Рішення № 89930022, 18.06.2020, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/671/19

№2/680/197/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

Максимчука С.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Новоушицького госпрозрахункового

проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро -

Луцак В.П.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоушицького госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новоушицька селищна рада Хмельницької області про визнання права власності,

установив:

Позивачка звернулася до суду із позовом в якому, з урахуванням уточнення, просила визнати за нею право власності на нежитлові приміщення - виробничий цех станції техобслуговування площею 208,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; цех площею 114 кв.м., станцію техобслуговування площею 20,1 кв.м., загальною площею 134,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що входять до складу приміщення майстерні механізації тваринницьких ферм.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 грудня 2006 року вона прийняла у дар Ѕ частину з 8/25 частки нежитлового приміщення (адмінбудинок, комплекс допоміжних будівель та споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та включає в себе: 1/2 частину виробничого цеху №18, площею 208,3 кв.м. станції техобслуговування, площею 416, 6 кв.м., цех № 19 площею 114 кв.м., станцію техобслуговування № 20 площею 20,1 кв.м., що входять до складу приміщення майстерні механізації тваринницьких ферм. 04 квітня 2007 року Новоушицьким госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро (далі - Новоушицьке БТІ) зареєстроване право власності на зазначені вище нежитлові приміщення. 19 лютого 2019 року з метою відчуження належного їй майна, вона звернулась до державного реєстратора та отримала відмову, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, оскільки 06 листопада 2008 року відповідачем здійснено запис у реєстрі речових прав на нерухоме майно про знищення зазначеного вище майна. Причини здійснення такого запису відповідач не повідомив у зв`язку із чим звернулась до суду із позовом про захист свого права власності, оскільки фактично позбавлена права на розпорядження майном.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за даним позовом, призначено підготовче засідання, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 22 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Третя особа - Новоушицька селищна рада Хмельницької області направила до суду пояснення щодо позову в якому вказала, що 25 лютого 2019 року державними реєстраторами прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг» Новоушицької селищної ради Тринадцятко О.О. та Остафійчук Д.С. були розглянуті заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 лютого 2019 року за № 32744542 та за № 32746135. Відповідно до пошуків у Державному реєстрі прав державними реєстраторами було виявлено, що за адресою вже зареєстрований об`єкт нерухомого майна, однак в даному реєстрі наявна інформація про погашення запису в реєстрі речових прав у зв`язку із знищенням об`єкта 06 листопада 2008 року, тому на підставі п.п.18, 23 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав. При розгляді справи третя особа покладалась на думку суду та просила здійснити розгляд справи без участі представника.

Відповідач Новоушицьке БТІ направив до суду відзив у якому вказав, що не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на 8/50 частки адмінбудинку, комплексу допоміжних будівель та споруд майстерні механізації тваринницьких ферм, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належного ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 грудня 2006 року за № 1654.

Однак зазначив, що 04 квітня 2007 року реєстратором Новоушицького БТІ було проведено державну реєстрацію права власності на 8/50 частки нерухомого майна, а саме: адмінбудинку, комплексу допоміжних будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за позивачкою ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 грудня 2006 року за № 1654. Будь-яких інших реєстраційних дій по даному нерухомому майні реєстратором Новоушицького БТІ станом на 01.01.2013 року не проводилось. Вказав, що позивачка у позові зазначила недостовірні дані щодо здійснення запису про знищення належного їй майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , оскільки не надала будь-яких доказів про це. Окрім того позивачка просить визнати право власності на два окремі об`єкти нерухомого майна за різними адресами, проте жодного підтверджуючого документа про виділ 8/50 частки майна у натурі та надання дозволу на проведення реконструкції майна не надала. Доводи позивачки про те, що у 2017 році відповідач проводив обстеження даних приміщень перед виготовленням технічних паспортів є безпідставними. Вважає, що ОСОБА_1 намагається узаконити самочинну реконструкцію 8/50 частки об`єкта нерухомого майна. Про факт закриття запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 листопада 2008 року з формулюванням знищення майна стало відомо зі звернення ОСОБА_1 . Жодних документів, що підтверджують факт знищення даного майна в БТІ немає. Відповідач вважає, що такий прикрий інцидент міг статись внаслідок збою в роботі програмного забезпечення Реєстру, проте підтвердити цей факт немає можливості. Наявність запису про знищення об`єкта нерухомості у Державному реєстрі прав визнала. Самостійно виправити дану ситуацію БТІ немає можливості, тому що з 01 січня 2013 року в зв`язку із введенням в дію Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підприємства БТІ не проводять державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна. Також вказала про відсутність підстав для стягнення судових витрат.

Позивачка у вступному слові позов підтримала з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача проти позову не заперечила, надала пояснення аналогічні доводам відзиву на позов.

Суд, заслухавши сторони , безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, установив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

04 грудня 2006 року укладений договір дарування між селянським (фермерським) господарством «Нектар» в особі голови господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору (п.1) ОСОБА_1 прийняла у дар Ѕ частину з 8/25 частки нежитлового приміщення (адмінбудинок, комплекс допоміжних будівель та споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та включає в себе: Ѕ частину виробничого цеху №18 площею 208,3 кв.м. станції техобслуговування площею 416,6 кв.м., цех № 19 площею 114 кв.м., станцію техобслуговування № 20 площею 20,1 кв.м., що входять до складу приміщення майстерні механізації тваринницьких ферм. На земельній ділянці розташований один цегляний адмінбудинок (8/10 частини) літ.А1 загальною площею 435,4 кв.м, цегляне виробниче приміщення механізації тваринницьких ферм літера Б загальною площею 1533 кв.м., цегляний склад літера В загальною площею 526,5 кв.м. Договір зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04 квітня 2007 року та у Державному реєстрі правочинів 04 грудня 2006 року за № 1764308 (а.с.31,33).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Новоушицького БТІ за № 14129394 від 04 квітня 2007 року, реєстраційний номер - 2448884 , тип об`єкта - адмінбудинок, комплекс допоміжних будівель та споруд, адреса об`єкта - АДРЕСА_3 , номер запису 81 в книзі - 1 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на Ѕ частину з 8/25 частки: Ѕ частини виробничого цеху №18 площею 208,3 кв.м., СТО площею 416,6 кв.м., цех №19 площею 114,0 кв.м., СТО №20 площею 20,1 кв.м. майтерні МТФ на підставі договору дарування ВЕІ №368807 від 04 грудня 2006 року, частка - 8/50 (а.с.32).

З довідки виданої Новоушицьким БТІ 12 грудня 2016 року щодо показників на нежитлові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 (замовник ОСОБА_1 ) встановлено фактично по нежитлових будівлях та приміщення станом на 09 грудня 2016 року: А1 адмінбудинок (8/10 частини) - загальна площа 435,4 кв.м.; Б нежитлова будівля МТФ - загальна площа 1533 кв.м.; В склад - загальна площа 526,5 кв.м. Загальна площа нежитловий будівель та споруд - 2494 кв.м. Однак у даній довідці міститься примітка про те, що фактична площа будівель відображена у даній довідці, площі приміщень, що належать ОСОБА_1 відображені у технічному паспорті на дане майно. При проведенні державної реєстрації права приватної власності на підставі договору дарування частини нежитлового приміщення від 04 грудня 2006 року допущена технічна помилка при визначенні частки майна, що належить ОСОБА_1 - вказано частку 8/50, що рівнозначно 16/100, фактична частка становить 13/100 від загальної площі нежитлових будівель та приміщень (а.с.30).

Даними технічного паспорту будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , складеного Новоушицьким БТІ 24 січня 2007 року, зареєстрованого за № 1-81, зокрема експлікації внутрішніх площ плану визначені наступні приміщення: за № 18 значиться кімната площею 208,3 кв.м., за № 19 кімната площею 114 кв.м., за № 20 кімната площею 20,1 кв.м. (а.с.158-164).

Даними технічного паспорта нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складеного оцінювачем ОСОБА_4 28 листопада 2017 року, зокрема експлікації приміщень до плану визначене наступне приміщення: А-1 майстерня площею 208,3 кв.м. (а.с.21), а даними технічного паспорта нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , складеного тим же оцінювачем, визначені такі приміщення: А-1 майстерня площею 114,0 кв.м. та майстерня площею 20,1 кв.м. (а.с.15).

З довідки Новоушицької селищної ради №4633 від 31 жовтня 2017 року та архівного витягу із рішення виконавчого комітету Новоушицької селищної ради від 29 серпня 2007 року №165, суд установив, що частині приміщення майстерні механізації тваринницьких ферм площею 208 кв.м. присвоєно адресний номер: АДРЕСА_1 ; частині нежитлового приміщення майстерні механізації тваринницьких ферм присвоєно адресний номер: АДРЕСА_2 (а.с.134,135).

Таким чином суд установив, що на час набуття позивачкою права власності на спірні об`єкти нерухомості, на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 перебувало три окремих нежитлових приміщення: адмінбудинок (А1), виробниче приміщення механізації тваринницьких ферм (Б) та склад (В). Нежитлові приміщення, належні позивачці розташовані у приміщенні А1. Приміщення площею 208,3 кв.м. є відокремленим від приміщень площами 114 кв.м. та 20,1 кв.м., які фактично складають одне приміщенням площею 134,1 кв.м., тому їм присвоєні відповідні окремі адресні номера.

Отже, доводи представника відповідача про те, що позивачка подала недостовірні дані щодо належного їй майна спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, частина з яких видана відповідачем із зазначенням площ окремих нежитлових будівель, які повністю узгоджуються із площами нежитлових приміщень вказаних позивачкою, а також із новоприсвоєнними адресами об`єктів нерухомості. Окрім того відповідач у 2007 році, виготовляючи позивачці технічний паспорт на нежитлові приміщення, вказав про наявність трьох окремих приміщень площею, 208,3 кв.м, 114 кв.м. та 20,1 кв.м. Такі ж дані містить договір дарування частини нежитлового приміщення від 04 грудня 2006 року.

Суд установив, що підставою для виникнення у позивачки ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення є договір дарування від 04 грудня 2006 року, посвідчений державним нотаріусом Кохан О.В.

Статтею 334 ЦК України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до вимог статті 182 ЦК України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», чинний на час набуття позивачкою права власності на об`єкти нерухомого майна, передбачав, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.2).

Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, у тому числі, нотаріально посвідчений договір дарування (ст.17).

Таким чином, провівши 04 квітня 2007 року державну реєстрацію права власності позивачки ОСОБА_1 на частку адмінбудинку та комплексу допоміжних будівель та споруд, зокрема, виробничого цеху № 18 площею 208,3 кв.м., цеху №19 площею 114 кв.м., станції техобслуговування № 20 площею 20,1 кв.м. на підставі договору дарування від 04 грудня 2006 року держава таким чином підтвердила за позивачкою право власності на такі об`єкти.

Водночас суд установив, що рішеннями про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25 лютого 2019 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , оскільки за даними адресами вже зареєстровані об`єкти нерухомого майна, однак в даному реєстрі наявна інформація про погашення запису в реєстрі речових прав у зв`язку із знищенням об`єкту 06 листопада 2008 року, тому щоб уникнути подвійної реєстрації права власності державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації (а.с.26,27).

Обґрунтовуючи своє рішення державний реєстратор покликався на п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», яка визначає, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тобто державний реєстратор, встановлюючи відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах ОСОБА_1 виявив дані щодо знищення належних позивачу об`єктів нерухомого майна 06 листопада 2008 року, що й стало підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до вимог статті 21 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», чинного на час виникнення спірних правовідносин, у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше або яке не було зареєстровано відповідно до цього Закону, за рішенням державного реєстратора прав про державну реєстрацію права власності відкривається розділ Державного реєстру прав. Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором прав у разі: знищення об`єкта нерухомого майна; поділу або об`єднання об`єкта нерухомого майна.

До 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації.

Даними повідомлення за № 24 від 11 березня 2019 року Новоушицького БТІ на ім`я позивачки ОСОБА_1 на її заяву від 15 лютого 2019 року, підтверджується , що згідно із архівними матеріалами інформація станом на 06 листопада 2008 року про знищення об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ) відсутня (а.с.29).

Скріншот з Реєстру нерухомого майна, наявний у матеріалах справи, підтверджує наявність запису про закриття права власності (знищення об`єкта), власником якого є ОСОБА_1 , стан: запис погашений, дата прийняття рішення про закриття - 06 листопада 2008 року (а.с.25).

З доводів відповідача, у тому числі тих, які містяться у відзиві на позов, зазначену обставину відповідач визнає, проте не вказує підстави для здійснення таких реєстраційних дій, вважаючи, що такий прикрий інцидент міг статись через збій у роботі програмного забезпечення.

Частина перша статті 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 ЦК України).

Втрата права власності шляхом його припинення у зв`язку із знищенням майна передбачена нормою статті 349 ЦК України.

Одночасно, за змістом частини другої статті 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Таким чином, із змісту частини другої статті 349 ЦК України випливає, що припинення права власності на нерухоме майно можливе виключно за згодою власника такого майна шляхом подання відповідної заяви до державного реєстру.

Доказів звернення позивачки ОСОБА_1 до Новоушицького БТІ із заявою про припинення права власності судом не здобуто.

За правилами статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У розумінні наведених положень позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Суд установив, що спірні нежитлові приміщення існують як об`єкт права власності. Позивачка набула на законних підставах та зареєструвала своє право власності на спірне майно у визначеному законом порядку. Окрім того у позивачки наявний оригінал правовстановлюючого документа - договір дарування від 04 грудня 2006 року.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2 ст.5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Стаття 26 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " передбачає внесення змін до Державного реєстру прав при виявлені технічної помилки.

Державний реєстр прав власності на нерухоме майно є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що зазначено в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердже ного постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015.

Таким чином, позивачка, яка на даний час є власником спірного майна, невірно обрала спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у позові.

Враховуючи відмову у позові підстав для стягнення із відповідача судових витрат суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Новоушицького госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Новоушицька селищна рада Хмельницької області про визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В силу вимог п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновіруснорї хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.

Позивач:. ОСОБА_1 , АДРЕСА_6 , РНОКППНОМЕР_1.

Відповідач: Новоушицького госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро, місцезнаходження: смт.Нова Ушиця, вул. Шевченка, 24, Новоушицького району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ -14151808.

Третя особа Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходження: смт.Нова Ушиця, вул. Українська, 18, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 04407388.

Суддя О. І. Яцина