фінансів Міністерства оборони України роз`яснень відповідачем зупинено виплату індексації грошового забезпечення до окремого розпорядження. З урахуванням зазначеного, у Військової частини А2238 наявні законодавчі підстави для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, а тому позов задоволенню не підлягає..

03.06.2020 року за вх.№21194/20 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка приєднується до матеріалів справи, однак суд зауважує, що згідно ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Наказом командира військової частини А2238 (по стройовій частині) від 08.12.2016 року №259 старший лейтенант ОСОБА_1 обов`язки за посадою прийняв та приступив до виконання. Позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, в тому числі грошове забезпечення при військовій частині А2238 (а.с.20).

Наказом командира військової частини А2238 (по стройовій частині) від 16.04.2018 року №78 капітан-лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.21). Виплати та нарахування індексації грошового забезпечення здійснено не було (підстава - Наказ Командувача ВМС ЗС України від 31.03.2018р. №51).

За період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 року позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що визнається відповідачем.

12.11.2019 року позивач звернувся із заявою до командира військової частини А2238 про нарахування йому суми індексації грошового забезпечення (а.с.9), у відповідь на що отримано лист від 21.12.2019 року №475/4/2902 (а.с.10), яким повідомлено, що військова частина А2238 діяла відповідно до чинного законодавства та роз`яснень Департаменту фінансів МОУ.

Вважаючи дії військової частини А2238 протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною 3 вказаної статті Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".

В силу приписів статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За змістом положень частини першої статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 4 Закону № 1282-XII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ч.ч. 1, 2, 6 ст. 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно зі п. 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 103 %. У свою чергу обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу).

Оцінюючи доводи сторін, суд не погоджується із позицією Військової частини щодо правомірності невиплати грошового забезпечення з підстав наявності окремих розпоряджень. Як зазначає сам відповідач у відзиві на позов, спеціальними нормами, які регулюють порядок нарахування та виплати грошового забезпечення особам, які проходять військову, визначено таке право військовослужбовців.

Суд зазначає, що наявність роз`яснення структурного підрозділу Міністерства оборони України не може мати правових наслідків для особи за умови, якщо нормативно-правовий акт встановлює наявність у військовослужбовця відповідного права на отримання сум індексації.

Це також кореспондується із положеннями ст.43 Конституції України, яка забезпечує кожному належну оплату праці з урахуванням особливостей, встановлених чинним законодавством. Крім цього, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» не визначає перелік осіб, які не мають права на отримання сум індексації грошового доходу. Лише стаття 4 вказаного Закону визначає випадки та обставини, за умови наявності яких індексація може бути проведена. При цьому, відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у січні 2016 року - лютому 2018 року.

Доводи відповідача про те, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватись у межах фінансових ресурсів бюджету на відповідний рік, передбачений на ці цілі, суд відхиляє, оскільки вони не відповідають нормам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку, зокрема п. 11, яким визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Суд зазначає, що згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій військової частини А2238 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно.

При цьому, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу про стягнення з військової частини А2238 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців в сумі 60493,41 грн. з урахуванням відрахувань з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Саме цей акт визначає порядок, підстави та алгоритм нарахування сум індексації грошового забезпечення і саме в межах повноважень відповідача полягає визначення розміру суми індексації грошового забезпечення, що підлягає сплаті.

На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 року №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою позивач пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 р. № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши постанову Кабміну України №1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців, протилежне стосовно позивача відповідачем не доведено.

Враховуючи встановлений судом факт протиправності дій відповідача та з урахуванням необхідності ефективного відновлення порушених прав позивача на отримання ним сум індексації доходів у вигляді грошового забезпечення суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину А2238 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців, відмовляючи у позові про стягнення коштів з Військової частини А2238 у визначеному позивачем розмірі, оскільки такий розмір не розраховувався відповідачем та наразі суд не може втрутитися у дискреційне повноваження відповідача, адже спір щодо суми індексації між сторонами ще не виник.

Суд відхиляє позицію позивача щодо ухвалення судом рішення саме про стягнення суми індексації за його розрахунком для забезпечення відновлення його права в ефективний спосіб, зауважуючи, що встановлення суми індексації, щодо якої спір наразі ще не виник, є передчасним, а припущення позивача стосовно того, як буде виконуватись рішення суду військовою частиною не може бути підставою для стягнення коштів при вирішенні даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена законність ненарахування позивачу індексації грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

При поданні даного позову судовий збір не сплачувався, тому судові витрати не розподіляються між сторонами.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини А2238 (код ЄДРПОУ 22993734; адреса: вул. Приморська, 26, м. Одеса, 65026) про визнання протиправними дій, стягнення сум індексації грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А2238 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно.

Зобов`язати Військову частину А2238 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.12.2016 року по 16.04.2018 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України (з урахуванням положень п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян