Рішення № 89944218, 22.06.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1475/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна службу України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 189273 від 07.04.2020.

В обґрунтування вимог зазначив, що оскаржувана постанова про застосування відповідальності передбаченої абз.14 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний трансорт", за перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10 % при перевезені вантажів без відповідного дозволу є протиправною, оскільки:

- у позивача відсутня можливість отримання дозволу на перевезення подільного вантажу перевищенням вагових параметрів, оскільки не існує компетентного органу якому державою та законом надано право видавати дозвіл з огляду на абзац третій підпункту 22.5. пункту 22 (Перевезення вантажів) Правил дорожнього руху, згідно з яким встановлено, що рух транспортних засобів та составів з навантаженням па одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - понад - 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється, а тому на думку позивача дозвіл на перевезення подільною вантажу великоваговим автомобільним гранспортом ніким видаватись не може;

- відповідач не повідомив позивача про розгляд справи, що відбувся 07 квітня 2020 року, а тому позбавив його можливості надати пояснення та докази щодо незаконною притягнення до адміністративно - господарської відповідальності і тим самим порушив його право на захист.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова є правомірною, про розгляд справи 07.04.2020 відповідачу було направлено поштове повідомлення, яке на було вручено з незалежних від відповідача причин (а.с.29-37).

Представником позивача подано відповідь на відзив в якому зазначив, що відзив не містить в собі доводів та аргументів, що спростовують обґрунтування позовної заяви, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Зокрема представник позивача вказав, що:

- рух транспортного засобу позивача 15.02.2020, незалежно від наявності або відсутності чи то дозволу, чи то документа про внесення плати за проїзд, відбувався без порушень, з огляду на те що загальна вага не перевищувала 40т + 2% (40.800 т), що дозволено згідно абзацу 4, пункту 4 Правил № 30;

- покладення відповідальності на перевізника за перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без відповідного дозволу на підставі абзацу 14. ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є неправомірним, а також є невідповідною нормою матеріального права, яку відповідач мав право застосувати за наведених фактичних обставин;

- відповідною нормою фінансової відповідальності за виявлене відповідачем перевищення осьового навантаження (пункт 4 Правил №30), було зобов`язання перевізника протягом 30 календарних днів сплатити плату за проїзд у сумі 72 Євро згідно з Розрахунком плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів № 1368 від 15.02.2020;

- неналежна організація відправлення відповідачем запрошення ФОП ОСОБА_1 на розгляд справи (не на те поштове відділення, що обслуговує адресу реєстрації позивача) призвела до порушення п.26 Порядку №1567 та позбавила суб`єкта господарювання можливості захистити свої права та інтереси при розгляді справи та винесенні постанови № 189273 від 07.04.2020 (а.с.53-55).

Судом залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135) (а.с. 21,22).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

15.02.2020 на ділянці дороги а/д Н-14 км 75+812 зупинено автомобільмарки МАН, державний номер НОМЕР_1 , причеп марки INTER CARS, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , які згідно свідоцтва про державну реєстрацію належать ОСОБА_1 (а.с.17-19), про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 40), згідно якого пощзивачем порушено ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме проїзд великоваговим транспортом без відповідного дозволу або плати за проїзд.

Водій зі змістом акту від 15.02.2020 був ознайомлений, однак від підпису та пояснень відмовився, про що зроблено відмітку у відповідній графі акту.

Також, відповідачем складено акт №034057 від 15.02.2020 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, згідно якого нормативно допустима вага 40 тон, фактична 40,780 тон, при цьому осьові навантаження тон при нормативно допустимому 11, фактичне 6,760, при нормативно допустимому 11, фактичне 10,520, при нормативно допустимому 22, фактичне 23,50 (а.с.12,42).

Згідно зазначеного акту вид вантажу - шрот.

Крім того, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено довідку про результати здійснення контролю №030537 від 15.02.2020; розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів № 1368 від 15.02.2020 року; чек зважування № 24966 від 15.02.2020 (а.с.43-45).

Позивачу направлено відповідачем поштове відправлення про розгляд справи № 23756/28/24-20 від 13.03.2020 на 07.04.2020 (трек помер НОМЕР_3 ) (а.с.39, 47).

Згідно із випискою з офіційного сайту «УКРПОШТА» вбачається, що 17.03.2020 року поштове відправлення було прийняте, а 24.03.2020 року не було вручене під час доставки (інші причини), а 21.04.2020 року повернуто за зворотною адрескою відповідачу (а.с.46).

07 квітня 2020 року заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Кукуленко О.В., винесена постанова № 189273 про застосування адміністративно-господарського штрафу, за перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10 % при перевезені вантажів без відповідного дозволу, згідно ч.1 абз.14 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 адміністративно-господарський штраф у сумі 8 500 грн.(а.с.10-38).

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Отже, з огляду на викладене, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Судом встановлено, що 15.02.2019 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку № 007800 від 14.02.2020 (а. с. 48), проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача.

Проведення вказаної рейдової перевірки відповідає наведеним вище положенням чинного законодавства, відповідачем правомірно при здійсненні габаритно-вагового контролю у спірному випадку перевірялась у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку.

Суть порушення, встановленого рейдовою перевіркою у спірному випадку, полягає у перевищенні нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на строєну вісь 23,50 т, при нормативно визначених 22 т та відсутність у водія відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15.02.2020 вбачається, що повна маса транспортного засобу становила 40,780 т, а фактичні осьові навантаження склали: 1) 6,760 т (при нормативно допустимих 11 т), 2) 10,520 т (при нормативно допустимих 11 т), 3) 23,50 (при нормативно допустимих 22 т) (а.с.12,42).

Отже, у спірному випадку фактичне навантаження на строєну ось складало 23,50 т, що на 1, 50 т перевищує допустиме.

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 189273 від 07.04.2020, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % - 10 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу накладається штраф у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначалось вище, статтею 48 Закону № 2344-III передбачено обов`язковість у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, як в даному випадку - перевищення навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

При цьому згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на строєні осі - 22 т.

Оскільки автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 15.02.2020 допущено перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу понад 5 % (перевищення склало 6,8 %), при цьому позивачем не отримано відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами, тому заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області правомірно 07.04.2020 прийнято постанову № 189273 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн. (а.с. 38).

Суд не приймає посилання представника позивача, що рух транспортного засобу позивача 15.02.2020, незалежно від наявності або відсутності чи то дозволу, чи то документа про внесення плати за проїзд, відбувався без порушень, з огляду на те що загальна вага не перевищувала 40т + 2% (40.800 т), що дозволено згідно абзацу 4, пункту 4 Правил № 30, оскільки у спірному випадку відповідачем встановлено фактичне перевищення навантаження на строєну ось, а не перевантаження загальної ваги автомобільного транспорту.

Щодо аргументів позивача про відсутність обов`язку у спірному випадку (при перевезенні подільного, сипучого вантажу) отримувати дозвіл на рух автомобільними дорогами при перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги встановлені у частині другій статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, норми якої наведені вище.

У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), на що звертає увагу позивач, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русу виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

В позовній заяві позивач зазначив, що в даному випадку відсутня потреба в отриманні дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, оскільки позивач здійснював перевезення подільного вантажу -шроту.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки в разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено обов`язок отримання дозволу компетентного органу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. При цьому, отримання такого дозволу не залежить від самого вантажу: подільний чи неподільний.

В постанові від 24.07.2019 року по справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань позивача на позицію, висловлену Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16, у якій вказано, що «позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза, а чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів», то суд зазначає наступне.

У вказаній постанові Верховного Суду наведене твердження не є правовим висновком, а лише констатацією обставин і висновків, які зробив суд першої інстанції. Разом з тим, Верховним Судом зазначено, що суд як першої, так і апеляційної інстанцій, задовольняючи позов дійшли передчасних висновків в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, судові рішення в частині оскаржуваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2016 скасовано, справу направлено в наведеній частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Безпідставним є твердження позивача про відсутність компетентного органу якому державою та законом надано право видавати відповідний дозвіл у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами з огляду на наступне.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила №30) визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

З огляду на викладене, уповноваженим органом якому державою та законом надано право видавати відповідний дозвіл є підрозділи Національної поліції України.

