Постанова № 8992897, 14.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-20902/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Логойди Т. В.

при секретарі                                                  Кузнецова К.В.,

з участю представника позивача Шубчинської Л.М., представника відповідача Романенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод «Кондиціонер» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У серпні 2005 року відкрите акціонерне товариство «Краматорський завод «Кондиціонер» звернулось до господарського суду Донецької області з вказаним позовом, в якому зазначало, зокрема, що податковим органом безпідставно донараховано підприємству податок на прибуток, оскільки позивачем самостійно виправлено помилки допущені в податковому обліку по податку на прибуток ще до проведення перевірки шляхом подачі уточненої декларації. Податковий кредит ним було сформовано на підставі належним чином оформлених накладних, які видані правоздатними суб’єктами господарювання ТОВ «Крістіна ЛТД» та ПП «Інтерлінк».

Просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000132640/0 від 27.01.2005 року; № 0000132640/1 від 11.03.2005 року; № 0000132640/2 від 23.05.2005 року; № 0000132640/3 від 03.08.2005 року про визначення податку на додану вартість у сумі 2904 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1452 грн.; № 0002852341/3 від 04.08.2005 року про визначення податку на прибуток в розмірі 900 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 930 грн. та № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року в частині визначення податку на прибуток в сумі 1500 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 750 грн.; № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 52810 грн., з них основний платіж - 36900 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 15910 грн.

Після відмови від частини позовних вимог просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 52810 грн., з них основний платіж - 36900 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 15910 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Постановою Господарського суду Донецької області від 15.02.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року, позов задоволено частково: закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000132640/0 від 27.01.2005 року; № 0000132640/1 від 11.03.2005 року; № 0000132640/2 від 23.05.2005 року; № 0000132640/3 від 03.08.2005 року про визначення податку на додану вартість у сумі 2904 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1452 грн.; № 0002852341/3 від 04.08.2005 року про визначення податку на прибуток в розмірі 900 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 930 грн. та № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року в частині визначення податку на прибуток в сумі 1500 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 750 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001922341/3 від 04.08.2005 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 31200 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13060 грн. В решті – в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2009 року рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав відмову від позову в частині позовних вимог, а іншій частині позову просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у місті Краматорську Донецької області комплексної планової документальної перевірки відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод «Кондиціонер» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 року по 30.06.2004 року, яка проводилася з 08 вересня 2004 року по 02 листопада 2004 року, складено акт № 4/23-2-05762559 від 11.01.2005 року.

В акті вказувалося на виявлені порушення, зокрема: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування за 1 квартал 2003 року на суму 6,6 тис. грн. і заниження суми оподатковуваного прибутку за 1 півріччя 2003 року на суму 7,9 тис. грн.; підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме підприємством у 4 кварталі 2003 року віднесено до складу валових витрат суми на поліпшення основних фондів, які перевищують 10 % від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок 2003 року; підпункту 8.6.1. пункту 8.6 статті 8 вказаного Закону України, а саме у 2 кварталі 2004 року застосовано завищені норми амортизаційних відрахувань на 50,8 тис. грн. по 1, 2, 3 групах основних фондів, які були призупинені пунктом 45 статті 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

На підставі акту податковим органом прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток – 52 810 грн., з них: основний платіж – 38 400 грн. та штрафні (фінансові) санкції 16 660 грн.

Після закінчення перевірки та до прийняття акту перевірки позивачем 20.12.2004 року до податкової інспекції подано уточнену декларацію за 11 місяців 2004 року.

В пояснювальній записці ВАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» зазначив, що в декларації за 11 місяців 2004 року згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у рядку 05.2 сумою 67,0 тис. грн. відкориговано об’єкт оподаткування за 2003 рік по рядку 04.1 К1 «Витрати на поліпшення об’єктів основних фондів» в зв’язку з їх помилковим включенням до складу валових витрат (нарахування відображено у рядку 11.2 та 12.2 декларації); відкориговані також амортизаційні відрахування за перше півріччя 2004 року: було відображено 237 тис. грн., а необхідно – 180 тис. грн., різниця в розмірі 57 тис. грн. врахована наростаючим підсумком. В зв’язку з самостійним виправленням підприємством помилок, відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» підприємством нараховано та перераховано 5 % штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1710 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Відповідно до підпункту 8.6.1. пункту 8.6 статті 8 вказаного Закону України норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення:

приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Виявлені податковим органом порушення наведених вимог законодавства знайшли своє підтвердження.

Згідно з підпунктом "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Податковим органом правильно донараховано податкове зобов’язання та у зв’язку з цим накладено штраф в порядку та розмірах, що відповідали вимогам законодавства.

Самостійне виправлення підприємством помилок відбулося після проведення перевірки, що суперечило вимогам пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При проведенні документальної перевірки податковим органом враховано всі дані податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, поданих до початку перевірки, як того вимагають норми чинного законодавства України.

Посилання позивача на несвоєчасне складання та надіслання податковим органом акту перевірки, не спростовує виявлених за результатами перевірки порушень вимог законодавства та не може бути підставою для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом, суд закриває провадження у справі.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд, виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, від яких позивач відмовився.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод «Кондиціонер» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000132640/0 від 27.01.2005 року; № 0000132640/1 від 11.03.2005 року; № 0000132640/2 від 23.05.2005 року; № 0000132640/3 від 03.08.2005 року про визначення податку на додану вартість у сумі 2904 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1452 грн.; № 0002852341/3 від 04.08.2005 року про визначення податку на прибуток в розмірі 900 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 930 грн. та № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року в частині визначення податку на прибуток в сумі 1500 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 750 грн.

В задоволенні позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001922341/3 від 04.08.2005 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 31 200 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 060 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі 14 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Логойда Т. В.