Рішення № 89938584, 11.06.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/15829/19

Провадження № 2/947/906/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря - Кирикової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» 09 липня 2019 року звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому позивач просить суд:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/62120 від 04.08.2006 року та за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, яка складає в сумі 227109 доларів 02 цента США, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реалізації її на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні ринкових цін на підставі зовнішньої незалежної оцінки, посилаючись на невиконання відповідачем умов вищевказаних кредитних договорів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу цивільної справи між суддями, справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 29 липня 2019 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

11 листопада 2019 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання призначене на 11.06.2020 року представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву, в якій позов підтримав, просив суд задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач по справі - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Частиною 3 та частиною 4 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Згідно з відповіддю з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та саме за цією адресою судом надсилалась судова кореспонденція рекомендованим листом з повідомленням на ім`я відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 04 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль`та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0058/74/62120, згідно якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 80000 (вісімдесят тисяч) доларів США, строком до 04 серпня 2026 року, під 11,5% річних.

Згідно п. п. 5.1, 5.5 умов кредитного договору до обов`язків відповідача (позичальника) було покладено щомісячне до 15-го числа кожного місяця часткове повернення кредиту та щомісячна до 15-го числа кожного місяця сплата відсотків за фактичне використання кредитних коштів. У випадку невиконання зобов`язань за договором, відповідач (позичальник) за вимогою банку повинен протягом 30 календарних днів з моменту надіслання позивачем (кредитором) відповідного листа-повідомлення здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені кредитним договором.

Згідно п. 9 кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У разі невиконання позичальником будь-якої з умов кредитного договору відсоткова ставка збільшується кредитором на 5 відсотків до 16,5 відсотків річних з наступного дня, слідуючого за днем виявлення порушення.

Відповідно до договорів поруки від 04 серпня 2006 року, які були укладені між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , останні на добровільних засадах беруть на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року.

Як вбачається з п.3.2 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 беруть на себе зобов`язання перед позивачем відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 на всю суму заборгованості.

Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов`язання, відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржником, а також при порушенні боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачена додаткова (субсидіарна відповідальність) поручителя.

Також вбачається, що 04 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року, якою сторонами узгоджено, що позичальник зобов`язаний передати в заставу кредитору майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання вказаної угоди, 10 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2961, за умовами якого іпотекодавець передав в заставу іпотеко держателю в забезпечення виконання умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., зареєстрованого в реєстрі за №2411.

Надалі у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 та його поручителями умов кредитного договору №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року у останніх виникла заборгованість, яка станом на 16 листопада 2010 року становила у розмірі 130005 доларів 34 центи США, що в еквіваленті складало 1031293 гривні 36 копійок з яких: заборгованість за кредитом -77028,68 долари США, що еквівалентно 611045 гривень 41 копійка, заборгованість за відсотками -17422,22 долари США, що еквівалентно 138205 гривень 24 копійки, пеня за прострочення тілу кредиту -3673,11 доларів США, що еквівалентно 29137 гривень 68 копійок, пеня за прострочення відсотків по кредиту -31881,33 доларів США, що еквівалентно 252905 гривень 03 копійки.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, за наслідком розгляду якого 04.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення по справі №1512/2-1935/11, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 130005 доларів 34 центи США, що в еквіваленті складає 1031293 гривні 36 копійок.

Також судом встановлено, що 04 квітня 2007 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0058/82/72750, згідно якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 28050 доларів США, строком до 04 квітня 2017 року, під 13,75% річних.

Згідно п. п. 5.1, 5.5 умов кредитного договору до обов`язків відповідача (позичальника) було покладено щомісячне до 15-го числа кожного місяця часткове повернення кредиту та щомісячна до 15-го числа кожного місяця сплата відсотків за фактичне використання кредитних коштів. У випадку невиконання зобов`язань за договором, відповідач (позичальник) за вимогою банку повинен протягом 30 календарних днів з моменту надіслання позивачем (кредитором) відповідного листа-повідомлення здійснити повернення кредиту, процентів та інших платежів, що визначені кредитним договором.

Згідно п. 10.1 кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до договорів поруки від 04 квітня 2007 року №№014/0058/82/72750/1 та №014/0058/82/72750/02, які були укладені між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , від імені якої, на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 , останні на добровільних засадах беруть на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року.

Як вбачається з п.3.1 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 беруть на себе зобов`язання перед позивачем відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 на всю суму заборгованості.

04 квітня 2007 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1111, за умовами якого іпотекодавець передав в заставу іпотекодержателю в забезпечення виконання умов кредитного договору №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., зареєстрованого в реєстрі за №2411.

Надалі у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 та його поручителями умов кредитного договору №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року у останніх виникла заборгованість, яка станом на 25 квітня 2012 року становила у розмірі 99448,68 доларів США, що в еквіваленті складало 794366 гривень 23 копійки, з яких: заборгованість за кредитом - 23713,37 доларів США, що еквівалентно 189415 гривень 29 копійок; заборгованість за відсотками -11308, 42 доларів США, що еквівалентно 90328 гривень 27 копійок; пеня за прострочення тілу кредиту -29688,11 доларів США, що еквівалентно 237139 гривень 72 копійки; пеня за прострочення відсотків по кредиту -34738,78 доларів США, що еквівалентно 277482 гривні 95 копійок.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, за наслідком розгляду якого 10.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення по справі 1512/2-1942/11, яким збільшені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"- задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366 гривень 23 копійки.

Протоколом Загальних Зборів акціонерів Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"№3б-36 від 21 квітня 2006 року прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"на Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", який став правонаступником за всіма правами та обов`язками Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль". Протоколом загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14 жовтня 2009 року прийнято рішення про зміну найменування відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", яке є правонаступником за всіма правами та обов`язками.

На підставі вищевикладеного вбачається, що банком належним чином були виконані умови вказаних кредитних договорів №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, що під час розгляду справи не спростовувалось.

Враховуючи те, що позичальник не виконував рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2012 року та рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2012 року та вимоги Банку щодо врегулювання кредитної заборгованості, у ОСОБА_6 , відповідно до наданих до суду розрахунків заборгованості, саме станом на 01.04.2019 року наявна заборгованість перед банком за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року у розмірі 169394 доларів США 54 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 4609073 грн. 49 коп., та за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року у розмірі 57714 доларів США 48 центів, що в еквіваленті в національній валюті по-курсу НБУ на дату розрахунку складає 1 570 359 грн. 23 коп., що в загальній сумі складає 227109 доларів 02 цента США.

01.04.2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслало на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. №114/5-146055 про погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, в якій повідомлено, що у разі невиконання цієї вимоги, банк вимушений буде здійснити дії зі звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка відповідачем виконана не була. Доказів до суду в спростування зазначених обстави не надано.

Також, 04.04.2017 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслало на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. №114/5-149707 про погашення заборгованості за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року та роз`яснено аналогічно вищезазначені наслідки у разі непогашення заборгованості.

Відсутність відповіді на надіслані вимоги та невиконання зобов`язань за кредитними договорами щодо своєчасного повернення кредиту, зумовило звернення АТ «Райффайзен Банк Аваль» до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже судом було встановлено:

- 04.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення по справі №1512/2-1935/11, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль`в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04 серпня 2006 року у розмірі 130005 доларів 34 центи США, що в еквіваленті складає 1031293 гривні 36 копійок.

- 10.12.2012 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення по справі 1512/2-1942/11, яким збільшені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"- задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366 гривень 23 копійки.

Вказані рішення суду ОСОБА_1 виконані не були, доказів в спростоування вказаних обстави до суду не надано, за наслідком чого станом на 01.04.2019 року у відповідача наявна заборгованість перед банком за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року у розмірі 169394 доларів США 54 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 4609073 грн. 49 коп., та за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року у розмірі 57714 доларів США 48 центів, що в еквіваленті в національній валюті по-курсу НБУ на дату розрахунку складає 1 570 359 грн. 23 коп., що в загальній сумі складає 227109 доларів 02 цента США.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на

предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї

вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору . Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Отже, аналіз положень статей 33, 36-39 Закону України «Про іпотеку», дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до розділу 4 іпотечних договорів від 10.08.2006 року та 04.04.2007 року, сторонами узгоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Право вибору способу задоволення вимог іпотеко держателя, встановлено пунктом 4.5 цього договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодержателю.

Отже на підставі викладеного вбачається, що умовами іпотечних договорів сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Закон визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі правила для здійснення реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, зокрема в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

При цьому, у п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз`яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Крім того, за вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

За змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року (справа № 6-61цс15), в постанові від 07 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс15), в постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561цс15) та в постанові від 08 червня 2016 року (справа № 6-1239цс16).

В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна, однак таких доказів позивачем до суду не надано.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №235/3619/15-ц від 21.03.2018 року.

У зв`язку із тим, що зобов`язання відповідача забезпечено укладанням іпотечних договорів між відповідачем та позивачем, то у позивача є всі правові підстави для задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вищевказаної заборгованості.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №201182921, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним зареєстрованим на праві власності нерухомим майном належним ОСОБА_1 , яка не перевищує 140 кв.м., була придбана останнім за кредитні кошти, надані в іноземній валюті на споживчі ціни.

З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджуються на правовідносини, що виникли по даній справі.

При цьому, суд вказує на те, що у зв`язку з наявністю загальних правових підстав для примусового стягнення на належне відповідачу майно таке стягнення на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути здійснене і у передбачених випадках підлягає зупиненню в порядку, визначеному ст. 267 ЦПК України.

Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, на строк дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, розглядаючи заяву в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача та їх задоволення.

Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 гривня 00 копійок.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 267, 273, 280-282, 352, 354ЦПК України, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, п.п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місце проживання: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки- задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором №014/0058/74/62120 від 04.08.2006 року, яка станом на 01.04.2019 року, становить у розмірі 169394 (сто шістдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) долара 54 (п`ятдесят чотири) центи США, та за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04.04.2007 року, яка станом на 01.04.2019 року, становить у розмірі 57714 (п`ятдесят сім тисяч сімсот чотирнадцять) доларів 48 (сорок вісім) центів США, що в загальній сумі складає 227109 (двісті двадцять сім тисяч сто дев`ять) доларів 02 (два) цента США, звернути стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 10 серпня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2961, та за договором іпотеки від 04 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1111, шляхом реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; код за ЄДРПОУ 14305909) у відшкодування витрат по сплаті судового збору - 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок.

Відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 10 серпня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2961, та за договором іпотеки від 04 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурською О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1111,шляхом реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче за звичайних ринкових цін, на строк дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий Калініченко Л. В.