Враховуючи, що рейдовою перевіркою 15.02.2020 на ділянці дороги а/д Н-14 км 75+812 транспортного засобу МАН, державний номер НОМЕР_1 , причеп марки INTER CARS, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , які згідно свідоцтва про державну реєстрацію належать ОСОБА_1 (а.с.17-19), відповідачем встановлено перевищення вагових норм транспортного засобу понад 5 % (перевищення склало 6,8 %), а саме перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на строєну вісь 23,50 т, при нормативно визначених 22 т, що є порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху, при цьому як до перевірки так і до суду позивачем не надано відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним органом, а також не надано доказів того, що в нього відсутній обов`язок отримати такий дозвіл на перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень, за таких підстав управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області правомірно винесено оскаржувану постанову № 189273 від 07.04.2020, якою застосовано до позивача штраф у сумі 8 500,00 грн. за перевищення ТЗ вагових норм.

Оскільки в акті №034057 від 15.02.2020 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів зафіксовано відсоткове співвідношення перевищення параметрів від нормативу - 6,8% (фактичні осьові навантаження склали 23,50 т при нормативно допустимих 22 т), тому управлінням вірно застосовано до позивача штраф, передбачений абз.14 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Щодо розгляду справи про порушення автомобільного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно п.п. 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Позивачем зазначено, що відповідач не повідомив позивача про розгляд справи, що відбувся 07 квітня 2020 року, а тому позбавив його можливості надати пояснення та докази щодо незаконною притягнення до адміністративно - господарської відповідальності і тим самим порушив його право на захист.

Судом встановлено, що позивачу направлено відповідачем поштове відправлення про розгляд справи № 23756/28/24-20 від 13.03.2020 на 07.04.2020 (трек помер НОМЕР_3 ) (а.с.39, 47).

Згідно із випискою з офіційного сайту «УКРПОШТА» вбачається, що 17.03.2020 року поштове відправлення було прийняте, а 24.03.2020 року не було вручене під час доставки (інші причини), а 21.04.2020 року повернуто за зворотною адрескою відповідачу (а.с.46).

Тобто, відповідачем вжито заходи щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи 07.04.2020, позивач не повідомлений про дату розгляду справи з незалежних від відповідача причин.

Крім того, суд зазначає, що на час прийняття оскаржуваного рішення спливав двох місячний термін розгляду справи про порушення, встановлений пунктом 25 Порядку № 1567, що позбавляло відповідача відкласти розгляд справи.

Щодо посилання представника позивача на відправлення відповідачем запрошення ФОП ОСОБА_1 на розгляд справи не на те поштове відділення, що обслуговує адресу реєстрації позивача, то суд зазначає, що відповідачем направлялась повідомлення про розгляд справи на адресу позивача зазначену в реєстраційних документах на транспортний засіб, що належить позивачу(а.с.17-18), а тому відповідачем вірно зазначена адреса позивача.

Суд, зазначає, що відповідачем вживалися заходи щодо повідомлення позивача про розгляд справи; позивач не отримав поштове відправлення з незалежних від відповідача причин; обґрунтування позовних вимог позивачем та його представником не спростовують висновків відповідача про порушення позивачем чинного законодавства України.

Отже, хоча відповідачем порушено процедуру застосування адміністративно-господарських штрафів, однак таке порушення не вплинуло на правильність рішення, а тому не може бути єдиною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Посилання позивача на висновки Рахункової палати викладені у пункті 5 Рішенні № 04-2101 від 27.11.2017, що за перевезення подільних вантажів, коли їх вагові параметри перевищують максимально допустимі адміністративно - господарські штрафи не передбачені; не передбачення нормативно видачу дозволу на такі перевезення, не приймаються судом, оскільки данні висновки протирічять зазначеним вище нормам чинного законодавства України.

Посилання позивача на судову практику судів першої інстанції не приймаються судом, оскільки, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови № 189273 від 07.04.2020 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати, які підлягають стягненню на користь відповідача - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Управління Укртрансбезпеки в Кіровоградській області (вул. Автолюбителів, 2, м. Кропивницький, 25031), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна службу України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун