Рішення № 89933889, 17.06.2020, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/2484/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2020 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.

за участю секретаря судового засідання - Климус Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гулько Василя Васильовича та Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1832744 від 07.12.2019,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Спіжавки А.Ю., звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського СРПП Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гулька В.В. та ГУНП в Чернівецькій області , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК №1832744 від 07.12.2019, про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. та провадження у справі закрити, стягнувши при цьому за рахунок бюджетних асигнувань з ГУНП в Чернівецькій області на його користь судові витрати по справі.

В обґрунтування позову посилається на те, що 07.12.2019 поліцейським СРПП Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гульком В.В. відносно нього було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Згідно змісту вказаної постанови: « ОСОБА_1 07.12.2019 р., о 01 год. 23 хв., здійснив зупинку транспортним засобом на перехресті, чим порушив п.15.9 «ґ ь т » ПДР – порушення заборони зупинки на перехрестях, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП».

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною. Зокрема зазначає, що у вказаний в постанові день та час він перебував по місцю свого проживання по вул. І.Франка в с. Шубранець Заставнівського району АДРЕСА_1 , коли до будинку постукали особи, які представилися працівниками поліції, і не представивши ніяких документів, попросили його надати посвідчення водія та документи на транспортний засіб, що припаркований біля воріт його будинку. При цьому вони пояснили йому, що за їхніми даними він керував транспортним засобом, який у подальшому був припаркований проти правил і тому на позивача буде складено постанову про накладення адміністративного стягнення. Заперечуючи вказані події, ОСОБА_1 пояснив, що вказаним транспортним засобом крім нього керують і інші особи і насамперед їм (працівникам поліції) необхідно встановити цю обставину. Однак, вказані пояснення працівник поліції не взяв до уваги, об`єктивно та всебічно не дослідив всіх обставин справи, що, на думку позивача, призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Спіжавка А ОСОБА_2 , будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, попередньо надали суду заяву, в якій просили розгляд справи провести в їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач поліцейський СРПП Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гулько В.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення, посилаючись на те, що 07.12.2019 р. на спецлінію «102» надійшло повідомлення про порушення Правил дорожнього руху по вул. І.Франка в с. Шубранець Заставнівського району Чернівецької області. Виїздом на місце події відповідачем ОСОБА_3 було виявлено припаркований з порушенням транспортний засіб марки MERCEDES BENS-310, н.з. НОМЕР_1 та в результаті розшукових дій встановлено його власника, а саме ОСОБА_1 , та підтверджено, що саме він здійснив порушення п.15.9 «ґ» ПДР України. Внаслідок чого після роз`яснення ОСОБА_1 його прав за результатами розгляду справи винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Також вказав, що після того як було винесено оскаржувану постанову, він бачив як ОСОБА_1 вийшов з будинку зі своєю дружиною, яка сіла за кермо автомобіля MERCEDES BENS-310, д.н.з. НОМЕР_1 , та поїхала разом із ОСОБА_4 в невідомому напрямку.

Представник відповідача – ГУНП в Чернівецькій області, в судове засідання не з`явився, не дивлячись на своєчасне та належне його повідомлення про час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За вказаних обставин, справу розглянуто без участі позивача та його представника, а також представника відповідача - Головного управління національної поліції в Чернівецькій області.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За умовами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАК №1832744 від 07.12.2019, винесеною поліцейським СРПП Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гульком В.В., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за те, що він 07.12.2019 року, о 01 год. 23 хв. здійснив зупинку транспортним засобом на перехресті, чим порушив п.15.9 «ґ» ПДР – порушення заборони зупинки на перехрестях, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

В той же час вказані норми закону відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Так, відповідно до п. 15.9 «ґ» ПДР України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Позивач оспорює правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що докази його вини у вчиненні вищевказаного правопорушення, відсутні, постанова винесена відносно нього з порушенням вимог ст. 280 КУпАП.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства щодо збирання доказів обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладається законом на відповідача.

Проте, обставини оскарження позивачем постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідача, як суб`єкта владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій, відповідачем залишено без будь-якого на то реагування та суду не надано жодних доказів на доведення законності, складеної постанови та доведеності факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Із змісту позовної заяви вбачається, що у зазначений у оскаржуваній постанові день та час ОСОБА_1 перебував по місцю свого проживання, а саме по АДРЕСА_1 , коли до будинку постукали особи, які представилися працівниками поліції, і не представивши ніяких документів, попросили його надати посвідчення водія та документи на транспортний засіб, що припаркований біля воріт його будинку. При цьому вони пояснили йому, що за їхніми даними він керував транспортним засобом, який у подальшому був припаркований проти правил і тому на позивача буде складено постанову про накладення адміністративного стягнення. Заперечуючи вказані події, ОСОБА_1 пояснив, що вказаним транспортним засобом, крім нього, керують і інші особи і насамперед їм (працівникам поліції) необхідно встановити цю обставину. Проте, вказані пояснення працівник поліції не взяв до уваги.

На спростування наведених доводів позивача відповідачем будь-яких доказів суду не надано.

Натомість, в судовому засіданні поліцейським СРПП Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гульком В.В. було зазначено, що він був свідком того, як дружина ОСОБА_1 в його присутності сіла за кермо автомобіля MERCEDES BENS-310, д.н.з. НОМЕР_1 та поїхала в невідомому напрямку, що свідчить про ймовірність існування доводів позивача щодо того, що вказаним транспортним засобом, крім нього керують також інші особи.

З огляду на наведене, відомості, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих правомірність його рішення, суд вважає, що підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Даний перелік можливих судових рішень є вичерпним, і не передбачає право суду визнавати рішення суб`єкта владних повноважень протиправними у даній категорії справ.

Крім того, позовні вимоги про визнання протиправною оскаржуваної постанови охоплюються вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, оскільки відносяться до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому окремому розгляду не підлягають, у зв`язку із чим в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про задоволення вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Спіжавкою А.Ю. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.02.2012 року № 327) на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.12.2019 року.

Згідно з Актом виконаних робіт №2 від 15.05.2020 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 17.12.2019 року загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, становить 4 год. 00 хв., загальна вартість наданих послуг – 4 000 грн.

Оплата наданих послуг підтверджується розрахунковою квитанцією від 15.05.2020 року серії ББАР №519503.

Судом встановлено, що розгляд даної справи по суті здійснено за відсутності усіх учасників справи за правилами ч.3 ст. 250 КАС України.

При цьому, встановлено, що за час перебування даної справи у провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області адвокат Спіжавка А.Ю. фактичної участі у судових засіданнях не брала.

Таким чином, вимога про стягнення витрат за участь в судових засіданнях при розгляді позову в суді перщої інстанції в розмірі 1000 грн., яка зазначена в Акті виконаних робіт №2 від 15.05.2020, задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, загальна вартість наданих послуг, з урахуванням витрат часу на первинну консультацію, ознайомлення з матеріалами справи, проведення підготовчих дій та виготовленню процесуальних документів та становить 3 000 грн., які необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Чернівецькій області.

На підставі ст.ст. 245, 251, 258, 268, 285 КУпАП, керуючись ст.ст. 9,14,19,72,77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАК №1832744 від 07.12.2019, винесену поліцейським сектору реагування патрульної поліції Заставнівського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області Гульком Василем Васильовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу, в розмірі 255 грн.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються із витрат на правову допомогу, в розмірі 3 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Копія рішення невідкладно надсилається учасникам справи.

Дата складання повного тексту судового рішення 17.06.2020

Суддя Стрілець Я.С.