Ухвала суду № 89934582, 17.06.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 490/9683/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» - адвоката Чирви В.Г. про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м.Миколаєва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 березня 2020 року передано дану справу за підсудністю до Дніпровського районного суду м.Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 17 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

До матеріалів позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 : одну кімнату в квартирі спільного заселення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 14,6 кв.м., що належить на підставі свідоцтва про право на спадщину, 5- 115 від 11 березня 2005 року; транспортний засіб бренд KIA, модель - Sportage, рік випуску - 2016 , дата реєстрації - 08 квітня 2016 року, об`єм двигуна 1591.

Суддя, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як убачається з позовної заяви, предметом позову є солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №8Ф-2017 від 13 березня 2017 року, яка становить 710 341,75 грн.

Згідно позовної заяви 13 березня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8Ф-2017, відповідно до умов якого банк видав позичальнику кредит в сумі 700 000,00 грн на строк до 12 березня 2034 року зі змінюваною процентною ставкою.

Згідно умов даного договору, кредит видавався на наступні цілі: нерухомість в кредит під заставу нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

За умовами договору, виконання зобов`язання забезпечено іпотекою однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Відповідно до договору іпотеки від 14 березня 2017 року заставна вартість предмету іпотеки визначена сторонами в сумі 892 500,00 грн, а ринкова вартість вказаної квартири становить

1 050 000,00 грн.

Звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кімнату в квартирі в м.Миколаєві та транспортний засіб, належні відповідачу на праві власності, представник позивача не довів, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову, враховуючи що кредитний договір забезпечений, серед іншого, іпотекою вартість об`єкта якої є більшою ніж сума заборгованості.

Крім того, представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (вчинення відповідачами будь-яких дій по відчуженню належного йому майна тощо).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача

АТ «Кредобанк» - адвоката Чирви В.Г. про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 260 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені заяви представника позивача Акціонерного товариства «Кредобанк» - адвоката Чирви В.Г. про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: