Постанова № 8994389, 15.12.2009, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3753/09/0770

Рядок статзвітності № 2.11.11

Код 07

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Калинич Я.М., з участю секретаря судового засідання Краснової О.Р., сторін та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Греца Я.В.,

відповідача: представник Буря О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство «Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія «Берег-Фудс»до Берегівської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство «Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія «Берег-Фудс»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про скасування та визнання протиправними рішення Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.02.2009 року № 000072230 та від 14.05.2009 року № 0000072230/1, якими, з урахуванням рішення ДПА у Закарпатській області про результат розгляду скарг від 03.08.2009 року № 1449/10/25-055 визначено до сплати 1697143,45 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а також від 26.02.2009 року № 0000082230, від 14.05.2009 року № 0000082230/1 , якими застосовано 680 грн. штрафних санкцій за порушення ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Позовні вимоги мотивовано тим, що імпортні операції позивача без ввезення товарів на митну територію України були завершені в межах строку, встановленого ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що підтверджено відповідними актами прийому-передачі товарів, які засвідчують факт переходу права власності на товар до позивача, з яким ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»пов’язують момент здійснення імпорту. На думку позивача, відповідачем в ході перевірки неправильно застосовані норми Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1392 /далі –Порядок № 1392 /, оскільки більша частина платежів імпортними контрактами була проведена у 2007 році, тоді як згаданий порядок набрав чинності з 01.01.2008 року, не має зворотної дії в часті, тому не може регулювати правовідносини, які виникли до набрання ним чинності. Крім того позивач наголошує, що до здійснених ним імпортних операцій не може бути застосовано абз.2 п.3 Порядку № 1392, оскільки позивач не здійснював продаж товарів нерезиденту за межами митної території України, відповідні договори позивачем були укладені на території України, тому імпортні операції вважаються завершеними з моменту подання документів, що підтверджують використання позивачем товару за межами України відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 1392. Також позивач вказує на те, що відповідач не врахував ряд укладених позивачем додаткових угод, які упорядкували стан розрахунків із нерезидентами, не провів системного аналізу стану платежів за експортними контрактами, тому прийшов до помилкових висновків.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, зазначених у письмовому запереченні проти позову, зокрема зазначив, що відповідно до Порядку №1392 строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а відповідно до абз.2 п.3 Порядку № 1392 імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за умови зарахування виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України. Відповідач наголошує, що в ході проведеної перевірки встановлено перевищення встановлених законодавством строків завершення імпортних операцій без увезення товарів на територію України, тому пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД нарахована позивачу правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд задовольняє позов з наступних підстав.

Встановлено, що Берегівською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено тематичну позапланову перевірку дотримання вимог валютного законодавства позивачем за період з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року, про що складено акт перевірки від 06.02.2008 року за № 22-00/010/05.

За наслідками перевірки 26.02.2009 року було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000072230, яким визначено до сплати 7816487,57 грн. пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000082230, яким застосовано 680 грн. штрафних санкцій за порушення ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На підставі п.4 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказу ДПА в Закарпатській області від 31.03.2009 року за № 125 Державною податковою адміністрацією у Закарпатській області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства в частині завершення імпортної/експортної операцій без ввезення на територію України з послідуючим його експортом без фактичного вивезення за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 21.04.2009 року № 9/14-00/33698164, відповідно до якого нарахована сума пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД повинна становити 4576,34 грн. Перевіркою дотримання вимог ст..9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та ст..1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»порушень з боку позивача не встановлено.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 07.05.2009 року за № 0000382340, яким визначено до сплати 4576,34 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

При цьому рішенням про результат розгляду скарги від 14.05.2009 року за №3513/10/10-0 відповідач залишає без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000072230, яким визначено до сплати 7816487,57 грн. пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД, та приймає нові рішення від 14.05.2009 року № 0000072230/1 та № 0000082230/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суми відповідно 7816487,57 грн. та 680 грн.

З посиланням на п.4 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»ДПА у Закарпатській області проводить третю перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства в частині завершення імпортної/експортної операцій без ввезення на територію України з послідуючим його експортом без фактичного вивезення за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.07.2009 року за № 24/14-00/10/33698164.

З урахуванням результатів вказаної перевірки ДПА у Закарпатській області рішенням про результати розгляду скарг від 03.08.2009 року № 1449/10/25-055 частково скасовує рішення Берегівської ОДПІ від 26.02.2009 року № 0000082230 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині 6119344,12 грн. пені.

