Рішення № 89933841, 11.06.2020, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/248/20

Провадження №2/713/200/20

РІШЕННЯ

іменем України

11.06.2020 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Кириляк А.10., за участю секретаря Матейчук Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариство « Українська страхова компанія «Княжна вієнна іншуранс груп», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до Приватного акціонерного товариство « Українська страхова компанія «Княжна вієнна іншуранс груп», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП.

В позові вказує, що 23 серпня 2019 року, приблизно о 18 год. 00 хв. в м. Чернівці, по вул. Заводська, буд.7, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Iveco Magirus» д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку, не врахував дорожню обстановку та безпечний інтервал, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Gelly MR- 7151 А» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.09.2019 року водія транспортного засобу «Iveco Magirus» д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП .

Автомобіль марки «Gelly MR-7151A» д.н.з. НОМЕР_2 перебував у користуванні ОСОБА_1 та належить на праві власності батьку позивача - ОСОБА_4 ..

Оскільки відповідальність власника т.з. «Iveco Magirus» д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_5 згідно полісу обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/0598454 застраховано у Приватному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп", ОСОБА_1 звернувся до Страховика для отримання страхового відшкодування .

ОСОБА_1 було надано страховику всі необхідні документи для здійснення страхового відшкодування, які були прийняті представником ПАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», що підтверджується знімком з електронного кабінету останнього .

Після огляду транспортного засобу представниками ПАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», ОСОБА_1 було запропоновано регламентну виплату у розмірі близько 14 000,00 грн..

Вказана сума страхового відшкодування є неспівмірною із завданою ОСОБА_1 майновою шкоду, тому останній звернувся в усному порядку до представників страхувальника для надання можливості ознайомитись з протоколом огляду транспортного засобу, калькуляцію суми завданої шкоди та іншими документами на підставі яких визначено розмір страхового відшкодування, однак, останньому було відмовлено у можливості ознайомитись з матеріалами страхової справи.

Не погоджують із сумою регламентної виплати та з метою визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю марки «Gelly MR-7151A» д.н.з. НОМЕР_2 . ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до судового експерта Павлишина Ярослава ОСОБА_6 (свідоцтво МЛЭУ №331 від 31.05.2013 p., сертифікат ФДМУ №859/17 суб`єкта оціночної діяльності від 30.08.2017 р.) із проханням провести автотоварознавчу експертизу.

Про дату, час та місце проведення огляду транспортного засобу Gelly MR- 7151 А» д.н.з. НОМЕР_3 було повідомлено страховика, шляхом направлення повідомлення на його офіційну поштову адресу.

Згідно висновку №91-11-19 від 11.11.2019 року, наданого експертом ОСОБА_7 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Gelly MR-7151A» д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 23.08.2019 р. станом на момент виконання експертизи, становить 71 716 грн. 49 коп.

27 серпня 2019 року представником позивача направлено заяву про страхове відшкодування у формі претензії з вимогою про виплату страхового відшкодування. Отримавши претензію про страхове відшкодування та повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду зі всіма додатками, страхова компанія повідомила про те, що законом не передбачено подання потерпілою особою претензії Страховику, в страховика відсутній обов`язок приймати до уваги висновок експерта №91-11-19 від 11.11.2019 року, а також те, що копії додані до претензії посвідчені неправомочною особою.

Відповідь надана страховиком розцінена позивачем як відмова у здійснені страхового відшкодування.

Крім того вказував, що ДТП сталось з вини водія т.з. «Iveco Magirus» д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , наслідки вказаного правопорушення завдали позивачу моральної шкоди, яка виражається в емоційному дискомфорті та постійних душевних переживаннях пов`язаних з ушкодженням транспортного засобу, окрім того, враховуючи те, що у зв`язку з пошкодженням автомобіля, позивач змушений користуватись громадським транспортом, що викликає суттєві незручності у пересуванні, а також те, що позивач змушений витрачати свій власний час для вирішення питань, що стосуються відновлення автомобіля, відшкодування завданої шкоди та інше, у прохальній частині заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн.

Також вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати,а саме судовий збір та витрати на оплату правничої допомогу

Згідно п. 4.1 Договору про надання юридичної (правової) допомоги № 172/19 від 27 серпня 2019 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Поляк, і партнери» та ОСОБА_1 вартість послуг, що надаються адвокатським об`єднанням становить 40 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину гоботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не визначений в дорученні (угоді).

Остаточна вартість за надані послуги в кожному конкретному випадку визначається по факту виконання роботи та вказується у звіті про вартість наданих гослуг, який підписується Керуючим партнером та направляється або вручається клієнту в порядку, передбаченому п. 4.5 даного договору.

Попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на правничу допомогу становить 17 565 грн. 60 коп.

Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" (код СДРПОУ 24175269, адреса: м. Київ, вул. Глибочицька, 44) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 паспорт серії НОМЕР_6 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області 24 березня 2010 року, адреса: АДРЕСА_1 вартість матеріального збитку у розмірі 71 716 (сімдесят одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 49 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса зареєстрованого місця проживання: с.Іспас, Вижницький р-н, Чернівецька обл.) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 паспорт серії НОМЕР_6 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області 24 березня 2010 року, адреса: АДРЕСА_2 (три тисячі) грн. 00 коп. в якості моральної шкоди. Вирішити питання про розподіл судових витрат (судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи).

В адресованій суду заяві представник позивача просить розглядати справу у його відсутність та відсутність позивача, позов підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. В адресованому суду письмовому заперечені позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 серпня 2019 року, приблизно о 18 год. 00 хв. в м. Чернівці, по вул. Заводська, буд.7, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Iveco Magirus» д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку, не врахував дорожню обстановку та безпечний інтервал, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Gelly MR- 7151 А» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.09.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль «Gelly MR- 7151 А» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який керував даним автомобілем на підставі довіреності, власником даного автомобіля є ОСОБА_4 ..

Між ОСОБА_8 та ПрАТ «УСК Княжа Вієна Іншуранс Груп» було укладеного поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/0598454, строк дії з 10.04.2019 року до 09.04.2020 року , забезпечений «Iveco Magirus» д.н.з. НОМЕР_1 , франщиза 2000 грн.

Відповідно до п.34.2 ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, відповідно до вимог Закону.

Згідно висновку №91-11-19 від 11.11.2019 року, наданого експертом ОСОБА_7 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Gelly MR-7151A» д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП від 23.08.2019 р. станом на момент виконання експертизи, становить 71 716 грн. 49 коп.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.1 ст. 1188 ЦK України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: п.1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу , якою передбачено одної з підстав виникнення зобов`язання: заподіяння шкоди (деліктне/позадоговірне зобов`язання).

Таким чином, відповідач, як особа, яка своїми протиправними діями завдала шкоди позивачу, зобов`язаний відшкодувати завдану ним шкоду у повному розмірі. Якщо не доведе, що шкоду завдано не з його вини.

У даному випадку судовим рішенням (постановою про притягнення до адмін. відповідальності за ст.124 КУпАП) встановлено вину відповідача в ДТП і, відповідно, заподіяння шкоди майну позивача внаслідок неправомірним (винних) дій.

Згідно з вимогами ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно приписів ст. 1166 та ст. 1192 ЦК України потерпілий має право на повне відшкодування завданої йому шкоди внаслідок протиправних дій особи, зокрема, має право на відшкодування шкоди, визначеної в розмірі вартості необхідного для відновлення пошкодженого майна ремонту.

При чому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи.

У справі № 6-954цс16 Верховний Суд України надав такі висновки:

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас таке ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик. Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком виключно в межах страхової суми і виключно у відповідності до умов договору. Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року по справі № 754/1114/15-ц.

Щодо визначення розміру шкоди, на отримання якої позивач має право, і яка підлягає відшкодуванню відповідачем, то суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між такими діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Натомість обов`язок доказувати відсутність підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню шкоди закон покладає на її завдавача. Визначаючи розмір завданої позивачу шкоди слід звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Представник позивача в позовній заяві вказує, що 27 серпня 2019 року представником позивача направлено заяву про страхове відшкодування у формі претензії з вимогою про виплату страхового відшкодування, хоча з самої претензії вбачається, що вона датована 27 листопада 2019 року .

Крім того в позовній заяві представник позивача вказує, що отримавши претензію про страхове відшкодування та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зі всіма додатками, страхова компанія повідомила про те, що законом не передбачено подання потерпілою особою претензії Страховику, в страховика відсутній обов`язок приймати до уваги висновок експерта №91-11-19 від 11.11.2019 року, а також те, що копії додані до претензії посвідчені неправомочною особою.

Відповідь надана страховиком розцінена позивачем як відмова у здійснені страхового відшкодування .

Однак, як вказано у відповіді Приватного акціонерного товариство « Українська страхова компанія «Княжна вієнна іншуранс груп» від 15 січня 2020 року, що потерпілий чи інша особа ,яка має право на отримання відшкодування до товариства із передбаченою Законом України № 1961-IV з заявою про страхове відшкодування не зверталася та документи надані не були ,вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування буде прийнято страховиком після отримання від потерпілого чи іншої особи,яка мала право на отримання відшкодування відповідної заяви та документів/відомостей передбачених ст.35 Закону України №1961- IV.

В своїй позовній заяві позивачем вказано,що 03.10.2019 року, було надано страховику всі необхідні документи для здійснення страхового відшкодування, які були прийнять представником ПАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», Однак в матеріалах справи відсутні дані про те коли позивач звернувся до ПАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», про здійснення страхового відшкодування, хто саме звертався з даною заявою.

Згідно з ч. З ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України). Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Отже, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована, то обов`язок відшкодувати шкоду покладається на його страховика. Матеріали справи не містять достовірних даних про те, що позивач належним чином звертався до страхової компанії із заявою про сплату страхового відшкодування та отримав відмову у виплаті такого відшкодування. У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині страхового відшкодування та вважає , що позов пред`явлено до суду передчасно.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то судом приймається до уваги, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 p., N 1 від 27.02.2009 p., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути максимально адекватним завданій шкоді та приймає до уваги, що внаслідок ДТП позивач зазнав душевного хвилювання, нервового стресу та вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого побуту у зв`язку з пошкодженням автомобіля.

Таким чином, з урахуванням тривалості позбавлення можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, та, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме: суд вважає доцільним стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач ОСОБА_1 та його представник надав суду докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14731,80 гривень, що підтверджується дослідженими судом документами, а саме: договором №172/2019 від 27 серпня 2019 року про надання правничої допомоги; актом виконаних робіт (наданих послуг) від 26.05.2020 року та квитанцією до прибуткового кассового ордеру на суму 14731,80 грн.

Відповідно до п. З ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на правничу допомогу, суд вважає, що по справі необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 витрати понесені позивачем на оплату правничої допомоги у розмірі 500 грн., що буде пропорційним задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, ст.ст. 993,1166, 1194 Цивільного кодексу України,ст.ст.29,38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 9,27 Закону України "Про страхування", керуючись ст.ст. 12,13,133 137,141, 265, ст. 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариство « Українська страхова компанія «Княжна вієнна іншуранс груп», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса зареєстрованого місця проживання: с.Іспас, Вижницький р-н, Чернівецька обл.) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 паспорт серії НОМЕР_6 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області 24 березня 2010 року, адреса: АДРЕСА_2 (три тисячі) грн. 00 коп. в якості моральної шкоди; 500 (п`ятсот) гривень - витрат на професійну правничу допомогу адвоката; 300 (триста) гривень,- судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вижницький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Кириляк