Рішення № 89941587, 12.05.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4846/19

№ 2/183/1045/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання - Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

06 серпня 2019 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 22 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк ренесанс капітал» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 26259018293159, відповідно до якого ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 40 619,08 грн.

19 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк ренесанс капітал» припинилося шляхом приєднано до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ»). ПАТ «ПУМБ» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк ренесанс капітал», тому на баланс ПАТ «ПУМБ» передана заборгованість за вказаним кредитним договором. Внаслідок тривалого невиконання взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором у відповідача станом на 203 липня 2019 року утворилася заборгованість в розмірі 128 000,00 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 20 351,17 грн., заборгованості по процентам в розмірі 21 499,02 грн., штрафних санкцій в розмірі 86 149,81 грн.

Зазначену суму, а також судові витрати в розмірі 1921,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з відзивом на позовну заяву, в обґрунтування якого посилалася на те, що позивач звернувся до суду з позовом зі спливом строку позовної давності, яку просить застосувати та відмовити на цій підставі в задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначила, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2019 року у справі № 201/2626/19 визнано виконавчий напис № 1424 від 20 березня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, щодо стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №26259018293159 від 22 липня 2013 року в сумі 62 568,84 грн. таким, що не підлягає виконанню.

У судове засідання представник позивача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на застосування строків позовної давності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи предмет спору, заявлені межі позовних вимог, суд розглядає справу в межах наявності та достатності підстав для стягнення з відповідача вказаної позивачем заборгованості, правомірності її утворення та існування, що відповідає вимогам ст. 129 Конституції України.

Судом встановлено, що 22 липня 2013 року на підставі пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26259018293159, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на картковий рахунок зі встановленим лімітом овердрафту в розмірі 20 000,00 грн., строком користування на 36 місяців, зі сплатою процентів за користування овердрафтом в розмірі 24,0% річних при здійсненні розрахункових операцій в торгівельно-сервісній мережі за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту) та 24,0% при здійсненні інших дебетових операцій по рахунку за рахунок коштів овердрафту.

19 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинило свою діяльність шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», який є правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та статутом.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якшо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В той же час, суд звертає увагу, що в позовній заяві Банк зазначає, що за кредитним договором відповідачу ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірі 40 619,08 грн., в свою чергу з наданого позивачем кредитного договору від 22 липня 2013 року вбачається, що ліміт овердрафту становить 20 000,00 грн.

Будь-яких інших доказів того, що вказаний ліміт був збільшений позивач не надав.

Крім того, позивач надав виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, але детального розрахунку розміру заборгованості не надав, що позбавляє суд визначити із якого розміру кредиту нарахована вказана заборгованість по кредитному договору ( 20 000,00 грн. чи 40 619,08 грн.), при цьому, з цієї виписки наявні посилання позивача на укладення кредитного договору № 26259018293159 від двох різних дат, а саме: 23.07.2013 року та 15.01.2014 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповіднодост.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представник позивача був обізнаний із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає свою увагу на ту обставину, що позивачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надано доказів укладання кредитного договору та отримання кредиту зі встановленим лімітом в розмірі 40 619,08 грн.

Отже слід дійти до висновку про те, що позивачем не надані належні та допустимі докази укладення кредитного договору на суму 40 619,08 грн., а також і не надані належні докази розрахунку визначеної позивачем кредитної заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 в своїй заяві наполягала на застосуванні строку позовної давності до вказаних правовідносин.

Розглядаючи заяву про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Договором від 22 липня 2013 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , копія якого надана позивачем, передбачені загальні умови відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування.

Пунктом 3.4. Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування, повне погашення кредиту (овердрафту) має бути здійснено не пізніше останнього дня строку користування овердрафтом, встановленого банком.

Згідно п 2.4 кредитного договору (Основних умов Договору рахунку), яким є Пропозиція укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 22 липня 2013 року, строк користування овердрафтом становить 36 місяців.

Відповідно, днем виникнення права вимоги банку за даним договором є 23 липня 2016 року (наступний день після закінчення передбаченого договором 36-місячного строку користування овердрафтом).

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом 06 серпня 2019 року, а саме після спливу трирічного строку позовної давності.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з тексту кредитного договору, він не містить застереження щодо збільшення строку позовної давності.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року за №6-16цс15.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц.

У зв`язку з наведеним, оскільки позивачем заявлені позовні вимоги поза межами строку позовної давності, останній не просить його поновити та не посилається на докази, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності, у зв`язку з чим,суд дійшов до висновку про задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 щодо застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності, а тому в задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» належить відмовити в повному обсязі.

Згідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати в розмірі 1921,00 грн. покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 257, 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати покласти на Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк».

Учасники справи:

-позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження юридичної особи: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4;

-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 12 травня 2020 року.

Суддя Д. І. Городецький