Рішення № 89944509, 22.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 р. № 400/1547/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 18.02.2020р. № Ф-7785-10, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 № Ф-7785-10.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області відкоригувати відомості особої картки платника податків ОСОБА_1 РНОКПП (Індивідуальний податковий номер) НОМЕР_1 шляхом виключення інформації про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 2 754,18 гривень.

Ухвалою від 17.04.2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначила, що з вимогою відповідача не погоджується, оскільки така вимога є безпідставною та не відповідає чинному законодавству, в тому числі й Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2020 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464). З 2008 року позивач є найманим працівником за трудовим договором на умовах повного робочого часу на посадах, пов`язаних з надапнням правової допомоги. Вимога винесена на спірний період - IV квартал 2019 року, в той час коли позивач з 06.07.2017р. своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізувала не як самозайнята особа, а як найманий працівник на підпрємстві ТОВ "НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА" у відповідності до норм трудового законодавства, що підтверджується записами в трудовій книжці. Роботодавцем за найманого працівника сплачено всі страхові внески, в тому числі й єдиний внесок на жовтень-грудень 2019 року на суму 20751,08грн. Позивач просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти позову та вказав у відзиві на позовну заяву, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати та сплачувати єдиний внесок згідно чинного законодавства. Враховуючи те, що позивач у 2018-2019 роках був зареєстрований як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та перебував на обліку у відповідача, з моменту реєстрації, а саме з 13.07.2018р. в нього виник обов`язок щодо сплати ЄСВ навіть у разі не отримання доходу. Згідно відмостей, які зазначені в інтегрованій картці, позивач сплачував єдиний внесок як особа яка провадить незалежну професійну діяльність з моменту реєстрації по IV квартал 2019 року. Крім того, норми Закону № 2464 не містять застережень, що особа звільняється від сплати ЄСВ як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, якщо підприємством, з яким фізична особа перебуває у трудових відносинах, сплачується ЄСВ. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець. Враховуючи, що запис про реєстрацію припинення підприємницбкої діяльності позивача відсутній, то позивач повинен сплачувати ЄСВ по теперішній час.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що з доволами відповідача викладеними у відзиві не погоджується. Позивач зазначила, що вона є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокатська діяльність) за умови дотримання вимог п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, а саме у періоди у які позивач була/ не є найманим працівнком в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. У спірний період (ІV квартал 2019 року) позивач фактично не здійснювала незалежну професійну діяльність, а була працівником відповідно до трудового законодавства на посаді пов`язаної з юриспруденцією, тобто в межах такої діяльності, то у цей період позивач вважає, що вона не підпадала під категорію "самозайнята особа".

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності відповідно до свідоцтва серії МК №001375, виданого головою Ради адвокатів Миколаївської області на підставі рішення цієї ж Ради від 15.06.2018 №219 (а.с. 18). Позивач взятий на облік у контролюючих органах 19.07.2018 за №12656, про що свідчить довідка ДПІ в Інгульському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 19.07.2018 №1814020700022 (а.с. 17).

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 07.07.2017р. прийнята на посаду заступника директора з правових питань Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) згідно Наказу №29-к від 06.07.2017 року, а 31.10.2017р. переведена на посаду заступника директора з правових питань в м. Миколаїв Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС (а.с. 22-23).

За працівника ОСОБА_1 протягом всього 2019 року ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) нараховувало та сплачувало ЄСВ, що підтверджується довідкою підприємства від 31.03.2020 № 31/03-2020-1 (а.с. 24).

Суд звертає увагу, що факт сплати ЄСВ у вказаний період з боку ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» відповідач не заперечує, а тому вказані обставини судом приймаються до уваги як такі.

Натомість, представник відповідача у відзиві зазначив, що у позивача існує обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати ЄСВ незалежно від обставин сплати його роботодавцем за працівника, оскільки позивач перебуває на обліку у відповідача як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Саме з цих підстав 18.02.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області була сформована вимога на ім`я ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7785-10 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2754,18 грн (а.с. 14).

Не погодившись із правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з визначеннями, наведеними в п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 05.12.2019 у справі №260/358/19.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Тож особи, які провадять в тому числі й адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності входять до кола платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності (як самозайнятою особою) та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 28.03.2019 у справі №820/6324/17 (адміністративне провадження № К/9901/51065/18, № К /9901/50934/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно положень статті 13 цього ж Закону адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи суд встановив, що заборгованість зі сплати ЄСВ нарахована позивачу контролюючим органом за IV квартал 2019 року.

Водночас, як вже зазначалося судом вище, позивач з 07.07.2017 по теперішній час перебуває у трудових відносинах із ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674).

Наявною в матеріалах справах довідкою ТОВ «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» від 31.03.2020 № 31/03-2020-1 (а.с. 24) підтверджено факт сплати роботодавцем позивача ЄСВ у спірному періоді за позивача.

При цьому, відповідач не надав будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин (як самозайнята особа) та отримує дохід від такої діяльності.

Враховуючи те, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудової діяльності доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, визначена спірною вимогою сума ЄСВ фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Суд враховує, що положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" чітко не врегульовано особливості сплати ЄСВ найманим працівником в межах незалежної професійної діяльності. Норми цього закону та підзаконних правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов`язків платників єдиного внеску, що також констатовано Верховним Судом у рішенні від 02.09.2019 у справі № 520/3939/19.

Відтак, вимога ГУ ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 №Ф-7785-10 підлягає скасуванню як протиправна.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020 № Ф-7785-10.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області відкоригувати відомості особої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення інформації про наявність недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 2 754,18 гривень.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов