Ухвала суду № 89944818, 22.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/964/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-12401-52у

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо ненадання інформації;

визнати протиправними та скасувати рішення 11 сесії VII скликання Дальницької сільської ради від 27.11.2018 року, а саме рішення за №№506- VII, 507- VII, 508- VII, 530- VII, 531- VII, 532- VII.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-12401-52у.

Представник позивача, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом зазначив, що про наявність вимоги про сплату боргу від 09.08.2019 року №Ф-12401-52у за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування він та позивач дізнались під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 28.01.2020 року.

Ухвалою суду від 12.02.2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 30.03.2020 року залучено до участі у справі другого відповідача та розгляд справи розпочато спочатку.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12401-52 від 09.08.2019 року станом на 31.07.2019 року була направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом та вручена 19.09.2019 року, що підтверджується доданою до відзиву копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 01.06.2020 року адміністративний позов залишений без руху та позивачу наданий час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Представиком позивача 15.06.2020 року подана заява про поновлення строку звернення до суду. В заяві представник позивача зазначив, що необхідності в поданні заяви про поновлення строку звернення до суду на думку представника позивача немає з огляду та наступне:

- ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, а не зі скаргою, які по суті є різними документами. При цьому зазначив, що відповідно до положень ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» йдеться про скаргу, а не про адміністративний позов

- представник позивача вказує, що скорочений строк звернення до суду встановлений КАС України за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обовязок. Разом з тим, в заяві представник позивача наголошує, що ОСОБА_1 до контролюючого органу із відповідною скаргою не звертався. При цьому представник позивача посилається на положення Податкового кодексу України. Крім того, представник позивача посилається на висновки Верховного суду в постановах від 22.05.2020 року (К/9901/11078/20), від 11.10.2019 року №640/20468/18.

- За твердженням представника позивача шестимісячний строк звернення до суду закінчується 20.03.2020 року, при цьому адміністративний позов предявлений 07.02.2020 року.

Розглянувши питання можливості поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суд дійшов висновку про відсутність підстав для визання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом з огляду на наступне.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 1.3 статті 1 ПК України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Відтак, суд дійшов висновку, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України не застосовується, на що також вказував Верховний Суд в постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18. З огляду на наведене, доводи викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом є безпідставними.

Таким чином, звернувшись до суду лише 07.02.2020 року із даним позовом визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-12401-52у, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому, представником позивача у клопотання про поновлення строку не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 08.08.2019 року (справа №480/106/19), від 17.07.2019 року (справа №0740/1050/18), від 31.01.2019 року (справа №802/983/18-а).

Крім того, суд вважає необгрунтованими посилання предстанвика позивача на висновки Верховного суду викладені в постанові від 22.05.2020 року (К/9901/11078/20), оскільки вони стосуюьтся інших правовдносин, що виникли між приватним підприємством та органом ДФС з приводу анулювання реєстрації платника єдиного податку. А отже обставини не є тотожніми.

Стосовно посилання представника позивача на висновки Верховного суду викладені в постанові від 11.10.2019 року (справа №460/20468/18), суд вважає також необгрунтованими, оскільки правовідносини виникли з пиання реєстрації податкових накладних. Оскільки Податковий кодекс України не регулює питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, висновки Верховного суду викладені в зазнеченій постанові не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які є предметом розгляду в адміністративній справ №420/964/20.

Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з ч. 15 ст.171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-12401-52у - слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-12401-52у - залишити без розгляду.

Розяснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 256 КАС України.

Суддя П.П. Марин