Рішення № 89943637, 19.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. Житомир

справа № 240/12343/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність суб"єкта владних повноважень відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;

- зобов"язати Житомирську обласну державну адміністрацію та Житомирську районну державну адміністрацію Житомирської області здійснити розрахунок та виплатити заборгованість по заробітній платі відповідно до п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 проіндексовану невиплачену грошову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.04.2016 призначений головою Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на підставі розпорядження Президента України №137/2016-рп від 29.04.2016 та розпорядження голови Житомирської райдержадміністрації від 29.04.2016 №91. У подальшому, 28.08.2019 звільнений у зв`язку з припиненням повноважень відповідно до п. 2 ч.1 ст. 36 КЗпП України на підставі розпорядження від 23.08.2019 №28/2019-рп, розпорядження від 28.08.2019 №61.

Вказує, що його повноваження на посаді голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області припинено у зв`язку із закінченням строку повноважень Президента України 28 серпня 2019 року.

Проте при звільненні відповідачі не в повній мірі здійснили нарахування та виплату складових заробітної плати, а саме: не виплачено вихідну допомогу при звільненні передбачену ст.44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати та надбавку за інтенсивність праці.

Зазначає, що посада голови Житомирської районної державної адміністрації не підпадає під дію Закону України «Про державну службу», саме тому звільнення з посади відбулося згідно з п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, що в свою чергу є підставою для нарахування та виплати вихідної допомоги згідно з ст.44 КЗпП України.

Щодо невиплати, у зв"язку з непогодженням головою Житомирської обласної державної адміністрації, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавки за інтенсивність праці вказує, що відповідно до рішення Житомирської районної ради від 31.07.2019 №908 Житомирську районну державну адміністрацію було профінансовано для преміювання та інших виплат, що свідчить про наявність коштів для розрахунку.

Однак не зважаючи на вказане, голова Житомирської обласної державної адміністрації не погодив встановлення надбавки за інтенсивність праці та надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що суперечить нормам чинного законодавства.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо неналежного розрахунку при звільнені, звернувся до суду за захистом свого порушеного права з даним позовом.

Згідно з ухвалою суду від 09.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирська районна державна адміністрація, у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Житомирської обласної державної адміністрації та зобов"язання Житомирської обласної державної адміністрації присвоїти ранг державного службовця до вступу змін, як державному службовцю, який займає посаду державної служби категорії "А", - 1, 2, 3 відповідно до ст.5 КАСУ, - повернуто позивачу без розгляду, у зв"язку з визнанням неповажними, вказаних у заяві ОСОБА_1 від 02.01.2020, підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 провадження у справі в іншій частині позовних вимог - відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

29 січня 2020 року відповідач - Житомирська обласна державна адміністрація надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№2332/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначає, що розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 28.08.2019 №61 «Про припинення повноважень» ОСОБА_1 припинив виконання повноважень на посаді голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області у зв`язку із закінченням строку повноважень Президента України 28 серпня 2019 року відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, про що у трудовій книжці позивача зроблено відповідний запис.

Звільнення позивача та його підстава не оспорювались та не оскаржувались у судовому порядку. Враховуючи наведене, здійснити розрахунок та виплатити заборгованість по заробітній платі відповідно до п.5 ч.1. ст. 41 КЗпП України позивачу є неможливим, оскільки він звільнений відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП, а тому вказана позовна вимога є безпідставною та не підлягаю задоволенню.

Щодо непогодження надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та встановлення надбавки за інтенсивність праці голові Житомирської районної державної адміністрації зазначає, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу"» рішення про виплату надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань головам районних, районних у місті державних адміністрацій - приймається за погодженням з головою відповідної обласної державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до подання керівника державної служби у відповідній місцевій державній адміністрації.

Зазначена норма є диспозитивною, а тому не встановлює обов`язку погоджувати вказані виплати, саме тому головою Житомирської обласної державної адміністрації листами від 28.08.2019 та 30.08.2019 розглянуто та не погоджено встановлення надбавки за інтенсивність праці та надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань голові Житомирської районної державної адміністрації - ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали суду від 25.02.2020 у зв"язку із задоволенням клопотання ОСОБА_1 залучено до участі у справі, як співвідповідача - Житомирську районну державну адміністрацію Житомирської області.

Житомирська районна державна адміністрація у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі від 25.02.2020 не надіслала до суду відзив на позовну заяву.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судове засідання 11.06.2020 прибув представник Житомирської обласної державної адміністрації.

Відповідач - Житомирська районна державна адміністрація у судове засідання направила ОСОБА_2 , однак без належного оформлення повноважень на представництво його інтересів у суді. У зв"язку із вказаним суд згідно з протокольною ухвалою від 11.06.2020 не допустив до участі у розгляді справи ОСОБА_2 , як представника Житомирської районної державної адміністрації.

Позивач у визначений день та час, 11.06.2020, не прибув до суду, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 11 червня 2020 року надіслав до суду клопотання (за вх.№19955/20), у якому просить суд розгляд справи проводити без його участі.

У ході судового розгляду справи 11.06.2020 судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення представника відповідача - Житомирської обласної державної адміністрації, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та поставлено на обговорення питання про можливість переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Представник Житомирської обласної державної адміністрації не заперечувала проти переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Суд, заслухавши думку представника відповідача - Житомирської обласної державної адміністрації, відповідно до протокольної ухвали, на місці, ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17.08.1995, ОСОБА_1 29.04.2016 призначений на посаду голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області на підставі розпорядження Президента України №137/2016-рп від 29.04.2016 та розпорядження голови Житомирської районної держадміністрації від 29.04.2016 № 91 (а.с.15-19).

Житомирська районна державна адміністрація листом від 07.08.2019 №18-3/1472, за підписом керівника апарату районної державної адміністрації О.Гречко, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», звернулась до Житомирської обласної державної адміністрації з проханням погодити голові районної державної адміністрації - ОСОБА_1 надбавку за інтенсивність праці у розмірі 100 % посадового окладу у серпні 2019 року (а.с.60).

Листом від 28.08.2019 №5503/2-19/36 за підписом голови Житомирської обласної державної адміністрації В.Бунечка Житомирську районну державну адміністрації повідомлено, що керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 не погоджено встановлення надбавки за інтенсивність праці голові Житомирської районної державної адміністрації ОСОБА_1 на серпень 2019 року (а.с.61).

Житомирська районна державна адміністрація листом від 23.08.2019 за вих.№18-3/1539, за підписом керівника апарату районної державної адміністрації О.Гречко, із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 «Про умови праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», звернулась до голови Житомирської обласної державної адміністрації з проханням погодити голові районної державної адміністрації - ОСОБА_1 виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.58).

Листом від 30.08.2019 за вих.№5610/2-19/36 голова Житомирської обласної державної адміністрації повідомив Житомирську районну державну адміністрацію, що керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 голові Житомирської районної державної адміністрації ОСОБА_1 не погоджено надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (а.с.59).

Згідно з розпорядженням №61 від 28.08.2019, винесеним відповідно до п.2 ч.1 ст.36, ст.116 Кодексу законів про працю України та розпорядження Президента України від 23.08.2019 №281/2019-рп, ОСОБА_1 припинив виконання повноваження на посаді голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області у зв"язку із закінченням строку повноважень Президента України 28.08.2019 (а.с.27).

28 серпня 2019 року згідно з розпорядженням Президента України від 23 серпня 2019 року №281/2019-рп та розпорядження №61 від 28.08.2019, позивача звільнено з посади голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області у зв`язку із припиненням повноважень відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.15-19).

Позивач, зазначає, зо з ним не було проведено остаточний розрахунок при звільненні та вважає, що має право на виплату проіндексованої суми вихідної допомоги при звільненні відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та надбавки за інтенсивність праці у серпні 2019 року, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні передбаченої ст.44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), суд зазначає наступне.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиплатою позивачу вихідної допомоги при звільненні відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України та полягає у тому, чи поширюється на позивача дія пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання виконання покладених на голів районних адміністрацій та їх заступників службових обов`язків, припинення ними наданих повноважень, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-XIV (далі - Закон №586-XIV).

Закон України «Про місцеві державні адміністрації» відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (частина друга статті 1 Закону №586-XIV).

Частинами першою, другою статті 8 Закону №586-XIV передбачено, що місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.

Отже, посада голови районної державної адміністрації є строковою, оскільки повноваження голови нерозривно пов`язанні з строком повноважень Президента України, рішенням якого ці повноваження були надані.

Аналогічну правову позицію викладено в рішенні Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № №540/1668/19.

Суд зазначає, що статтею 9 цього Закону передбачено, що повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України з ініціативи Президента України.

У свою чергу, системний аналіз положень статті 9 Закону №586-XIV, що визначає підстави для припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації, та статті 118 Конституції України свідчить про те, що питання припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій віднесено до компетенції саме Президента України, які Глава держави може реалізувати як із власної ініціативи за наявності підстав передбачених, зокрема Законом №586-XIV, так і за наявності подання Кабінету Міністрів України.

Отже, Президент України наділений дискреційними повноваженнями, тобто сукупністю прав та обов`язків, які дають можливість самостійно на власний розсуд і в межах закону звільняти голів місцевих державних адміністрацій.

Окрім того, суд зазначає, що вжита у частині четвертій статті 118 Конституції України та у частині другій статті 8 Закону №586-XIV форма припинення Президентом України повноважень голови місцевої державної адміністрації, за наявності такої підстави як закінчення строку повноважень Президента України за поданням Кабінету Міністрів України, передбачає прийняття відповідного рішення щодо звільнення голови місцевої державної адміністрації.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації» не містить альтернативного вибору варіанту звільнення та призначення голів адміністрацій. Таким чином, Законом встановлено граничний термін перебування голови місцевої державної адміністрації на займаній посаді.

Отже, при формулюванні причин звільнення позивача не можуть застосовуватися норми п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, оскільки, в даному випадку, звільнення голови районної державної адміністрації згідно зі ст.9 Закону №586-XIV не є звільненням з ініціативи власника, а звільненням за закінченням повноважень (строку).

Відтак, звільнення голови районної державної адміністрації на підставі ст.9 Закону №586-XIV не є звільненням з ініціативи власника.

Суд зазначає, що ця норма містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов`язану з його статусом, така підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи Президента України, а з самим фактом закінчення строку повноважень Президента України.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених ст.40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що 28 серпня 2019 року позивача звільнено з посади голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області у зв`язку із закінченням строку повноважень Президента України згідно з розпорядженням Президента України від 23 серпня 2019 року №281/2019-рп.

Окрім того, суд зазначає, що підставами звільнення позивача у розпорядженні голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №61 від 28.08.2019 зазначено статтю 8, 9, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та п.2 ч.1 ст.36, ст.116 КЗпП України, розпорядження Президента України від 23.08.2019 №281/2019-рп. «Про звільнення С.Микитюка з посади голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області» (а.с.57).

Отже, оскільки позивача було звільнено на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, а не на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, то суд дійшов до висновку, що твердження позивача щодо поширення на спірні правовідносини приписів ст.44 КЗпП України є безпідставними.

Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження позивачем підстав його звільнення.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки, підставою для звільнення є п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України та Закон України «Про місцеві державні адміністрації», який не передбачає виплати вихідної допомоги у випадку звільнення з посади голови районної державної адміністрації, а позивач помилково вважає своє звільнення розірванням трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Щодо позовних вимог про невиплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавки за інтенсивність праці у розмірі 100% посадового окладу у серпні 2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу"» від 20.04.2016 №304 рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань приймається в порядку, установленому керівником відповідного органу, в межах затвердженого фонду оплати праці.

При цьому рішення про виплату надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань: головам районних, районних у місті державних адміністрацій - приймається за погодженням з головою відповідної обласної державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до подання керівника державної служби у відповідній місцевій державній адміністрації.

У той же час, слід зазначити, що положення Закону України "Про місцеві державні адміністрації", не містять імперативних норм щодо обов`язку встановлення надбавок, премій та інших заохочувальних виплат, зокрема, головам районних державних адміністрацій, у зв`язку з чим посилання позивача на порушення Житомирською обласною державною адміністрацією вказаної норми є безпідставним.

При цьому, суд вказує, що відсутність регулювання у певній сфері, де регулювання здійснюється на розсуд управляючого суб`єкта (регулятора), не є підставою для покладання судом на певного суб`єкта владних повноважень обов`язку, прямо не передбаченого Законом.

Окрім того, суд зауважує, що позивачем в судовому порядку не оскаржувались дії голови Житомирської обласної державної адміністрації щодо відмови у погодженні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавки за інтенсивність праці у розмірі 100% посадового окладу у серпні 2019 року. При цьому суд зауважує, що відповідно до змісту позовних вимог та матеріалів справи предметом розгляду у даній адміністративній справі є бездіяльність відповідачів щодо несвоєчасного, остаточного розрахунку при звільненні позивача.

У той же час, в силу положень статті 55 Конституції України, приписів ч. 1 ст. 2 та ст. 5 КАС України право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

У даному випадку, судом не встановлено порушення Житомирською обласною державною адміністрацією та Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області прав чи інтересів ОСОБА_1 у сфері правовідносин щодо розрахунку при звільненні з посади голови Житомирської районної державної адміністрації у Житомирській області.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім. С.П.Корольова, 1, Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 00022489) та Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Лесі Українки, 1, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 04053476) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 19 червня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко