Рішення № 89944498, 19.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2020 р. № 400/969/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 доВійськової частини А3406, вул. Аеродромна, 1, Миколаїв, 54056 провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини А3406 щодо відмови провести йому перерахунок та виплатити індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині А3406 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 27.04.2016 в Збройних Силах України.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив у письмовому відзиві, що відповідно до роз`яснень, наведених у листі Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 14.11.2019 №5192/4.1/4.1-зв-19 та листі Департаменту заробітної плати та умов праці Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 №774/13/84-13, на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, Кодекс законів про працю України не поширюється. Відповідач зазначив, що при звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок з дотриманням діючого законодавства, жодних заперечень щодо розрахунку від позивача не надходило. Також, відповідач зазначив, що право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у позивача виникло на підставі судових рішень, що свідчить про відсутність вини відповідача у розумінні ст. 116 КзпП України.

В судовому засіданні 23.03.2020 учасники справи не прибули, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою суду від 23.04.2020 відкладено розгляд справи на 19.06.2020.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження 19.06.20 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Сил України з 1993 по 16.11.2018 року, зокрема у період з 31.07.2006 по 16.11.2018 у військовій частині А 3406. Під час проходження служби у Збройних Силах України з 09.12.2013 по 16.11.2018 обіймав посаду заступника командира батальйону з тилу - начальника тилу військової частини А3406.

При звільненні з військової служби 16.11.2018 військовою частиною А3406 позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 - 28.02.2018.

В січні 2020 року позивач звернувся до Командування військової частини А 3406 із заявою, в якій просив надати інформацію щодо підстав ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 та просив надати інформацію про виплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби на посаді заступника командира батальйону з тилу -начальника тилу з 2013 по 28.02.2018.

В наданій відповіді вих. №350/307/7/62/106 від 11.02.2020 відповідач вказав на не нарахування та невиплату позивачу індексації грошової забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, при цьому звернув увагу на те, що постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 з грудня 2015 анульовано правила проведення індексації грошового забезпечення. Окрім цього, відповідач зазначив про неможливість надання витягів з розрахункових відомостей про нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 2013 по грудень 2015 рік у зв`язку з їх знищенням по закінченню терміну зберігання.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, згідно з п. 4 якого, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці (грошове забезпечення) індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Приклад, обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведений у Додатку № 2 вищевказаного Порядку ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Європейський Суд з прав людини (справа "Броньовський проти Польщі" ) вказав, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створювати практичні умови для втілення їх в життя.

У будь-якому випадку в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини А3406 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату індексації за цей період, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку, суд виходить з наступного.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною 1 ст. 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у статті 116 КЗпП.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначила, що метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Виходячи з матеріалів справи, питання щодо права на отримання індексації грошового забезпечення у позивача є предметом судового розгляду по цій справі, а на час звільнення позивача, з ним проведено розрахунок у такому розмірі, як суб`єкт владних повноважень розумів нормативно-правові акти.

Частина 2 ст.117 КЗпП України передбачає, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому, стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується також із судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 6 КАС України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

З наведеного вбачається, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27 червня 2018 року по справі № 810/1543/17 та в постанові від 18 листопада 2019 року по справі №0940/1532/18, а також неодноразово висловлювалась П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема у справі №400/3224/19.

На час звільнення позивача з військової служби спірна сума індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, йому ще не належала, а вина відповідача на той час у її не виплаті була відсутня, що виключає відповідальність Військової частини А3406, передбачену ст. 117 КЗпП України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та в їх задоволення належить відмовити.

Позов задовольнити частково.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 588,56 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Військової частини А3406 (вул. Аеродромна, 1,Миколаїв,54056 07697056) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3406 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині А3406 в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

3. Зобов`язати Військову частину А3406 (код ЄДРПОУ 07697056) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.

4. В задоволенні позову в частині зобов`язання Військову частину А3406 здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А3406 (вул. Аеродромна, 1,Миколаїв,54056 07697056) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 588,56 гривень (п`ятсот вісімдесят вісім грн п`ятдесят шість коп.).

6. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В. В. Біоносенко