В ході судового розгляду справи встановлено, що між позивачем та фірмою HELTEX Continental Inc. було укладено контракти від 06.09.2006 року № 06/09/06, від 01.11.2007 року № 06/11/07, від 05.05.2008 року № 5/5/8 на імпорт сировини для промислової переробки сільськогосподарської продукції та жерстяних банок. Аналогічний контракт від 29.05.2007 року за № 2/07/А укладено між позивачем та фірмою Bon Freeze Zrt. Умови вказаних контрактів, а також відповідних додаткових угод до них передбачали здійснення поставки товару на умовах FSA Kaba (Угорщина) (без ввезення на митну територію України) або СП Мужієво (Україна).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. При цьому момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

В матеріалах справи наявні докази –акти прийому передачі товарів, які підтверджують перехід права власності на імпортовані товари до позивача, і свідчать про те, що імпортні операції позивача без увезення товару на територію України за вказаними вище контактами були здійснені в межах 180 календарних днів з моменту здійснення позивачем авансових платежів на користь нерезидентів.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Відповідний порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року № 1392. При цьому суд приймає до уваги, що вказаний порядок набув чинності з 01.01.2008 року, в той же час як відповідно до контракту від 06.09.2006 року за № 06/09/06 між позивачем та фірмою HELTEX Continental Inc правовідносини по сплаті авансових платежів за імпортними операціями на користь нерезидента мали місце до 01.01.2008 року, тому норми Порядку № 1392 вказані правовідносини не можуть регулювати, оскільки не мають зворотної дії в часі.

Як встановлено п.2 Порядку № 1392 строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

При цьому як визначено п.3. Порядку № 1392 імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов:

зарахування виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;

подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Національним банком;

припинення дії зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента на підставі документів, перелік яких визначається Національним банком.

Судом встановлено, що імпортований товар був використаний позивачем за межами України з метою виконання зобов’язань, що виникли на підставі договорів від 1.04.2008 року № 01/04/08, від 4.03.2008 року № 04/03/08, від 11.03.2008 року № 03/03/08 та від 03.11.2008 року № 03/11/2008 з ТОВ «Барон»(Росія). При цьому дані правочини були вчинені на території України, про що свідчить вказане в договорах місце їх укладення, отже відповідач помилково застосував у даному випадку абз.2 п.3 Порядку № 1392.

За таких обставин суд приходить до висновку, що для визначення строку завершення імпортних операцій позивача, які мали місце після 01.01.2008 року слід застосовувати норму абз.3 п.3 Порядку № 1392, відповідно до якої імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною у разі подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України.

З поданих позивачем документів, які підтверджують факт використання імпортованих ним товарів за межами України, випливає, що строк завершення імпортних операцій без увезення товару на територію України за укладеними ним зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не перевищував 180 календарних днів з моменту здійснення позивачем авансових платежів, отже у позивача не було правових підстав для нарахування пені за порушення законодавства у сфері ЗЕД згідно оскаржених рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Також при вирішенні даного спору суд приймає до уваги додаткові угоди до експортних договорів між позивачем та ТОВ «Барон»(Доповнення №7/2-с від 02.04.2009р. до Контракту № 1/2.а від 02.11.2006, Доповнення №4/2-с від 02.04.2009 р. до Договору № 03/03/08 від 11.03.2008, Доповнення №6/2-с від 02.04.2009р. до Договору №03/11/08 від 03.11.2008, Доповнення №5/2-с від 02.04.2009р. до Договору № 04/03/08 від 04.03.2008р, якими сторони визначити черговість та порядок погашення взаємних зобов’язань враховуючи фактично здійснені сторонами платежі та господарські операції з поставки товарів.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Як визначено ст.14 зазначеного Закону, всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Нормою ст..204 Цивільного кодексу України встановлено принцип презумпції правомірності правочину, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як випливає з наданого позивачем узагальнюючого розрахунку стану платежів між позивачем та ТОВ «Барон», який ґрунтується на досліджених у ході судового розгляду справи первинних документах, з урахуванням укладених сторонами додаткових угод до експортних контрактів, зарахування виручки на рахунок позивача в уповноваженому банку від продажу товарів нерезиденту відбулося в межах визначеного законодавством 180 денного терміну.

Відповідачем вказані обставини не спростовано.

З урахуванням вищенаведеного суд також констатує, що позивачем не допущено порушень ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

Так само не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи факти порушення з боку позивача вимог ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», оскільки довідки про відсутність за межами України валютних цінностей та майна за кордоном, що подавались позивачем відповідачу протягом 2008 року, були достовірними, а висновки відповідача про наявність у позивача простроченої дебіторської заборгованості на момент подання відповідних довідок суперечать фактичним обставинам справи, що встановлені судом, з яких випливає, що розрахунки за здійсненими позивачем експортними та імпортними операціями були проведені своєчасно. В цій частині суд визнає вірними висновки, викладені в акті перевірки від 21.04.2009 року № 9/14-00/33698164 (стор.26), де підтверджено відсутність з боку позивача порушень ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

За таких обставин,оскаржені рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню як підставні та обгрунтовані.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору, судові витрати у розмірі 3,40 грн. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 9, 10, 11, 70, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство «Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія «Берег-Фудс»до Берегівської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій –задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Берегівської об»єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області:

- №000072230, №0000082230 від 26 лютого 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство «Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія «Берег-Фудс»;

- №0000072230/1, №0000082230/1 від 14 травня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство «Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія «Берег-Фудс».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-американське підприємство «Сільськогосподарська виробничо-переробна компанія «Берег-Фудс»судовий збір в розмірі 3 (три гривень) 40 грн..

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Калинич Я.М.